20. Мотивація трудової діяльності персоналу підприємства: поняття, значення, основні моделі та методи.

Мотивація праці — це бажання працівників задовольнити свої потреби через трудову діяльність. Мотивація праці — це одна з найважливіших функцій менеджменту, що являє собою стимул групи працівників, до діяльності щодо досягнення цілей підприємства через задоволеній їх власних потреб. Головні важелі мотивації — стимули і мотиви. Під стимулом розуміється матеріальна винагорода певної форми, наприклад заробітна плата. На відміну від стимулу, мотив є внутрішньою спонукальною силою: бажання, потяг, орієнтація, внутрішні цільові установи та ін. Мотивація потрібна для ефективного виконання робіт і реалізації управлінських рішень. Поза мотивацією ніяка цілеспрямована діяльність неможлива. Мотивація використовується в керуванні людьми протягом тисячоліть і традиційно визначено три її види: економічна, владна і соціальна. Методи мотивації підлягають такій класифікації: 1. Економічні (прямі): форми та системи оплати праці; премії; участь у прибутках; оплата навчання. 2. Економічні (непрямі):пільгове харчування; доплата за стаж; пільгове користування житлом, транспортом, спортивними спорудами тощо.3. Негрошові: збагачення змісту та покращення умов праці; гнучкі робочі графіки; охорона праці; просування по службі; участь в управлінні; система атестацій і співбесід. Методи мотивації поділяються також на:а) індивідуальні та групові; б) внутрішні й зовнішні.До внутрішніх відносять задоволення від виконаної роботи, відчуття власної компетентності та самоповаги. Зовнішні — це винагорода, що забезпечується керівником. Зовнішня винагорода безпосередньо пов'язана із системою стимулювання, яка включає три рівні: визнання заслуг працівника керівництвом, матеріальні стимули залежно від величини трудового вкладу та можливість підвищення по службі. Отже, мотивація — це процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації.

21. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і основи організації.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений як правило у грошовому виразі, який за трудовим договорм влансик або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або з анадані послуги. Оплата праці склад з осн і дод заробітної плати, інших заохоч і компенс виплат. Осн зар плата – винагорода за виконану роботу в-но до встновл норм праці, зал від рез його праці і визнач тарифними ставками, відрядними розцінками, пос окладами. Дод зап плата – винагорода за працю понад встановлені норми, за труд успіхи, винахідливість, ос ум праці. Вона вкл доплати, надбавки, гарант і комп виплати, передб законод, премії. До заохоч і ком пенс виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спец с-ми і полож, ком пенс та ін грош виплати, не передб законод або понад норми. Ф-ції оплати праці: відтворювальна (відтв роб сили), стимулювання, регулююча (диференціація), соц (соц справедл). Держ політика оплати праці реаліз через мех. її регулювання. Через встановлення: мін, норми і гарантії (надур, свята), умов визначення част дох на опл праці, між гал співвіднош, розмірів оплати в бюдж уст, рівня оподатк дох. Соц захист: бюдж фін освіти, культ, ох зд, уч у форм фондів соц страх, допомога малозабезп, різні форми ком пенс підвищ цін, с-ма працевлашт. Конкр реаліз політики зд на підставі договірного регул оплати праці – укладання тарифних угод (ген, гал, в-чий рівень) – договорів з пит оплати праці і соц гарантій. Організація оплати праці зд за тарифною с-мою (вкл тарифні сітки, ставки, схеми пос окладів та тарифно-кваліф х-ки).