Сучасна українська літературна мова, І курс, ІІІ ЗМ

Практичне заняття № 1

Вступ

План

1. Сучасна українська літературна мова як предмет наукового вивчення і навчальна дисципліна. Основний зміст, обсяг і завдання курсу.

2. Українська мова – національна мова українського народу, одна з форм його національної культури.

3. Українська літературна мова як вища форма існування української загальнонародної національної мови.

Література до теми

1. Олійник О. Українська мова та література : навч. посіб. / О. Олійник, Г. Гребницький – К. : Кондор, 2006. – С. 8-16.

2. Сучасна українська літературна мова : підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін. ; За ред. А.П. Грищенка. – К. : Вища школа, 1997. – 493 с.

3. Сучасна українська літературна мова : підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін. ; За ред. М.Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2006. – С. 3-9.

4. Сучасна українська мова : підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін. ; За ред. О.Д. Пономаріва. – К. : Либідь, 2005. – 488 с.

5. Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова : навч. посіб. / Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. – К. : Літера, 2000. – 688 с.

Контрольні питання

1. На основі якого діалекту сформувалась українська національна мова?

2. Як співвідносяться поняття «українська мова» і «сучасна українська літературна мова»?

3. Як розвивалася українська мова впродовж історичного шляху українського народу?

4. Яке соціальне значення мають норми української літературної мови?

Практичні завдання

1. Прочитайте тексти й назвіть тему, що об’єднує їх в одне ціле. Із поданих текстів випишіть по 3 приклади дотримання (або недотримання) орфографічних, графічних, лексичних, морфологічних і синтаксичних (граматичних), стилістичних, пунктуаційних норм. Усно обґрунтуйте вживання розділових знаків.

І. Українська земля, як доводять археологічні розкопки, була заселена з найдавнішого часу, ще з часів палеоліту, цебто старшої кам'яної доби. Київ постав ще з початком людського життя на Дніпрових пагірках... Дніпро (Бористен) з глибокої давнини був головною торговельною дорогою. Він має широку систему допливів, сам простий, спокійний, тому дуже надавався на водний шлях, і Київ став його найкращим пристанком при а різних зносинах.

…Уже з 4-го віку по Христі безперечно вирисовується перед нами український народ (М.Грушевський: Історія України - Русі, І., 15), а вже з 4-го віку бачимо його зовсім ясно. Так званих антів, що жили по берегах Чорного моря, наука сприймає за предків українців, і дають уже грецькі джерела VІ-го віку. (І.Огієнко.)

ІІ. Слово "україна" в старовину визначало попросту ''пограниччя". За часів великого князівства київського XII віку ми знаходимо, наприклад, згадку про "україну" галицьку, точніш - галицько-волинську, на пограниччі області смоленської (див. Іпатський літопис під роком 1189), й одночасно зустрічаємо звістку, під 1187-им роком, про "україну" наддніпрянську, лівобічну; теперішню Полтавщину. …Котляревський, Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, Шевченко й інші талани літературно розробили живу малоруську мову своїх місцевостей, - і вона, мова "властиво українська", лягла в основу літературної мови геть-усіх малорусів, хоч би якими малоруськими наріччями та говірками вони говорили. Геть-усі національно свідомі малоруси, чи то російські піддані, чи австрійські, од Кавказу до Карпат, по волі позвикали звати себе українцями і теперечки дуже не люблять, як їх сторонні люди, за старою звичкою, все ще взивають малорусами. (А Кримський.)

ІІІ. …назва нашої землі, нашої держави і нашої тисячолітньої традиції - "Україна" - означає буквально - "земля, виділена для нас із загалу, відокремлена від решти", коротше - "наша власна земля".

Термін "Україна" дуже давній, ймовірно, давніший, ніж термін "Русь", хоча в офіційному київському літописі його вперше згадано лише у XII ст. Причиною замовчування є те, що літописець був на княжій службі, а князі з певних причин популяризували термін Русь. Колись П.Куліш писав: "по-письменськи Мала Росія, а по народному Україна". У словарі української мови Бориса Грінченка наведено таку цитату з давньої історії України: "Настав інший порядок на Вкраїні, як почали князьки-русь її оберігати, з неї собі данину брати і своєю, руською землею її називати". Реставруючи світогляд наших далеких предків маємо припустити, що в давнину слово Україна найімовірніше несло в собі таки зміст: "земля, виділена нам Богом..." (Олексій Братко-Кутинський.)

Сучасна українська літературна мова, І курс, ІІІ ЗМ

Практичне заняття № 2