71.Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глобального фінансового менеджменту.

Загалом, формування дієвої системи глобального фінансового управління, зорієнтованого на забезпечення глобальної фінансової стабільності, відновлення рівноваги у світовій економіці та створення підґрунтя для стійкого економічного зростання потребує консолідації мотивацій, ініціатив та дій на корпоративному, міждержавному та глобальному рівнях.

Синхронізація національних бізнес-циклів, міжнародний характер спекулятивних операцій, неконтрольована емісія долара, гіпертрофований обсяг випуску похідних фінансових інструментів, залучення до фінансових операцій непрофільних інститутів вимагають не тільки розширення функцій діючих інститутів глобального фінансового менеджменту, в першу чергу МВФ, але й формування нових. Напрямки вдосконалення діяльності повинні бути наділені якісно новими компетенціями, а саме: - запровадження системи довготермінового глобального фінансового планування, - формування національних і наднаціональних фондів страхування фінансових ризиків, - розширення національних і міжнародних фінансових резервних і стабілізаційних фондів,- запровадження системи міжнародної фінансової відповідальності країн за нарощування боргів, фінансове надспоживання і надінвестування, - запровадження жорсткого функціонального контролю за діяльністю національних фінансових ринків, - прогнозування фінансових криз і запобігання й координація виходу з них. Загальні завдання фінансового менеджменту:1) фінансовий аналіз та система прийняття рішень; 2) планування використання коротко- та довготермінових фінансових ресурсів; 3) аналіз можливого ризику; 4) контроль і звіт про виконання рішення.

Спеціальні завдання міжнародного фінансового менеджменту: 1) аналіз платіжного балансу країни (для оцінки положення країни стосовно її зовнішньої позиції); 2) планування фінансових операцій з використанням в міжнародних розрахунках різних валют; 3) кредитування експертної діяльності; 4) міжнародна мотивація здійснення прямих і портфельних інвестицій.

72. Головні підходи до визначення сутності операцій з відмивання «брудних грошей» та канали відмивання.

На нинішньому етапі світового розвитку питання визначення сутності категорії «відмивання брудних грошей» є досить актуальним. Дане поняття визначається злочинним діянням у карному законодавстві багатьох країн світу, а особлива увага йому приділяється в кримінальних кодексах США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі. Термін "відмивання" грошей уперше був використаний у 80-х рр. 20ст. у США стосовно доходів від наркобізнесу і у вузькому розумінні позначав процес перетворення нелегально отриманих грошей на легальні. Згідно кримінального кодексу США, «відмивання грошей» — це дохід від нелегальної діяльності, спрямованої на: 1) проведення фінансової угоди з метою реалізації таких видів протизаконної діяльності, які включають будь-які ознаки злочинних дій, організованої злочинності й обігу наркотиків;

2) проведення фінансової угоди з порушенням податкового кодексу;

3) свідоме проведення фінансової угоди з метою приховування суті справи, місця, джерела, власника або контролера доходів від протизаконної діяльності;

4) проведення фінансової діяльності з ухиленням від обов'язку подачі звіту про обіг готівки.

Основними каналами відмивання брудних грошей є ті галузі економіки, де можна в широких масштабах застосовувати підроблені рахунки, накладні із зазначенням занижених або завищених цін; торгівля нерухомістю, творами мистецтва, автомобілями, продаж підакцизних товарів; приватизація державних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських суб'єктів; та загалом банківська система, система страхування, ринок капіталів, індустрія розваг.

73. Характеристика способів одержання злочинних грошей та організовані структури, що забезпечують їх відмивання.

Існує досить велика кількість способів одержання злочинних грошей. Основними з них є: - система подвійної бухгалтерії;- навмисні помилки в бухгалтерському обліку;- численні способи заниження прибутку, маніпуляції з активами і пасивами;- угоди без оформлення рахунків;- методи схованого фактурування і схованих тіньових умов;- хабарі. На рахунок останнього способу слід дещо додати. Згідно із законодавством деяких країн сума хабара може відніматися з оподаткованого податком прибутку. У Данії, наприклад, сума хабара просто віднімається з оподаткованого податком прибутку, якщо вона зумовлена виробничою необхідністю і є помірною. В той час, як у Великобританії виплати у вигляді хабарів дозволено віднімати із суми прибутку, який підлягає оподаткуванню, за умови, що метою таких виплат були інтереси виробництва.

