Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Спеціальність 5.03051001 Товарознавство та комерційна діяльність

Дисципліна Основи торговельного підприємництва

Тема 1.

Правові основи, чинники розвитку та державне регулювання підприємництва в Україні

Лекція № 2.

Правові основи і чинники розвитку підприємництва в Україні.

План.

1. Законодавство України про умови здійснення підприємницької діяльності.

2. Обмеження підприємництва в Україні.

3. Законодавство України про ліцензування та патентування підприємницької діяльності.

Ключові терміни та поняття :

Умови здійснення підприємницької діяльності, обмеження підприємницької діяльності, санкції, господарські санкції, адміністративні санкції, адміністративно-господарські санкції, ліцензування, патентування, ліцензія, патент

Література ( основна )

1. Господарський кодекс України.

2. ЗУ „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

3. ЗУ „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

4. Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва. : Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006, с. 25-31

5. Цигилик І.І., Криховецька З.М., Пане вник Т.М. Основи підприємництва, с. 43-47,132-134

Література (додаткова)

6. Бутинець Ф.Ф., Романчик К.В. Основи бізнесу : Навчальний посібник.. - 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир : ПП „Рута”, 2004, с. 261-263

7. Кисельов А.П. Основи бізнесу : Підручник.-К.: Вища школа.,1998., с.28-29,50-53

8. Покропивний С.Ф. ,Колот В.М. Підприємництво: стратегія організація, ефективність.- К.,1998.,с.13-16

9. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч.посібник.- К.: Юрінком Інтер,1999.- с.276-297

Лекція № 2. Правові основи і чинники розвитку підприємництва в Україні.

Тема : ПРАВОВІ ОСНОВИ, ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

План.

1. Законодавство України про умови здійснення підприємницької діяльності.

2. Обмеження підприємництва в Україні.

3. Законодавство України про ліцензування та патентування підприємницької діяльності.

Питання 1. Законодавство України про умови здійснення підприємницької діяльності.

Організаційний механізм здійснення підприємництва в умовах переходу до ринкової економіки викладено в законі України "Господарський кодекс України". Відповідно до нього підприємство здійснюється на основі декількох принципів. Основним є економічна свобода. Вона важлива як для підприємця, так і для виробника. Економічна свобода означає, що кожен має право розпочати й закінчити економічну діяльність. Ця свобода не гарантує підприємцю успіх його справи через те, що покупець також має економічну свободу.

Економічна свобода підприємців й економічна свобода споживачів тісно пов'язані між собою. Наступними принципами є:

• вільний вибір діяльності;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб;

• самостійне формування програми діяльності й вибір постачальників та споживачів вироблюваної продукції;

• встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільне наймання робітників;

• залучення й використання матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не обмежене законодавством;

• вільне розпоряджання прибутком, який залишається після внесення платежів;

• самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності;

• використання підприємцем належної йому частки виручки на свій розсуд.

Ці принципи знаходяться у розвитку, взаємодіють між собою й відображають відносини, що склались у суспільстві на даний період.

Для розвитку підприємницької діяльності необхідні певні умови, які в основному можна звести до наступного:

• потреба створення законодавчої та нормативної баз

Потреба створення законодавчої бази продиктована потребою надати всім господарюючим суб'єктам гарантії для збереження їх власності, виключення можливості націоналізації, експропріації, створення для всіх учасників бізнесу однакових прав, повної економічної свободи, неприпустимості втручання органів державного управління в діяльність підприємницьких структур.

• додержання конкурентного режиму господарювання

Конкурентний режим господарювання передбачає вільне суперництво між учасниками бізнесу, за джерела сировини; вигідні умови вкладення капіталу; за більшу частину прибутку.

• формування ринкової інфраструктури, стимулювання бізнесу.

