14. Планування діяльності підприємства: сутність, функції, принципи та технологія здійснення.

Планування — це одна зі складових частин управління, яка полягає в розробці і практичному втіленні планів, які визначають майбутній стан економічної системи, шляхи, засоби та способи його досягнення. Крім того, відокремлюється планування окремих видів ресурсів (наприклад, фінансове планування, соціальне планування). Планування в директивній формі притаманне централізовано керованій економіці, де керівну роль відіграють державні плани. В економіці ринкового типу значно частіше розповсюджене планування на рівні компаній, фірм, яке повсякчасно несе індикативний, орієнтований характер. У плануванні використовуються як економіко-математичні, балансові методи, так і експертні оцінки. Планування включає прийняття планових рішень органами і особами, які уповноважені на це. Планування с найбільш важливою з усіх управлінських функцій. Осн функціями планування є фінкція реалізації (ек політики на підприємствах, галузях тощо для планомірного використання фонду ЗП, організації системи преміювання, кредитування, фінансування, оподаткування, використання інструментів господарювання); функція узголдження (узгоджений розвиток підрозділів підприємства, галузей, економіки для мікро і макро пропорцій); функція передбачення (розробка обгрунтовнаих планових завдань для чіткості, ек стимулювання); функція єдності (єдність керуючих впливів на суб’єктів господарювання для створення умов для ефективного функціонування нац. госп системи. Принципи: ієрархічності, матер і моральної заінтересованості, науковості, безперервності, оптимальності, стабільності. Планування здійсн шляхом реалізації наступних етапів: встановлення загальних цілей підприємства; визначення конкретних цілей підприємства на плановий період з подальшою їх деталізацією; визначення шляхів, способів, методів і засобів досягнення цілей; контроль за процесом досягнення цілей.

15. Сутнісно-видова характеристика планів підприємства та технологія їх формування.

План підприємства – це документ, що містить певну сукупність дій суб’єкта господарювання, виконання яких забезпечує досягнення визначених цілей підприємства. Плани підпр-ва диференціюються за різними ознаками. Залежно від часового періоду розрізняють перспективне і поточне планування. Перспективне планування включає середньострокові і довгострокові плани і програми. Поточне (до 1 року) здійснюється на основі визначеної виробничої програми і наявного виробничого потенціалу. Зв'язок перспективного і поточного планування – одна з у мов безперервного процесу планування і виробництва. За змістом розрізняють техніко-економічне і оперативне планування. Техніко-економіний план складається відповідно до напрямів діяльності підприємства і є власне планами його соціального і ек розвитку. Оперативне планування є логічним продовженням техніко-економічного планування. Його головне завдання = забезпечення ритмічного виконання плану виробництва та договірних зобов’язань. Воно складається з календарного планування та диспетчерування. За предмето планування розрізняють стратегічні, виробничі, бізнес-плани ,програми. Стратегічні плани – комплексні плани, які забезпечують розвиток підприємства за ефективного використання передбачуваних можливостей зовнішнього середовища, формування сприятливої конкурентної позиції. Воно суттєво відрізняється від довгострокового. В його основу покладено аналіз перспектив розвитку підприємства за певних припущень щодо зміни чинників зовн середовища, в якому воно функціонує. У виробничих планах плануються випуск і реалізація продукції, забезпечення виробництва матеріальними, трудовими і фін ресурсами, техніко-технологічне удосконалення вир-ва тощо. Бізнес плани при створенні підприємства; інструмент для концепції ведення бізнесу. Програми – для розв’язання конр проблем, чітке визначення шляхів, напрямів, засобів, послідовності їх вирішення.