Міністерство освіти і науки України

Севастопольський національний технічний університет

морфологічні норми

мови професійного спілкування

( Іменник, прикметник)

Частина І

Методичні вказівки

до практичних занять з дисципліни

«Українська мова за професійним спрямуванням»

для студентів 1-го курсу

спеціальності 7.030507 «Переклад»

денної форми навчання

Севастополь

2012

УДК

Морфологічні норми мови професійного спілкування. Іменник, прикметник. Частина І: методичні вказівки до практичних занять із дисципліни "Українська мова за професійним спрямуванням"для студентів 1-го курсу денної форми навчання /Уклад. Т.В. Гордієнко. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2012. – … с.

Мета: Допомогти студентам систематизувати і вдосконалити знання про стилістичні можливості морфології української літературної мови, опанувати норми вживання іменників і прикметників у професійному мовленні сучасної української мови, стати порадником у виборі стилістично доречного варіанта синонімічних і паралельних морфологічних форм. Сприяти набуванню навичок редагування і виправлення мовностилістичних помилок у тексті.

Методичні вказівки розглянуто і затверджено на засіданні кафедри ТПП ( протокол № від ... 06. 2012 р.)

Допущено навчально- методичною радою СевНТУ як методичні вказівки

Рецензент: ст. викладач кафедри ТПП Устинович В.Л.

ЗМІСТ

І. Стилістичне використання МОРФОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ …

ІІ. Стилістичне використання іменника …

1. Особливості стилістичного використання категорії роду іменника …

2. Стилістичні особливості форм числа іменника …

3. Стилістичне використання варіантів відмінкових форм іменника ...

4. Типові помилки в мовностилістичному використанні іменника …

5. Питання для самоперевірки. …

ІІІ. ПРАКТИКУМ. ІМЕННИК …

ІV.СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИКМЕТНИКА …

1. Стилістичне використання повних і коротких форм прикметників ….

2. Ступені порівняння прикметників ...

3. Синонімія конструкцiй "прикметник + іменник" та "іменник + іменник…

4. Типові помилки в мовностилістичному використанні прикметника ….

5. Питання для самоперевірки …

V. ПРАКТИКУМ. ПРИКМЕТНИК …

Список рекомендованої літератури ……………….

ДОДАТОК СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ЗМІ …………

ДОДАТОК і

ДОДАТОК іі

І. Стилістичне використання морфологічних засобів

Стилістична морфологія розглядає паралельні й синонімічні морфологічні засоби та принципи їх добору для точного й ефективного висловлювання думок. Порівняно з лексичними та синтаксичними стилістичними засобами стилістичні засоби морфології дуже обмежені. Проте водночас П.С.Дудик підкреслює, що «стилістичні можливості морфологічної системи сучасної української літературної мови широкі й функціонально потужні. Більшість повнозначних слів представлена не однією, а кількома, навіть багатьма формами і всі вони певною мірою стилістично неповторні, своєрідні. Кожна із змінюваних форм виконує певну комунікативну, отже, й стилістичну функцію»¹.

Основним об’єктом стилістичної морфології є морфологічні синоніми.

Морфологічні синоніми - це дві або декілька граматичних форм, властивих тому самому слову, які розрізняються засобами граматичного вираження, відтінками спільного граматичного значення, а також стилістичним уживанням: студентові - студенту, веселіший - більш веселий, зелений - зелен, робитиму - буду робити.

Фонетичні ( фонетико-морфологічні) синоніми – не передають відтінків граматичних значень, але пов’язані з певними граматичними формами, які набувають функціонального стилістичного забарвлення: бігати- бігать, стрибає – стриба.

Паралельні форми – передають різні граматичні значення, але в процесі мовлення їх можна замінити іншими: доцент – доцентка, доцентша; писати – писання; стійте! – стояти!; стань він – став би він; тобі – для тебе; батьку – батько; виготовив стільця – виготовив стілець; візьми хліба – візьми хліб.

