4. Роль екологічного менеджменту у формуванні конкурентоспроможності

Слід зазначити, що вже на теперішньому етапі розвитку експорт країн, що проводять екологічну політику, має тенденцію до росту, не в останню чергу дякуючи збільшенню частки екологічно чистих товарів та послуг. Останні дослідження говорять про те, що аналогічна тенденція спостерігається і в просуненні капіталів. Привабливими в якості об’єктів інвестицій опиняються галузі, що підпадають під найбільш жорстке екологічне регулювання. Є всі причини вважати, що в майбутньому ці тенденції будуть тільки посилюватись. Ось чому екологічний фактор стає одним із визначальних при формуванні міжнародної конкурентоспроможності країни.

Однією з найважливіших причин врахування екологічного фактора бізнесом слугує поява нових можливостей для компаній. Бізнес розглядає включення екологічної складової в свою діяльність вже не як перепону розвитку та обов’язкові витрати, а все більше як сферу додаткових можливостей, новий засіб підвищення конкурентоспроможності. Заходи з охорони навколишнього середовища часто призводять до прямого зниження витрат виробництва завдяки мінімізації втрат та переробці відходів.

В нашій країні склалась думка, що врахування екологічного фактору це виключно витрати на заходи, які можуть лише знизити конкурентоспроможність держави та компаній. Така думка обумовлена передусім тим, що на сьогодні на вітчизняному ринку конкуренто­спроможність промислових товарів практично не залежить від екологічної чистоти його виробництва. Однак формування експорто орієнтованої економічної стратегії та одночасно вплив екологічної чистоти виробництва на конкурентоспроможність товарів і послуг – це проблема, яка вимагатиме від українських підприємств негайного вирішення вже у найближчому майбутньому. Україна повинна використовувати міжнародний досвід підвищення конкурентоспроможності для розробки нової економічної стратегії, враховуючи екологічний фактор та можливості використання конкурентних переваг, що відкриваються на ринку екологічно чистої продукції.

5. Шляхи формування екологічного менеджменту в Україні

нормативно-правова база України має бути приведена до вимог екологічно справедливого ринку, що потребує розвитку наступних напрямків:

• нормативно-правового регулювання міжнародних та національних систем екологічної сертифікації продукції, технологічних процесів, відходів виробництва і природних об’єктів (регулювання світового ринку може здійснюватись за допомогою цін та мита);

• перегляд податкової політики (збільшення мита, а в деяких випадках створення нових податків на викиди забруднених речовин в навколишнє середовище та інші види антропогенних дій, на використання природних ресурсів та споживання матеріальних ресурсів, що стимулюватиме прискорення технічного прогресу, зниження забруднення навколишнього середовища та споживання природних ресурсів);

• вдосконалення всього комплексу еколого-правових відносин в суспільстві.

Економіко-правовий механізм в галузі екології на макрорівні визначає його напрями в діяльності кожного підприємства і являє собою систему економіко-правових засобів для регулювання еколого-економічних відносин, спрямованих на досягнення мети і завдань екологічної політики підприємства.

Відповідно такої політики кожне підприємство повинно мати економіко обґрунтовані засоби, спрямовані на формування бюджетного і позабюджетного фінансування заходів щодо забезпечення екологічної безпеки і ефективності використання природних ресурсів.

Джерелами формування системи екологічного фінансування можуть бути: платежі за спільне користування ресурсів, плата за погіршення якості природних ресурсів; платежі і податки на забруднення навколишнього середовища, що розраховуються на основі кількості викидів; страхові розрахунки; грошові стягнення; стимули – пільги при оподаткуванні; підвищення норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів; пільгові та інвестиційні кредити за умов скорочення обсягів забруднень.

Сформовані під ці цілі бюджети можуть бути використані на: розробку екологічних програм; виконання науково-дослідних робіт в галузі екології; розробку екологічних стандартів та нормативів; здійснення профілактичних робіт по зниженню забруднення довкілля; стимулювання працівників у разі здійснення ними екологічної діяльності; оснащення підприємств приладами, устаткуванням, транспортними засобами.

