Питання для самоконтролю

1. Критерії розмежування понять "податок", "збір", "мито".

2. Класифікація податків та зборів в залежності від платника та форми обкладання.

3. Платники податків та зборів.

4. Права платників податків та зборів.

5. Обов'язки платників податків та зборів.

6. Поняття та види об'єктів та ставок оподаткування.

7. Податкові пільги (порядок встановлення і скасування). Форми

податкових пільг.

8. Терміни та періодичність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Творчі завдання

Підготувати реферати:

1. Податки та їх роль у формуванні доходної частини бюджету..

2. Порядок встановлення податків та зборів.

3. Основні елементи податкового механізму.

4. Додаткові елементи податкового механізму.

СЕМІНАР №2. Тема: Правове регулювання стягнення прямих податків.

Час-2 год.

План

1. Прямі податки, їх види й особливості.

2. Податок на прибуток підприємств.

3. Податок з доходів фізичних осіб.

4. Плата за землю.

Ключ-завдання

При підготовці до семінарського завдання необхідно ознайомитися з податковою політикою держави, складом податкової системи з основними прямими податками. Ознайомитись з поняттями „валовий дохід”, „валові витрати”.

Методичні рекомендації:

При підготовці першого питання, необхідно виходити з історії становлення прямих податків та їх суті. Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників - тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той же час вони не змінюють структуру попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків.. Тенденції розвитку практики оподаткування дає підстави поділити прямі податки на дві підгрупи в залежності від об’єкта оподаткування: податки на доходи та податки на власність.До податків на доходи, які стягуються в Україні належать податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, єдиний податок з суб’єктів малого підприємництва, фіксований сільськогосподарський податок. Серед податків на власність в Україні стягується земельний і податок з власників транспортних засобів, податок на нерухоме майно громадян і на майно підприємств.

При розгляді другого питання слід врахувати, що головною перевагою податку на прибуток є те, що вони, як правило, вважаються справедливими з погляду платоспроможностей і можуть запроваджувати прогресивні ставки оподаткування за вищими граничними рівнями ставок.

Проблема, пов’язана з місцевим прибутковим податком, виникає тоді, коли об’єкти оподаткування перебувають на одній території, а працюють на іншій (а отже і стягують прибутки). Стягувати податок зручніше за місцем роботи.

Особливістю оподаткування на прибуток є те, що чітко визначається законодавством суми, які включаються, виключаються або на які може бути зменшений валовий дохід та валові витрати.

Необхідно визначити, що включаються до складу валового доходу і валових витрат та амортизаційних відрахувань.

При підготовці третього питання, необхідно спиратися на Податковий кодексу України від 2 грудня 2010 року N 755-VI, який передбачає визначення резиденства платника податку. Необхідно звернути увагу на об’єкти оподаткування резидентів і нерезидентів. Новацією яку введено законом стосовно визначення об’єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Необхідно визначити ставку податку. Слід врахувати, що законом впроваджено податкові соціальні пільги, а нарахування та сплата податку здійснюється двома типами суб’єктів: самостійно платником податку або податковим агентом.

При підготовці четвертого питання слід виходити з того, що відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 755-VI плата за землю — це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.Земельний податок — обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі — податок) (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Нарахування громадянам сум земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться органами державної. Разом з цим, слід зауважити, що громадяни, які мають підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинні надати до органів податкової служби документи, що посвідчують їх право на пільгу. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями використання землі в Україні є платним.Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі — ПКУ) платниками податку є:- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);- землекористувачі.Власники земельних ділянок — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).Землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Норми ПКУ не передбачають окремий порядок плати за землю (земельного податку та орендної плати за землі державної і комунальної власності) фізичних осіб – нерезидентів.