5. Особливості європейської системи менеджменту Німецька модель менеджменту

До закінчення Другої світової війни на підприємст­вах Німеччини застосовувався жорсткий авторитарний стиль управління, що було зумовлено абсолютистським військовим устроєм у державі. Головним був принцип «Робити лише те, що наказано», працівники не мали жодних прав, а лише обов'язки. З поразкою Німеччини у війні постало питання переорієнтації військових під­приємств, розвитку промисловості, відбудови країни. Для забезпе­чення ефективної роботи підприємств потрібні були не працівники-виконавці, а кваліфіковані спеціалісти, здатні творчо підходити до вирішення проблем і відповідати за свої рішення.

На цих засадах виникла німецька система «смертних гріхів» Вольфганга Хоєра, побудована на принципах відхи­лення неправомірних та неефективних дій. Передусім во­на зобов'язувала керівників уникати таких помилок:

• відмовлятися від особистої відповідальності;

• перешкоджати підвищенню кваліфікації та розвитку талантів підлеглих;

• здійснювати тиск на підлеглих;

• ставати на неправильні позиції;

• забувати про важливість прибутку;

• керувати всіма підлеглими однаково;

• зосереджуватися не на цілях, а на проблемах;

• бути начальником, а не товаришем;

• не дотримуватись загальних правил;

• вичитувати співробітників;

• допускати неувагу;

• високо оцінювати роботу тільки кращих працівників;

• маніпулювати людьми.

Особливості французької системи менеджменту

Франція – один із центрів розвитку культури, мис­тецтва, промисловості в Західній Європі. Високорозвиненою є її атомна промисловість (виробляє 75% електроенергії), автомобілебудівна («Пежо», «Рено»), електроніка, інформатика, виробництво одягу, косметики, ліків, вина, сирів. Франція посідає перше місце в Європі з виробництва продуктів харчування. Все це є наслідком економічної політики держави, ефективного управління суб'єктами економіки Франції.

У Франції були сформовані й підтвердили свою ефективність різноманітні управлінські концепції.

Концепція підприємства Д. Ру та Д. Сульє

Автори концепцій - еко­номісти Д. Ру та Д. Сульє вважають, що підприємства, незалежно від форм власності, організаційних форм та видів діяльності, відіграють подібну роль в економічному житті та мають деякі спільні риси:

• усі підприємства об'єднують людей і залучають ресурси (матеріальні, нематеріальні, фінансові) з метою здійснення виробничої діяльності (виробничою діяльністю вважається і діяльність з надання послуг), забезпечення потреб споживачів з вигодою для себе;

• усі підприємства створюють нову вартість, тобто збільшують вартість освоєних ресурсів. Це можливо за рахунок основної діяльності (матеріально-технічне забезпечення процесу виробництва, операції виробництва, зберігання і транспортування готової продукції, маркетинг і комерціалізація, гарантійне післяпродажне обслуговування) та операцій підготовки (інформаційне забезпечення, комунікації, інфраструктура, наукові розробки тощо), які забезпечують використання ресурсів у процесі основної діяльності, сприяють розвиткові підприємства та пристосуванню до змін кон'юнктури.

Управління, на думку французьких економістів, починається з виконання елементарних завдань і завершується визначенням основних напрямів розвитку фірми.