Іі. Стилістичне використання іменників

1. Особливості стилістичного використання категорії роду іменників

Багато іменників чоловічого роду -- назв за професією, званням, посадою тощо – не мають паралельних форм жіночого роду: анестезіолог, менеджер, столяр, металург, нотаріус, мовознавець, арбітр, ректор, мер. Нема відповідників жіночого роду в усіх складених назвах посад, звань та ін.: головний технолог, молодший спеціаліст, старший викладач, провідний маркетолог, асистент- стажист².

Особливо широко функціонують похідні від іменників чоловічого роду суфіксальні кореляції жіночого роду в розмовному мовленні, вони нерідко не фіксовані словниками. В пасивні форманти переходять суфікси – ш-а, -ис-а, -их-а.

Поширенішим і позбавленим емоційно-експресивних відтінків стають утворення з суфіксом-к-, водночас указуючи на жіночу стать особи й належність до відповідної професії.

Є іменники жіночого роду, які не мають відповідників чоловічого роду: домогосподарка, покоївка, праля. Іноді лексичні значення спільнокореневих слів –назв осіб чоловічої і жіночої статі не збігаються: друкар – друкарка, машиніст – машиністка³.

Якщо іменник чоловічого роду вживають на позначення жінки, але ім’я особи при цьому не називають, то узгоджене означення й присудок мають форму чоловічого роду: Аспірант написав цікаву працю.

Сполучення на кшталт доцент Стецишина вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду.

Означення ж у такому разі має форму чоловічого роду: Мій шеф Наталя Степанишина прийшла вчасно⁴.

Іменники спільного( "подвійного ") роду характеризує яскрава експресивність, їх уживають здебільшого в розмовному мовленні, зокрема у фамільярному просторіччі: Ти така базіка. Ти такий базіка. До них наближаються іменники жіночого роду, які вживаються щодо чоловіків, та іменники середнього роду, які вживають щодо осіб чоловічої та жіночої статі. Ці іменники узгоджуються в реченні тільки граматично (Він така лисиця. Оленко! Ти моє кошенятко!; Андрійку! Ти моє сонечко!)

У деяких іменників простежуємо варіантні форми роду: зал- зала, клавіш – клавіша, мандаринчик- мандаринка, абрикос – абрикоса, африкат- африката, вольєр – вольєра, кахель – кахля, лангуст – лангуста, мотузок – мотузка, перифраз – перифраза, спазм – спазма, чинар – чинара.

Форма роду може:

пов’язуватися із різним значенням (кар’єр – кар’єра, друкар - друкарка);

бути нейтральною в змістовому та стилістичному плані ( жираф – жирафа);

мати стилістичне значення (метод і метода – останнє заст. або наук.; жилет і жилетка – останнє розм., птах і птаха -- останнє розм. )

Рід невідмінюваних абревіатур визначають за родом стрижневого ("опорного" ) слова: ЗОК ( Західне оперативне командування), БЮТ, ЮНЕСКО (Організація об’єднаних націй з питань освіти, культури й науки ), ОБСЄ ( Організація з безпеки і співробітництва в Європі), ЮНІСЕФ( Дитячий фонд ООН).

Рід невідмінюваних іменників іншомовного походження визначають так. Ці іменники – назви істот – мають чоловічий рід, назви неістот – середній рід. Винятки:

• іменники цеце, івасі, авеню, кольрабі, салямі, бере( груша), бері-бері (хвороба), страдіварі, альма-матер, фейхоа належать до жіночого роду;

• слова сироко, памперо, майстро, грего та ін. назви вітру, сулугуні( сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), беф-строганов є іменниками чоловічого роду;

• іменниками чоловічого і середнього роду є слова: екю, ескудо, па-де-де, па-де-труа, сиртакі, мачете, статус-кво, бренді;

• слова есперанто, афгані ( грошова одиниця) є іменниками жіночого й середнього роду;

• невідмінювані багатозначні слова набувають форми того чи іншого роду залежно від значення: альпака ( тварина) - ч.р. і ж.р., альпака (шерсть) - с.р.; каберне (сорт винограду) – ч.р., каберне (вино) – с.р.; контральто, сопрано (голос) – с.р., (співачка) – ж.р.

• За родовою назвою визначають рід невідмінюваних іменників – географічних та умовних назв: зелене Тбілісі (місто), ця "Нью-Йорк таймс" (газета)