4. Транзакційні витрати бізнесу

Роль @-підприємства в бізнес-системі зводиться до пошуку клієнтів, аналізу їхніх запитів, синтезові товарно-виробничих рішень, що відповідають вимогам запитів, організації виробництва, доставки товарів клієнтам, формування і реалізації планів їх обслуговування після продаж транзакції у (мал.1).

Рис. 5.1. Вартісний ланцюжок @-підприємства

Витрати, зв'язані з утворенням бізнес-системи, називають транзакційними витратами бізнесу. До складу транзакційних витрат включаються насамперед:

1) різного роду витрати по пошуку вигідних ділових зв'язків (партнерів, інвесторів, клієнтів);

2) витрати на ведення конкурентної боротьби (подолання цінового тиску конкурентів, захист зайнятого сегмента ринку, боротьба за нові ринки і т.д.);

3) витрати, зв'язані з помилками в організації (помилки в договорах, наприклад) і управлінні (зокрема, що виражаються в порушеннях договірних зобов'язань) бізнесом-системою;

4) витрати на оплату послуг посередників (agency cost);

5) витрати на адаптацію бізнес-системи (налагодження механізмів узгодження інтересів її учасників, серед яких механізми узгодження попиту та пропозиції — товарів, послуг, праці, фінансового й інтелектуального капіталу — займають лише визначене місце);

6) втрати, пов'язані з псуванням або непотрібністю визначеної частини знову створеної вартості через недосконалість механізмів виробництва.

Проблема транзакційних витрат виникає як результат локалізації ділових зв'язків або, іншими словами, концентрованої структури економіки. Будучи відірваним від глобальних ринків, ніхто не може бути упевненим, що не переплачує за ресурси, що здобуваються, товари або послуги, а також у тім, що одержує «дійсну» ціну за свою функцію в бізнесі.

У процесі функціонування @-підприємство в рамках @-бізнес-системи відбувається утворення нової вартості. Теоретично, її величина повинна бути дорівнює сумі зекономлених транзакционных витрат, що могли б виникнути в інших учасників даної бізнесу-системи разом узятих. Таким чином, обслуговуючи інших учасників бізнес-системи, @-підприємство не просте заощаджує їм транзакційні витрати, воно по-суті виступає бізнес-інтегратором, вузлом бізнес-системи, у якому переплітаються і погоджуються інтереси і функції всіх учасників бізнесу. Тому саме ними і повинна оплачуватися робота цього підприємства.

Сама поява @-підприємств в економіці повинне приводити до здешевлення процесу виробництва, а не до його подорожчання. У противному випадку, його економічна роль не буде оцінена суспільством по достоїнству.

Слід зазначити, що наявність на підприємстві інформаційної системи корпоративного рівня саме по собі не є підставою для того, щоб віднести таке підприємство до типу @. Корпоративні інформаційні мережі можуть істотно поліпшувати інформаційна взаємодія служб, відділів, персоналу підприємства, але при цьому зовсім не торкатися технології виробництва і не змінювати виробничо-економічні відносини, що тут мають місце.

Інформатизація і комп'ютеризація бізнесу робить глибокий вплив, що трансформує, на структуру глобальної економіки. Процеси інтеграції і дезинтеграцї компаній закономірні для будь-яких етапів економічного розвитку. Однак на сучасному етапі розуміння економії внутрішніх витрат або ефекту масштабу ідуть на другий план, уступаючи пальму першості розумінням максимізації функціональної сумісності організації зі своїм бізнес оточенням. Це закономірно веде до більш глибокої спеціалізації виробничих процесів, і структура економіки в цілому стає більш розподіленою. Можна привести безліч прикладів того, як над кінцевим продуктом трудяться десятки, сотні, а те і тисячі компаній по усім світі. І це буде наочним свідченням того, що глибока функціональна спеціалізація в сучасних умовах є основою більш стійких економічних відносин, тому що робить більш зрозумілої роль кожного елемента бізнесу-системи в створюваній вартості й утвореному прибутку.

Максимальна функціональна сумісність означає взаємозалежність і взаємодоповнюваність елементів бізнес-системи, взаємозацікавленість і взаємовигідність їхніх відносин.

Розподілена економіка на відміну від концентрованої економіки індустріального періоду самим серйозним образом зміщає акценти в проблематиці сучасного менеджменту. Якщо раніш у центрі уваги менеджерів були проблеми розміщення продуктивних сил і зосередження виробничих ресурсів, то сьогодні на перший план вийшли проблеми організації ефективних платежів і доставки товарів і послуг. Причиною такого зсуву акцентів, на наш погляд, є розмивання границь між виробником і споживачем створюваної вартості.