Тема 9. Професійний відбір учнів

Зміст

1. Мета і завдання професійного відбору.

2. Професійний відбір і його роль у правильному професійному самовизначенні особистості відповідно до потреб регіону в кадрах.

Ключові слова: професійний відбір, професійна придатність.

Мета і завдання вивчення теми.

Успішне вивчення теми повинне сформувати в студентів правильне уявлення про методи і значення проведення профвідбору для наступної професійної діяльності робітника.

Методичні рекомендації.

При вивченні пункту 1 необхідно усвідомити мету і завдання професійного відбору, критерії і параметри професійного відбору.

При вивченні другого пункту важливо усвідомити важливість професійного відбору на успішність оволодіння різними професіями і на безпеку праці.

1. Мета і завдання профвідбору (підбору).

Прочитайте, законспектуйте визначення, виділите фактори, що впливають на успішне оволодіння людиною тією чи іншою професією, віддзеркальте їх у конспекті.

Складова частина профорієнтації – професійний відбір (підбор), тобто вибір осіб, що з найбільшою імовірністю зможуть успішно освоїти дану професію і виконувати пов'язані з нею трудові обов'язки.

У процесі професійного відбору (підбору) визначають професійну придатність людини на основі існуючих у людей фізіологічних і інтелектуальних розходжень.

Існуюче фізичне й інтелектуальне розходження обумовлює доступність людині одних видів праці й одночасно труднощі чи навіть зовсім неприступність інших. Однак це зовсім не означає, що природа ставить на людині незгладимий знак професійної приналежності. Люди з'являються на світ не токарями, не письменниками, не хліборобами і не вчителями.

Але, відкидаючи розуміння здібностей як уроджених особливостей людини, що визначають його професійну долю, не можна заперечувати наявність деяких уроджених задатків – психофізіологічних нахилів до тієї чи іншої роботи.

Слід зазначити, що у світі останніх досягнень мікробіології і ряду інших наук відкриваються обнадійливі перспективи не тільки для розкриття таємниць генетичного коду природних задатків, але й активного впливу на генетичний код людини в бажаному напрямку.

Професійна придатність – це рівень відповідності фізичних якостей і психофізіологічних особливостей людини професійним вимогам. Якщо ці якості й особливості не досягають потрібних вимог, відбувається перевантаження. Це випадок професійної неповноцінності, від якої страждає і суспільство й особистість.

Під професійним відбором (підбором) розуміють спеціально організований дослідницький процес, ціль якого – виявити і визначити за допомогою науково обґрунтованих методів ступінь і можливість психофізіологічної і соціально-психологічної придатності претендентів на навчання і роботу зі складних відповідальних професій.

Профвідбір (підбор) підрозділяють на два види – констатувальний й організуючий. Констатувальний профвідбір (підбор) припускає рішення питання про придатність до професії того чи іншого обличчя у формі "придатний" і "не придатний". У випадку негативної відповіді людина починає нову спробу рішення питань працевлаштування. Організуючий профвідбір (підбор) має на меті виявити й оцінити індивідуальні особливості людини, що є показниками не до одної, а до декількох професій, що в більшій мірі відповідає нестаткам і завданням професійних навчальних закладів, підприємств по своєчасному заповненню вакантних місць.

Правильний профвідбір (підбор) варто робити за допомогою психологів, фізіологів, медиків. Так, для визначення придатності підлітка до роботи наладчика верстатів необхідно з'ясувати поріг зорового розходження і зв'язок між корою великих півкуль і підкіркових структур, а до роботи водія чи оператора – швидкість сенсомоторних реакцій. Для верстатника важлива легка пристосовність до одноманітної і повторюваної роботі, здатність до тривалої концентрації уваги, для слюсаря – окомір, точність рухів. Усе це повинно визначати психофізіологи праці. Профвідбір (підбор) необхідний і в умовах загальноосвітньої школи, тому що вона здійснює зараз професійне навчання.

З ускладненням праці в процесі науково-технічного прогресу в умовах прискорення можливий подальший ріст обмежень до деяких професій. Поряд з цим, є багато професій, що не пред'являють підвищених фізичних і психофізіологічних вимог до людини. Тому дуже важливо ще на шкільній лаві ознайомити учнів, особливо тих, які мають фізичні і психофізіологічні обмеження, з даними професіями, допомогти молодим людям вибрати і полюбити одну з них.

