Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_administrativno_pravo.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
208.41 Кб
Скачать
  1. Повноваження органів юстиції в забезпеченні роботи суддів, нотаріату, органів реєстрації актів гром. Стану, адвокатури

Реєстрація актів цивільного стану

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Здійснюють її відділи реєстрації актів цивільного стану відповідних управлінь юстиції, а в сільській місцевості — виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Органи реєстрації актів цивільного стану забезпечують своєчасну й правильну реєстрацію актів цивільного стану; вносять до актових записів необхідні зміни, доповнення та виправлення; поновлюють втрачені й анулюють повторно складені актові записи; видають громадянам свідоцтва про реєстрацію; зберігають архівний фонд.

Реєстрацію актів цивільного стану та ведення діловодства в органах реєстрації актів цивільного стану здійснюють у порядку, визначеному Мін'юстом України.

Керівництво органами реєстрації актів цивільного стану полягає в контролі за додержанням вимог законодавства про реєстрацію актів цивільного стану; розробці пропозицій щодо його вдосконалення; підготовці форм актів цивільного стану й форм звітності; наданні практичної та методичної допомоги органам реєстрації актів цивільного стану; здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації їх працівників.

Організація нотаріальної служби

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Основними завданнями нотаріальної служби є: охорона прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави, їх власності шляхом здійснення певних нотаріальних дій; профілактика правопорушень; зміцнення законності.

Правові засади організації і діяльності нотаріальної служби закріплено Законом України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. Згідно із цим Законом вчинення нотаріальних дій в Україні покладено на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

За кордоном виконання нотаріальних дій покладено на консульські установи України. їх повноваження щодо здійснення нотаріальних дій закріплено в Законі України «Про нотаріат».

Керівництво державними нотаріальними конторами полягає у визначенні мережі й дислокації нотаріальних контор, організації їх роботи та здійсненні заходів щодо її вдосконалення, підборі й розставленні працівників державних нотаріальних контор, підвищенні їх кваліфікації. Відкриває та ліквідовує державні нотаріальні контори Мін'юст України, а затверджують їх штати відповідні управління юстиції.

Органи юстиції також справляють певний організуючий вплив на діяльність приватних нотаріусів — видають і анулюють реєстраційні посвідчення, сприяють виділенню їм приміщень, наданню пільг зі стягнення орендної плати.

Мін'юст України розробляє й видає правові акти, рекомендації і роз'яснення з питань організаційного та методичного забезпечення діяльності нотаріусів. Так, Мін'юстом України затверджено обов'язкові для всіх нотаріусів Правила ведення нотаріального діловодства, Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р. та низку інших відомчих актів, що регулюють їх діяльність.

Контроль за діяльністю кваліфікаційних комісій нотаріату здійснює Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Мін'юсті України, Положення про яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р.

Взаємовідносини органів юстиції, державної судової адміністрації та судової системи

Специфіка відправлення правосуддя породжує низку особливостей у взаємовідносинах органів виконавчої влади з судовою системою. Згідно зі ст. 129 Конституції України судді під час здійснення правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Додержуючись цього принципу, органи юстиції та державна судова адміністрація координують роботу з проведення судової реформи й створюють належні умови для функціонування й діяльності судів. При цьому названі органи не мають права втручатися в оперативну діяльність судів, нав'язувати свою думку з приводу законності й обгрунтованості рішень (вироків) суду.

Мін'юст України організовує виконання замовлення на підготовку спеціалістів апарату судів, подає Президентові України пропозиції щодо утворення та ліквідації судів загальної юрисдикції, призначає членів кваліфікаційних комісій суддів і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Міністр юстиції України входить за посадою в спеціальний конституційний орган — Вищу раду юстиції. Закон України «Про Вищу раду юстиції» ухвалено 15 січня 1998 р. Основним призначенням Вищої ради юстиції є формування високопрофесійного суддівського корпусу та забезпечення функціонування судової влади. Крім цього, вона є єдиним органом, якому ст. 131 Конституції України надано право здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України й суддів вищих спеціалізованих судів.

Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Її основним завданням є забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції. Державна судова адміністрація України та її територіальні управління здійснюють організаційне й ресурсне забезпечення діяльності судової системи, створюють необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апаратів судів, організовують роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву, здійснюють заходи щодо забезпечення незалежності суддів, їх соціального захисту тощо.

Органи юстиції та адвокатура

Специфіка взаємовідносин органів юстиції та адвокатури визначається тим, що остання є громадською організацією, яка діє на засадах самоврядування, самостійно розв'язуючи всі свої внутрішні питання. Тому основною рисою цих взаємовідносин є співробітництво.

Правове становище адвокатури, її завдання, права й обов'язки закріплено Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюють Закон України «Про адвокатуру» та статут відповідного об'єднання.

Разом з тим, організуючий вплив на адвокатську діяльність справляють і органи юстиції. Відповідно до Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань Мін'юст України реєструє адвокатські колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання. Представники органів юстиції входять у кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури й беруть участь у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, та у вирішенні питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів. Комісії утворюються й діють згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 5 травня 1993 р. Представник Мін'юсту України входить до складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, яка утворюється при Кабінеті Міністрів України й діє згідно з Положенням про неї.

Мін'юст України забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави в разі участі адвоката в кримінальній справі за призначенням і за звільнення громадян від оплати юридичної допомоги; узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність; сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів.

Білет№10

  1. КПС АРК у скл. Укр.

Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим

Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України (статті 135-138), вирішує питання, віднесеш до її відання.

До відання АРК належать (ст. 138 Конституції України):

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК, затвердження складу виборчої комісії АРК;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить АРК;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;…..

АРК є територіальним автономним утворенням у складі України. Територіальна автономія надається державою виключно на підставі Конституції та законів України.

АРК є автономною адміністративно-територіальною одиницею.

Верховна Рада АРК 21 жовтня 1998 року прийняла Конституцію АРК, а 23 грудня 1998 року її затвердила Верховна Рада України не менш як половиною від її конституційного складу. На території АРК без обмежень діють Конституція і закони України, Конституція АРК, ратифіковані міжнародні договори та інші нормативно-правові акти.

АРК має власну територію, визначену 20 січня 1991 року на Всекримському референдумі про відновлення Автономної Республіки Крим (до того часу це була область). 12 лютого 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки", яка вже 24 квітня 1992 року була перейменована на Автономну Республіку Крим.

Представницьким органом АРК згідно зі ст. 136 Конституції України є Верховна Рада АРК, яка у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до виконання в АРК. Проте Верховна Рада АРК не уповноважена приймати закони.

Конституційний склад Верховної Ради АРК становить 100 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Голова Верховної Ради АРК, його перший заступник і заступник, голови постійних комісій Верховної Ради АРК здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада АРК є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її загального складу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]