Формування елементів ринкової інфраструктури відкриває можливість для бізнесмена брати участь у системі товарних і фондових бірж, користуватися послугами комерційних банків, під-приємств оптової торгівлі; доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо. Стимулювання бізнесу передбачає заохочення та розвиток підприємництва, малого бізнесу, створення сприятливого економічного середовища (податкові пільги), прямі державні дотації, фінансування ризикових проектів інноваційного характеру та ін.

До умов здійснення підприємницької діяльності підприємництво відносить : - -- процедуру державної реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності;

- найом і соціальні гарантії працівників, здійснювані підприємцем;

- відповідальність і порядок припинення діяльності суб”єктів підприємництва.

До системи умов, що забезпечують підприємницьку діяльність відносять :

• На споживчому ринку є потенційний попит на товари і послуги цього виду.

• Товари та послуги, які пропонуються, задовольняють споживача

• Ціни та тарифи на товари і послуги дозволяють конкурувати з фірмами, які пропонують аналогічні види товарів і послуг - 1 -

• Фірма може забезпечити необхідний рівень заробітної плати своїм робітникам

• Підприємець повною мірою може розраховувати на постачальників сировини, обладнання та інші складові діяльності

• Є робітники необхідних спеціальностей і кваліфікацій

• Діяльність буде забезпечувати прибуток

Питання 2. Обмеження підприємництва в Україні.

Зміст визначення підприємницької діяльності передбачає наявність права підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом, право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Згідно зі ст.43, 44, 45 і 49 Господарського кодексу України, визначено права і обов'язки підприємців, групування яких представлено на рис. 1.5.

Законодавство України передбачає певні обмеження щодо здійснення підприємництва. Зокрема, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження для певних осіб щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Господарським кодексом України передбачено обмеження та призупинення діяльності суб'єкта господарювання, а саме:

• разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог;

• у випадку, коли підприємство (торгівлі чи громадського харчування) неодноразово допустило реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушує встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг чи умови зберігання і транспортування товарів;

• у випадках і порядку, передбачених законом, коли не відповідає вимогам нормативних актів.

Відповідальність підприємців також чітко регулюються законом . Підприємець зобов”язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права й інтереси суб”єктів підприємництва і держави. За заподіяну шкоду або збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

У статті 49 Господарського кодексу України "Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності" передбачається:

- підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати прав та інтересів громадян та їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави;

- за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Правовим засобом відповідальності у сфері господарювання є господарські санкції.

Господарські санкції - це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

1) відшкодування збитків;

2) штрафні санкції;

3) оперативно-господарські санкції.

- 2 -

Крім зазначених господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено Господарським кодексом України та іншими законами.

Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом _або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені потерпілою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Крім відшкодування збитків, у сфері господарювання застосовується такий вид господарських санкцій, як штрафні санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише оперативно-господарські санкції, передбачені договором.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання потерпілою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова потерпілої сторони від подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцентному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання. - 3 -

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання. Це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів;

призупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

призупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або призупинення діяльності суб'єкта господарювання;

скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання та ін.

Питання 3. Законодавство України про ліцензування та патентування підприємницької діяльності.

Обираючи напрям господарської діяльності, необхідно пам'ятати, що існує низка видів діяльності, які можуть здійснюватися лише державними підприємствами та організаціями.

Деякі види підприємницької діяльності вимагають одержання ліцензії у відповідних органах. Такими органами є міністерства, відомства й установи, що уповноважені видавати такі дозволи.

Ліцензія (лат. - право, дозвіл) - це дозвіл, який надається державними органами на право займатися конкретним видом діяльності.

Держава за допомогою ліцензування регулює підприємницьку діяльність, будівельні роботи, ввезення, вивезення або транзит товарів у інтересах держави.

Ліцензування здійснюється також для того, щоб захистити користувача від некваліфікованих послуг і недоброякісних товарів. Наприклад, для того, щоб запобігти вживанню недоброякісних ліків громадянами, держава запровадила ліцензування, на здійснення даного виду діяльності, тобто видачу дозволів на її здійснення. Причому отримати ліцензію може лише підприємство, що відповідає певним вимогам.