Якщо говорити про структури, що забезпечують відмивання брудних грошей, то такими являються, перш за все, організовані злочинні групи, які займаються діяльністю, що приносить великі доходи; по-друге, це посередники, які об’єднують торговців наркотиків з «відмивателями» грошей: так звані «піжони» (що направляють торговців до «відмивателів» і навпаки при цьому не втручаючись в обговорення умов договору про відмивання грошей, визначають ставки за послуги) та «брокери» (зв’язують торговців наркотиків з «відмивателями» і за окрему плату укладають контракти). 3. Організатори (спонсори) відмивання «брудних» грошей, які організовують усю процедуру у великих масштабах та наводять контакти з групою, яка володіє «брудними» грошима. 4. Кур’єри, основним завданням яких є організація транспорту і процедури на першій стадії процесу, котрі до того ж часто використовують фальшиві паспорти і документи. 5. Міняльники валют: власники об’єктів фінансово-господарської діяльності, найчастіше це пункти обміну валют. 6. Професіонали-радники, що роблять маніпуляції в сфері фінансів і законодавства, найчастіше виступають банкірами.

75. Механізми відмивання «брудних грошей» на стадіях маскування та інтеграції.

Маскування брудних грошей є другою з трьох існуючих стадій процесу відмивання грошей. Вона передбачає угоди з використанням банкоматів, прямі електронні депозити (наприклад, виплата винагород чи соціальної допомоги); перекази в місці продажу (point of sale transfer — POS); поштові перекази — на території однієї держави для їхньої реалізації можуть бути використані внутрішні системи міжбанківських розрахунків, які існують у багатьох країнах світу; оплату рахунків за телефонні переговори. Нерідко для маскування «брудних» грошей використовується технологія, яка полягає в прийнятті готівки з одночасним закриттям існуючих банківських рахунків з метою відкриття нових, в інших банках у даній країні чи за кордоном. За вимогою клієнта виконується припинення проведених раніше операцій; при цьому банківський касир переказує гроші на інші зазначені клієнтом рахунки, одночасно симулює виплату цих грошей клієнту готівкою. Третя стадія, що має назву інтеграція (або іншими словами легітимізація) має місце бути при наступних діяннях: застосування рахунків-фактур на імпортні й експортні товари при проведенні торгових угод, а також використання з цією метою банківського персоналу; укладання угод купівлі-продажу предметів тривалого користування (автомобілі, яхти, літаки, предмети старовини, нерухомість) через підставні фірми; кредитування самого себе;контрабанда готівки;скуповування підприємств, які банкрутують, з метою створення видимості, начебто доходи, одержані зі злочинних джерел, — це насправді прибуток від придбаного підприємства.

76. Джерела інформації та основні заходи з розпізнавання операцій, пов’язаних з відмиванням «брудних грошей».

Розпізнавання спроб відмивання "брудних" грошей у процесі банківської діяльності розцінюється як сукупність заходів, спрямованих на організацію постійного чи періодичного надходження інформації про клієнтів і підозрілі угоди. Ця інформація може послужити підставою для відповідних дій, які спрямовані на припинення небажаних фінансових зв'язків. Такі дії зазвичай включають етапи:

Збирання і накопичення інформації. Інформація, яка необхідна для проведення розпізнавання, надходить переважно з таких джерел: - реєстрів угод (трансакцій) з готівкою, які перевищують установлену квоту, а також аналогічних реєстрів угод з використанням безготівкових розрахунків, якщо відповідні внутрішні правила вказують на обов'язковість ведення таких; - інших банківських звітів і банківської документації;- документів про операції, реалізовані різними категоріями банківських працівників у рамках широко застосовуваної політики "знай свого клієнта", особливо це стосується операцій, виконуваних під час відкриття банківських рахунків для фізичних і юридичних осіб, у процесі ведення цих рахунків, під час контактів з уповноваженими представниками клієнтів і т. ін.; - звітів про операції, виконувані різними банківськими службовцями у зв'язку з контактами з особами - не клієнтами банків, наприклад, які вносять готівку на рахунки банківських клієнтів; - аналізу основних фінансових показників, які стосуються банківської діяльності; - баз даних про банківських працівників; - баз даних про банківських клієнтів, а також інших осіб, які користуються банківськими послугами і використовували або намагалися використовувати банківські операції в злочинних цілях.

Оброблення інформації має відбуватися систематично. Його мета - визначити серед усіх трансакцій такий тип угод, які проходять через банківську систему, що, ймовірніше за все, може бути використане для відмивання "брудних" грошей. Найчастіше використовуються: - діаграма переказів, за допомогою яких відбувається перелив фінансових засобів; - діаграма відносин, яка відображає зв'язок між клієнтами банку - як фізичними, так і юридичними особами; - календар подій, який полегшує аналіз угод, проведених у той самий час; - діаграма частоти фінансових угод; - пам'ятки, які стосуються найважливіших спостережень банківських працівників, які обробляють інформацію про нетипові і неясні угоди; - зіставлення і таблиці ознак, які характеризують неясні і нетипові угоди, а також специфічні симптоми трансакцій такого виду.

