Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_administrativno_pravo.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
208.41 Кб
Скачать

1. Адмін.Пр. Статус центральних органів виконавчої влади.

Органи виконавчої влади являють собою певну систему, в якій прийнято виділяти структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів:

  • виший рівень—Кабінет Міністрів України (у функціональній взаємодії з Президентом України);

  • центральний рівень — міністерства, державні комітети, інші центральні органи зі спеціальним статусом;

  • місцевий, або територіальний рівень — Рада Міністрів АРК, обласні, районні, районні в місті, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

  • органи спеціальної галузевої та функціональної компетенції, які як безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у так званому подвійному підпорядкуванні, оскільки водночас підпорядковуються центральному і місцевому органам виконавчої влади.

Центральні органи утворюються, реорганізуються і ліквідуються Президентом за поданням прем'єр-міністра України, Вони є, як правило, єдиноначальними органами виконавчої влади, що означає здійснення владних повноважень цього органу його керівником — міністром, головою державного комітету, керівником іншого центрального органу. Він персонально несе всю повноту відповідальності за результати роботи центрального органу безпосередньо перед Президентом і урядом.

Центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, які затверджує Президент України. Вони можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідуються в порядку, встановленому законодавством.

Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному законом. Нормативно-правові акти центральних органів про права й обов'язки громадян мають обов'язково бути доведені до відома населення, У протилежному випадку вони є нечинними.

2. Повноваж. І основні напрями діял. Сбу

Відповідно до Конституції України і Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. загальне керівництво безпекою здійснює Президент України. Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, основними завданнями якої відповідно до Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 р. До основних органів спеціальних служб безпеки належать: Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна охорона при МВС України та Державна прикордонна служба України.

Службу безпеки України й підпорядковані їй органи очолює її Голова, який несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України. Його призначає на посаду Президент України.

Загальне керівництво діяльністю органів Служби безпеки України здійснюють Президент і Кабінет Міністрів України.

Органи Служби безпеки України становлять цілісну централізовану систему, яку складають: Центральне управління Служби безпеки України; обласні управління, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи; Служба безпеки АРК; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші заклади.

Органи Служби безпеки України мають у своєму розпорядженні навчальні заклади, науково- дослідні, експертні й військово-медичні установи та підрозділи, центри спеціальної підготовки, а також підрозділи спеціального призначення.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників грунтується на принципах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності, єдності системи органів і централізації управління ними, поєднання гласних і негласних методів і засобів діяльності.

Діяльність цих органів здійснюється за такими основними напрямами:

      1. контррозвідувальна діяльність;

      2. боротьба з корупцією й організованою злочинністю;

      3. розвідувальна діяльність.

Контррозвідувальна діяльність полягає у виявленні, попередженні, припиненні розвідувальної та іншої діяльності спеціальних служб і організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованої на заподіяння шкоди безпеці України.

Сутність боротьби з корупцією й організованою злочинністю становлять оперативно- розшукові заходи виявлення, попередження, припинення та розкриття шпигунства, терористичної діяльності, організованої злочинності, корупції, незаконного обігу зброї і наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів. Розвідувальна діяльність — це комплекс заходів спеціального призначення, спрямованих на інформаційно-аналітичне забезпечення ефективного вирішення органами виконавчої влади питань внутрішньої і зовнішньої діяльності, пов'язаних із національною безпекою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]