Перш ніж приступити до випуску того чи іншого виду продукції, керівництву підприємства слід здійснити комплексний екотехнічний аналіз виробництва. Для чого необхідно переконатися, що ця продукція дійсно потрібна і зможе задовольнити конкретні потреби споживачів. Науково обґрунтоване рішення щодо вибору варіанту технології виробництва, вибір оптимального переліку матеріалів, послуг для задоволення потреби, вибір оптимальної технології виробництва та утилізації виробів після їх використання (враховуючи життєвий цикл товару) дозволить ще на стадії проектування продукції забезпечити екологічну безпеку як самого підприємства, так і природного навколишнього середовища. При цьому підрахунок та вимірювання соціальних втрат від забруднення необхідно здійснювати за наступними складовими: збиток, заподіяний власності; затрати на підтримку здоров’я (затрати на медичне обслуговування і втрати робочого часу); вартість занапащеної природи.

Для того, щоб розв’язати проблему формування системи екологічного менеджменту підприємствами України, необхідно:

усвідомити концепцію екологічного управління як складову методології забезпечення сталого розвитку суспільства;

враховувати те, що одним із основних напрямів виходу із екологічної кризи повинна бути участь України в міжнародних заходах по захисту навколишнього середовища: (в т.ч. розробці та прийнятті міжнародних стандартів, які стосуються екологічного аудиту та управління і формування своїх адекватних систем екологічного менеджменту);

відповідно міжнародної “Схеми екологічного менеджменту і аудиту“ (EMAS), науковцям та практикам при розробці та запровадженні екологічного менеджменту враховувати наступні завдання екологічного менеджменту: економія сировини і енергії; мінімізація кількості відходів та забруднень навколишнього середовища; діяльність по скороченню відходів через надлишок при упаковці чи внаслідок короткого терміну служби товару; створення безпечних умов праці співробітників; проведення оцінки ступеня екологічного ризику і витрат для наступного розрахунку можливих фінансових інвестицій, необхідних для створення “зеленого” іміджу компанії та підвищення екологічної відповідальності працівників; інформування громадськості та населення про характер виробничої діяльності і стан навколишнього середовища в районі розміщення виробництва.

Екологічний менеджмент підприємства повинен формувати і розповсюджувати інформацію, яка надходить із наступних середовищ:

природно-екологічне середовище – про стан водневого і повітряного басейну, наявність особливо шкідливих речовин у ньому;

соціальне середовище – інформація про робочі місця, їх зручність ( ергономічна);

технологічне середовище – інформація про нові види сировини і матеріали, енергії , про високопродуктивне обладнання, яке працює з екологічно безпечною технологією;

функціональне середовище – обгрунтованість завдань і рішень в галузі екології від генерального менеджменту;

організаційне середовище – раціональна організація виробництва, можливості використання безвідходних технологій, ефективність використання сировини та інше;

економічне середовище – розрахунки ефективності побудови очисних споруд, окупність “чистих“ технологій;

інноваційне середовище – повідомлення про найбільш раціональні варіанти використання довкілля ( розвиток і вдосконалення ).

Впровадження системи екологічного менеджменту

Протягом останніх 5-10 років в усьому світі серед компаній спостерігається зростання усвідомлення тих обставин, що екологічний менеджмент є важливим фактором забезпечення основного напрямку діяльності компаній, тісно пов’язаним, в тому числі, з системою менеджменту якості. Все більша кількість компаній використовують провідні стандарти ISO 14001 для впровадження у себе систем екологічного менеджменту (СЕМ), ядром якої є програма – комплексний документ, що описує організацію діяльності підприємства в галузі екологічного менеджменту, а також конкретні заходи та дії по її реалізації, розроблені відповідно до екологічної політики, цілей та завдань. При розробці програми підприємство керується принципом послідовного покращення, тобто досягнення кращих показників в усіх екологічних аспектах діяльності підприємства.

Керівництво підприємства повинно визначити місію та стратегічні цілі в галузі природоохоронної діяльності та розробити свою екологічну політику, екологічні цілі та зобов’язання по даному процесу в письмовій формі. Цей документ повинен бути надрукованим в організації і забезпечений підтримкою збоку управлінського персоналу. Частиною даного процесу підготовки має бути попередній внутрішній аудит з метою оцінки того, наскільки наявна система екологічного менеджменту далека від вимог стандарту ISO 14001.