Ліцензуванню підлягають ті види підприємницької діяльності, які впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище та безпеку країни.

Якщо обраний вид діяльності потребує ліцензування, то підприємець повинен подати до органу, що видає ліцензію, заяву із зазначенням наступної інформації:

- прізвище, ім'я, по батькові та паспортні дані (серія, номер паспорту, ким і коли виданий, місце проживання),

- ідентифікаційний номер фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

- або: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код для юридичної особи;

- вид діяльності, на який отримується ліцензія.

До заяви необхідно також додати документи, перелік яких передбачений чинним законодавством. Слід зазначити, що ліцензія надається на певний період, тривалість якого визначено законодавством.

- 4 -

Плата за ліцензію теж не є однаковою для всіх. Для фізичних і юридичних осіб встановлено різну плату за одержання ліцензії (розмір оплати встановлює Кабінет Міністрів України).

Якщо ліцензована діяльність здійснюється за декількома відокремленими об'єктами, розташованими на території, підпорядкованій органу, що видав ліцензію, то разом із ліцензією видаються і її копії на

кожен об'єкт торгівлі із зазначенням його місця розташування. У випадку здійснення торгівлі на території різних адміністративних одиниць суб'єкт підприємницької діяльності повинен отримати ліцензію у відповідному органі виконавчої влади у кожній із цих адміністративних одиниць. Наприклад, підприємство має ліцензію на здійснення оптової торгівлі насінням. Торговельні кіоски підприємства розташовані у містах Житомирі та Києві. У такому випадку підприємству необхідно отримати дві ліцензії.

Якщо підприємницька діяльність, що підлягає ліцензуванню, здійснюється без ліцензії, то суб'єкт господарювання буде змушений сплатити штраф, розмір якого встановлюється нормативними актами України.

Патент

Купуючи необхідні Вам матеріальні цінності, Ви найчастіше використовуєте готівку. Якщо суб'єкт підприємництва здійснює торговельну діяльність за готівку (зокрема, якщо торгує іноземною валютою) чи надає послуги у сфері грального бізнесу, то йому необхідно придбати торговий патент. Такий патент також доведеться придбати й тоді, якщо надаються певні визначені законодавством види побутових послуг за готівку.

Придбати торговий патент можна в податковій інспекції того району, де знаходиться пункт продажу чи надання побутових послуг. Якщо проводиться виїзна торгівля, то патент необхідно купувати за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Для придбання торгового патенту необхідно подати заяву до податкової інспекції. Придбати патент потрібно на кожен вид діяльності (торгівля, побутові послуги, гральний бізнес, операції з торгівлі готівкою) та на кожен пункт продажу (магазин, кіоск, намет, автомагазин, оптова база, склад-магазин). Якщо в одному пункті продажу одночасно відбувається оптова та роздрібна торгівля і надаються послуги з громадського харчування, то досить придбати один торговий патент за максимальною ціною.

Вартість торгового патенту визначається органами місцевого самоврядування, строк його дії встановлюється законодавством.

Слід врахувати, що патент потрібен не на усі товари, що продаються за готівку.

Після закінчення строку дії патенту документ необхідно повернути до податкової інспекції.

За порушення умов патентування накладаються фінансові санкції.

- 5 -

Контрольні питання :

1. Визначте загальні умови, необхідні для розвитку підприємництва.

2. Розкрийте суть поняття обмеження підприємницької діяльності.

3. Які санкції пробачення за порушення законодавства, що ргулює процес підприємницької діяльності ?

4. Чому процедуру ліцензування вважають засобом обмеження підприємницької діяльності ?

5. Що таке ліцензія і яка процедура її отримання ?

6. В чому полягає суть процесу патентування ?

7. Що таке патент і хто його видає суб»єктам підприємницької діяльності «

Викладач : __________ Г.В.Янковська