2.Поняття, види, стадії дисциплінарного провадж. В ап

Дисциплінарна відповідальність – це передбачений нормами дисциплінарного законодавства особливий правовий стан по­руш­ника і посадових осіб, які наділяються дисциплінарною владою, що полягає у обо­в’язку правопорушника відповісти за скоєння дисциплінарного або адміністративного проступку та обов’язку посадової особи вимагати від порушника звіту про таку поведін­ку та застосуванні заходів правового впливу, передбачених нормами права.

Дисциплінарне провадження – це врегульована законодавством діяльність уповноважених суб'єктів щодо застосування дисциплінарних стягнень при дотриманні прав і законних інтересів винних осіб.

Виділяються такі види провадження: звичай­не; прискорене (чи спрощене); спеціальне провадження із засто­сування адміністративних стягнень за вчинення злочинів, що не становлять великої сус­пільної небезпеки; в органі адміністративної юрисдикції другої інстан­ції.

Також , виокремлюють загальну і спеціальну дисциплінарні відповідальності. Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена Кодексом законів про працю України і правилами внутрішнього трудового розпорядку для всіх категорій працівників, крім тих правове регулювання трудової діяльності яких лежить в площині застосування спеціального законодавства України або відомчих актів.Для спеціальної ж дисциплінарної відповідальності є характерною можливість застосування до порушника трудової дисципліни крім догани і звільнення, ще й таких заходів дисциплінарного стягнення та впливу, зокрема, як: пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку, звільнення з позбавленням класного чину, попередження про неповну службову відповідність. Підставою для настання дисциплінарної відповідальності може бути дисциплінарний проступок, тобто шкідливе протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником своїх службових обов'язків. Учасники дисциплінарного провадження здійснюють ряд послідовних, зв’язаних між собою процесуальних дій з реалізації взаємних прав і обов’язків в інтересах досягнення поставлених перед провадженням завдань. Таким чином, дисциплінарне провадження також проходить ряд послідовних і пов’язаних між собою стадій: 1) порушення дис­цип­лінарного провадження, 2) дисциплінарної перевірки (розслідування), 3) розгляду дисциплінарної справи і винесення по ній рішення, 4) виконання рішення у справі, 5) пере­гляду рішення по скарзі, 6) перегляду рішення в порядку нагляду. Слід враховувати, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

3.Міліція: поняття, повноваж., структура

Міліція України — це складова частина МВС України, яка відіграє провідну роль у загальнодержавній системі забезпечення громадського порядку й спокою, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю. Правовий статус міліції визначено Законом України «Про міліцію».

Міліція України є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права, свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань.

Основні завдання, що стоять перед міліцією, такі: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона й забезпечення громадського порядку; виявлення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань.Міліція виконує адміністративну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, профілактичну, виконавчу й охоронну (на договірних засадах) функції.

Міліція України складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; Державної автомобільної інспекції; міліції охорони; спеціальної міліції.

Міліція має виконувати свої завдання неупереджено, точно відповідно до закону. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати відповідних заходів незалежно від свого підпорядкування. В разі необхідності міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права й свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу. Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного надання їм медичної та іншої допомоги.

№15.