На другому етапі будуть доопрацьовані та впроваджені відповідні елементи системи, також виконується модифікація тих складових, які не повністю задовольняють вимогам. Зазвичай це приймає форму написання і/чи корегування процедур чи робочих інструкцій. Реалізація цього процесу може вимагати також вдосконалення організаційної структури, уточнення відповідальності та повноважень співробітників, що включаються в роботу системи екологічного менеджменту. Необхідним може стати проведення одного чи кількох “нульових” внутрішніх аудитів, що інколи називають попередньою оцінкою. Якщо результати цих аудитів оцінюються задовільно, компанія переходить до третього етапу – сертифікації системи екологічного менеджменту. Детальніше зміст етапів проведення процесу впровадження системи екологічного менееджментупоказано в табл. .

Таблиця

Принципова схема впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві

Етапи	Звітні документи
1	2
Етап 1. Діагностика і дослідження
Виявлення екологічних аспектів діяльності підприємства та визначення законодавчих природоохоронних вимог, що застосовуються до конкретного підприємства	Звіт про проведення діагностики та результати аналіз
оцінка на основі зібраної інформації достатності виділених ресурсів, таких як обладнання, персонал, засоби вимірювання, фінанси, визначення та обґрунтування ресурсів, яких бракує	Детальний перелік з обґрунтуванням
Примітка: отримані дані можуть використовуватись для прийняття вищим керівництвом рішення про виділення необхід­них для цілей впровадження системи екологічного менеджменту ресурсів, а також впливати на суть екологічної політики, склад її цілей та завдань, обсяг та терміни виконання робіт
Створення тимчасової координаційної групи (ТКГ), головним завданням якої є акумулювання екоінформації, що надходить, її аналіз та прийняття дієвих рішень	Протокол наради ТКГ з питань діагностики
Етап 2. Підготовка та організація
Розробка задекларованих принципів та зобов’язань щодо екоаспектів діяльності підприємства – екологічної політики, яка забезпечить основу для встановлення екологічних цілей та завдань	Проект тексту екологічної політики
Доопрацювання структури адміністративного екологічного управління – створення екологічної служби підприємства	Проект функціональної структури СЕМ
Організація і проведення необхідного навчання персоналу визначення складу тих, хто навчається, розробка та затвердження програм навчання	Програми та план навчання
Етап 3. Розробка і впровадження
Розробка системи конкретних заходів та дій, сукупний опис яких являє собою Програму Екологічного менеджменту: документування СЕМ; експертизи впроваджених документів; розробки (доопрацювання) планів реагування на аварійні ситуації; аналізу ефективності СЕМ; встановлення адміністративних, фінансових та інформаційних комунікацій; встановлення принципів зворотного зв’язку та моніторингу в СЕМ підприємства. Базова структура Програми являє собою сукупність дій та заходів, для кожного з яких затверджується відповідальний виконавець, терміни реалізації, необхідні ресурси та методи визначення кількісних критеріїв (показників) результативності	Програма екологічного менеджменту
Етап 4. Аудит і оцінка ефективності
Організація та участь у проведенні внутрішнього екологічного аудита СЕМ підприємства, підготовка аудиторів, програм навчання, планування перевірок та координація їх проведення	Програма і план навчан­ня внутрішніх аудиторів, акти перевірок
Участь в аналізі СЕМ з боку керівництва підприємства. Розробка та впровадження заходів, запланованих за результатами аналізу СЕМ керівництвом	Проект протоколу аналізу СЕМ
Етап 5. Підготовка і сертифікація
Проведення передсертифікаційного аудиту системи екологічного менеджменту. Оформлення результатів та подання керівництву підприємства. Розробка плану заходів за результатами передсертифікаційного аудиту. Вибір органу по сертифікації, подача замовлення на сертифікацію та підготовка підрозділів підприємства до взаємодії з зовнішніми аудиторами. Супровід та методологічна підтримка системи екологічного менеджменту під час сертифікації	Звіт про передсерти-фікаційний аудит. План заходів.

Отже, природоохоронна і господарська діяльність – дві сторони єдиного процесу господарювання людини, а відтак екологічним результатом господарювання має стати забезпечення потреб людини у високоякісних умовах існування.

Лекція 6. Ділова етика

1. Етика і моральність.

2. Сучасні загальні етичні принципи ділової етики Л. Хосмера.

3. Принципи етики міжнародного бізнесу.

4. Корпорації і моральність.