Кожна професія жадає від людини сумлінного, чесного ставлення до роботи. У зв'язку з цим важливо виховати у підростаючого покоління працьовитість, високе почуття обов'язку, творче ставлення до праці.

Нерідко профвідбір (підбор) важко здійснювати через недостатність розвитку методики його застосування. Наприклад, при доборі абітурієнтів у вузи вступні іспити ще не дають основ судити про професійну придатність тих, хто вступає, тому при вступних іспитах необхідно проводити профорієнтаційну співбесіду. Тут необхідні науково обґрунтовані характеристики-рекомендації школи, діагностичні методи профвідбору (підбора).

Важлива роль у виявленні здібностей школярів належить учителям. Особливо це відноситься до вчителя трудового навчання. Адже він має величезні можливості для здійснення вивчення школярів, тому що є безпосереднім спостерігачем їхньої трудової діяльності, відносин до праці в цілому і до окремих її видів. Учитель бачить, як організує своє робоче місце кожен учень, як виконує практичну роботу (чи є при цьому елементи творчості, раціоналізаторства та ін.). Нарешті, учитель праці є свідком конкретних результатів діяльності учнів (виготовлені ними виробу, якість виконаної роботи). Усе це дає можливість визначити (звичайно, при постійному спостереженні за учнем і ретельним аналізом цих спостережень) схильності до певної професії. Так, якщо вчитель трудового навчання бачить, що учениця любить шити, вишивати, прагне зробити свої вироби якнайкраще, гарніше й у неї це виходить, необхідно закріплювати і розвивати ці схильності. Можливо, надалі вони переростуть у майстерність швачки, вишивальниці тощо. Таким чином, задача вчителя трудового навчання полягає в тому, щоб виявляти здатності учнів і розвивати їх. Однак не завжди на уроках праці це можна зробити. Адже в учня можуть бути схильності до таких видів діяльності, що у школі ніяк не виявляються. І в цьому випадку їх необхідно знайти і використовувати в роботі з профвідбору (підбору). У трудовій і суспільній діяльності людини складається її характер. Але, формуючись таким чином, він, у свою чергу, накладає відбиток на життя людини, її справи і вчинки.

Ступінь певних рис характеру може вплинути на вибір і успішне оволодіння професією.

Так, людина вольова і мужня може з успіхом опанувати професіями, що вимагають значної напруги, подолання труднощів, прийняття рішень у важких умовах. Разом з тим цього не можна сказати про людей слабохарактерних, безвільних. Таким людям необхідно вибирати менш відповідальні професії, що полягають у постійному різноманітті дії чи не припускають прийняття цією особистістю відповідальних рішень.

Професійно важливими (а часто і визначальними) є не тільки риси характеру, але і темперамент, а отже, і сила почуттів, емоційна збудливість і вразливість, енергійність, швидкість прийняття рішень, швидкість зміни настроїв.

Якщо риси характеру людини складаються під впливом виховання, то особливості темпераменту мало піддаються змінам. Тому це важливо враховувати і відповідно до цього і вивчати особистість школяра. Знаючи особливості темпераменту учня, не слід ними зневажати, а по можливості підбирати такий вид діяльності, характер праці якої найбільше відповідає даному типу темпераменту.

В основному людям властиво середнє вираження зазначених рис. Але є люди з яскраво вираженими характеристиками темпераменту – типові холерики, меланхоліки та ін. У цих випадках особливо важливо враховувати відповідність темпераменту людини умовам праці. У противному випадку (навіть якщо професія дуже подобається людині) він зможе досягти успіхів у роботі (причому не дуже високих, а, скоріше задовільних) занадто дорогою ціною – перенапругою, утратою здоров'я тощо. Усе це повинні знати не тільки вчителя, але й учні, щоб правильно підходити до самооцінці своїх здібностей і особистісних якостей.

