1. Підприємство: поняття, мета і завдання діяльності, основні контрагенти та функціональні моделі.

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Підприємство — це самостійний статусний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяьність з метою отримання прибутку. Як юр особа підпр-во має такі ознаки: відокремленість майна, незалежність існування, самостійна воля, самостійна відповідальність. Кожне підприємство має свою місію, або генеральну мету, тобто чітко окреслену причину його існування. У більшості випадків місією сучасного підприємства можна вважати виробництво продукції для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. На основі місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі. Цілі підприємства поділяються на власні цілі діяльності підприємства та цілі осіб, зацікавлених у діяльності підприємства (стейк-холдерів). У своїй діяльності підпр-ва взаємодіють з рядом зовнішніх контрагентів. Заінтересованими контрагентами (стейкхолдерами) є суб’єкти зовнішнього середовища чи учасники господарської діяльності підприємства, які намагаються реалізувати власні економічні інтереси за допомогою певного підприємства. Осн контрагентами підприємства є акціонер (власник), менеджер, працівник, банківська чи фінансова установа, постачальник матеріальних ресурсів, страхова компанія, держава, споживач, конкурент, науково-дослідна організація, рекламна компанія тощо. У процес історичної еволюції сформувалися функціональні моделі підприємств, які й сьогодні залишаються ефективними в певних сферах бізнесу. Виділяють такі типи моделей: виробнича (осн цілеспрямованість – максимізація обсягів вир-ва продукції (послуг)), ринково орієнтована (ефективне пристосування до умов ринку), маркетингова (створення підприємства під вимоги ринку та споживачів), споживацька (повне задоволення вимог споживачів), компромісна (задоволення вимог споживачів відповідно до можливостей підприємства), інноваційна (виявлення і задоволення нових вимог споживачів згідно з можливостями розвитку підприємства).

2. Підприємництво: сутність, функції, форми та моделі здійснення.

Підприємництво – це сучасна форма господарювання, динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою самостійну, ініціативну, систематичну господарсько-фінансову діяльність суб’єктів усіх форм власності в межах чинного законодавства на свій ризик і під особисту майнову відповідальність юр особи з метою виконання місії суб’єкта та задоволення потреб споживача. Це передусім організація ек діяльності, як насліод – одержання прибутку. Підприємництво – це не лише особливий вид діяльності, але й певний стиль і тип госп поведінки, що базується на ініціативності і пошуку нетрадиційних рішень у сфері бізнесу, готовності до ризику, гнучкості, самооновленні, цілеспрямованості і наполегливості і діяльності. Основними складовими підприємництва є ек самостійність, ек і правова рівноправність, ек відповідальність. Підприємництво є рушійною силою, яка штовхає економіку до шляху ефективності, ощадливості та оновлення, є постійним збудником суспільного вир-ва. Сучасна ек наука виокремлює 3 осн функації підприємницької д-ті: ресурсну (формування і продуктивне використання власного капіталу та трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів), організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами тощо), творчу (новаторські, конструктивні ідеї, генерування, активне використання ініціативи, вміння ризикувати). Підприємницька діяльність може існувати в індивідуальній і колективній формах. За індивід форми в одній особі одночасно поєднується власник і підприємець. За колективної форми підприємн д-ть здійснюється на основі і в межах завдань, що відбиті в засновницьких документів і статутах підприємств (орг.-ій) різних форм вл-ті. За кордоном виокремлюють також корпоративне і внутрішньофірмове підприємництво. На відміну від індивідуального корпоративне є великим за масштабом, що вимагає глибших знань у сфері менеджменту, маркетингу, обліку, фінансів тощо та необхідність найму управлінського персоналу, що обмежує самостійність корпоративного підприємця. Традиційно існують 2 моделі підприємництва – класична та інноваційна, можливим є їх поєднання. Класична модель орієнтована на ефективне використання наявних ресурсів підприємства. Оцінюються наявні ресурси, вивчаються можливості досягнення поставленої мети та використовуються можливості, які забезпечать максимальну віддачу від наявних ресурсів. Інноваційна модель передбачає активне використання будь-яких (у межах закону) і насамперед нових управлінських ішень для підпримєн д-ті, особливо коли бракує наявних ресурсів. Формулюється гол мета, вивчається зовн середовище для пошуку альтернативних можливостей, здійснюється порівняльна оцінка власних ресурсів і можливостей, здійсн пошук додаткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів. Реалізація завдань за вибраною концепцією.