Моніторинг. Важливий етап розпізнавання процедури відмивання "брудних" грошей - моніторинг трансакцій, відібраних як нетипові і сумнівні. Мета цього процесу - спостереження за банківським рахунком клієнта, а також за проведеними ним іншими банківськими операціями. Але основним результатом такого спостереження повинно стати підтвердження підозр щодо ознак злочинних дій клієнта (чи декількох клієнтів) або зняття цих підозр і завершення розпізнавання. Моніторинг дає можливість виключити ухвалення яких-небудь необґрунтованих рішень і як результат - направляти в прокуратуру підтверджену інформацію.

Завершення розпізнавання. Розпорядження про закінчення процесу розпізнавання віддає посадова особа, відповідальна за проведення моніторингу спеціально відібраних з цією метою трансакцій. Це робиться на підставі документа, за яким повідомляють прокуратурі про злочин відмивання грошей чи про відмову від підозр у такому злочині. Документ, який завершує діяльність у рамках розпізнавання, може мати форму: - подання, спрямованого в ревізійне відділення банку; - пропозиції правлінню банку прийняти рішення про повідомлення правоохоронних органів про підозри у відмиванні грошей; - інформації, спрямованої начальникові відділу банку; - інформації, спрямованої начальникові відділу банку про хід моніторингу; - звіту (за період, наприклад, шість місяців), який включає інформацію про підозри у відмиванні грошей;- узагальнюючої службової записки з висновками

83. Характеристика структури споживання продуктів харчування у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.

Частка доходів, які витрачає населення на продукти харчування в кожній країні, зазвичай, скорочується в міру підвищення його доходів. Вона змінюється від 60% в окремих країнах із найнижчим рівнем доходів до 15% і нижче в країнах з високим рівнем доходів. Значний вплив доходів на вибір продуктів харчування характеризують дані продовольчих балансів кожної країни. У країнах з високим рівнем доходів: 45% зернові, 19% інші, 13% масла і жири, 11% цукор і продукти, 8% м'ясо і субпродукти, 3% бобові, горіхи, олійні культури, 1% картопля і коренеплоди. У країнах з низьким рівнем доходів: 55% зернові, 11% картопля і коренеплоди, 11% інше, 9% масла і жири, 5% цукор і продукти, 3% м'ясо і субпродукти, 6% бобові, горіхи, олійні культури.

77. Функціональні компетенції міжнародних організацій у сфері боротьби з відмиванням «брудних» грошей.

Провідною міжнародною організацією, яка бореться з відмиванням грошей та іншого майна, набутого кримінальним шляхом, є Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей — ФАТФ (FATF — Financial Action Task Force) — впливовий міжурядовий орган, створений у 1989 р. Мета діяльності ФАТФ:

— розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів боротьби з відмиванням грошей;

- відстеження процесів імплементації таких заходів;

- вивчення способів і техніки відмивання грошей;

- розроблення превентивних і запобіжних заходів відмиванню “брудних грошей”;

- сприяння загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей.

Виконуючи зазначені функції, ФАТФ співробітничає з багатьма міжнародними організаціями чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню «брудних» грошей.

Після Другої світової війни ініціативу в боротьбі з поширенням наркотиків, а разом з нею і з відмиванням "брудних" грошей, узяла на себе Організація Об'єднаних Націй. Першим кроком у розв’язанні цієї проблеми прийнято вважати Єдину конвенцію Об'єднаних Націй про одурманливі засоби 1961 р.Але з розвитком злочинного бізнесу ООН в 1988 р. приймає Віденську конвенцію, яка оголосила «відмивання грошей» міжнародним злочином ( ця конвенція ратифікована Україною 27 листопада 1991 р.).

Для реалізації положень відповідних конвенцій у структурі ООН було створено відповідні підрозділи. CICP — Центр з боротьби з міжнародною злочинністю. Це підрозділ ООН, заснований у 1997 р. і відповідальний за боротьбу зі злочинністю і її запобігання, а також за реформу карного права. Особливу увагу Центр приділяє боротьбі з транснаціональною злочинністю.

ODCCP — Офіс з контролю над наркотиками і запобігання злочинів. Це також підрозділ ООН. Його основні завдання— це боротьба з нелегальним поширенням наркотиків і з організованою злочинністю, а також з відмиванням грошей, отриманих від цих злочинів. FOPAC — підрозділ Генерального секретаріату Інтерполу, який займається боротьбою з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. FINCEN — Відділ боротьби з фінансовими злочинами США, створений у 1990 р. для вивчення, аналізу і поширення інформації про фінансові злочини, особливо інформації щодо відмивання грошей, отриманих від поширення наркотиків.