Зазначені вище й інші здібності людини, наприклад вид пам'яті (образна, логічна, емоційна), мислення (наочно-діюче чи абстрактно-логічне), особливості сприйняття, уяви, чіткість і, скоординованість рухів рук, широта поля зору, колірна чутливість, швидкість реакції і стійкість до несподіваних сильних, небезпечних впливів та ін., по-різному впливають на освоєння певних професій, самостійна праця по них, прискорюючи чи сповільнюючи ці процеси.

Сполучення психологічних особливостей (рис характеру, властивостей темпераменту, якостей розуму, інтересів, що переважають тощо) створить у кожної конкретної людини стійку єдність, яка може розглядатися як відносна сталість психічного складу особистості. При безупинній зміні психічних станів (почуттів, бажань, думок тощо), при наявності змін поведінки, пов'язаних з тими ролями, що бере на себе людина в різних соціальних групах і різних життєвих ситуаціях, при змінах, пов'язаних з віковим розвитком тощо, психічний склад особистості залишається якоюсь мірою постійним.

Професії вимагають від працівників певних спеціальних здібностей, що визначають, які індивідуально-психологічні якості вимагає від людини той чи інший рід діяльності. Але, крім спеціальних здібностей, є ще і загальні, без яких важко обійтися в будь-якій справі. Це активність, ініціативність, працездатність, розвиток волі, пам'ять, увага та ін. І якщо спеціальні здібності необхідні тільки для якогось певного кола професій, те загальні здібності потрібно мати кожної людині, яку б вона професію ні обрала. І тільки сполучення загальних і спеціальних здібностей відкриває широку дорогу до успіху.

Важливе місце у визначенні професійної придатності займає вивчення фізіологічних особливостей людини. Люди з різними фізіологічними особливостями відрізняються друг від друга станом здоров'я, під яким мається на увазі відсутність чи наявність захворювань, розвиток опорно-рухового апарата, стан внутрішніх органів, нервової і дихальної систем, органів зору і слуху, а також загальний рівень фізичного розвитку.

Ці фактори необхідно враховувати в першу чергу, тому що саме стан здоров'я стає обмеженням у виборі того чи іншого виду діяльності. Як відомо, високі вимоги пред'являються до стану здоров'я людей, що вибрали собі професії, пов'язані з роботою на великих висотах, під водою (космонавта, льотчика, водолаза). Вимоги професії до особистості різні. Так, високі показники гостроти зору, стійкості ясного бачення, висока координованість рухів пальців рук важливі для радіомонтажника, збирача годинників, оптичних приладів, але вони не мають істотного значення для слюсаря механоскладальних робіт, що, як правило, маніпулює великими деталями, пристосуваннями. Швачке-мотористке зазначені якості необхідні в роботі, крім стійкості ясного бачення: предмет її праці найчастіше тканина, яка знаходиться в процесі постійного переміщення, у зв'язку з чим тривалого фіксування зору на якої-небудь дрібний деталі від неї не потрібно.

Особливого підходу в проведенні профвідбору (підбора) вимагають обличчя з фізичними і психофізіологічними обмеженнями. Дані останніх досліджень свідчать про те, що ряд учнів 7–11 класів мають обмеження до того чи іншого виду професійної діяльності, а тому мають потребу в пораді лікаря. Пояснюється це тим, що в багатьох підлітків, практично здорових, є деякі функціональні відхилення. І завдання полягає в тому, щоб підібрати для підлітків такий вид трудової діяльності, який би не тільки не поглибив наявні відхилення, але і сприяв би їх корегуванню.

Ряд обмежень необхідний для підлітків, які потребують носіння окулярів, для осіб з помірним скривленням хребта, плоскостопістю, вегетативними порушеннями нервової системи, відхиленнями зору, слуху тощо.

Консультація таким підліткам повинна бути дана задовго до закінчення школи, щоб вони змогли підготувати себе до того, що деякі професії для них не підходять.

Педагоги, що займаються професійною орієнтацією, повинні консультуватися в шкільного лікаря про учнів, які мають відхилення в стані здоров'я, і вже з 6–7 класів поступово, як можна безболісніше готувати цих учнів до вибору професії з урахуванням відхилень у їхньому стані здоров'я.

Медичні, психофізіологічні й інші обмеження при виборі професії ні в якій мірі не ущемляють волі професійного самовизначення особистості, а додають йому обґрунтований характер.