35.Сутність та складові частини регулювання валютного курсу

Основними методами регулювання валютна інтервенція, дисконтна (облікова) політика та валютні обмеження.

Валютні інтервенції здійснюються центральними банками як протидія зниженню чи підвищенню курсу національної валюти. Валютна інтервенція являє собою купівлю чи продаж центральним банком інвалюти. Таким чином регулюються коливання курсу національної валюти. Якщо потрібно зупинити падіння курсу національної валюти, центральний банк збільшує продаж на ринку іноземної валюти. Завдяки цьому пропозиція інвалюти збільшується до рівня наявного попиту. Щоб зупинити небажане підвищення курсу національної валюти, центральний банк має збільшити купівлю інвалюти на ринку. Для підтримання курсу гривні НБУ застосовує то один, то другий з цих інструментів. Використання інструментів валютної інтервенції для регулювання курсу національної валюти потребує наявності достатнього обсягу валютних резервів, якими володіє НБУ.

Валютні інтервенції Центральних банків можуть бути ефективним методом впливу на валютні курси лише в короткостроковому періоді. Тільки валютними інтервенціями неможливо постійно забезпечити бажані рівні курсу національної валюти. Найбільш дієвими та ефективними є валютні інтервенції, які супроводжуються відповідними заходами в галузі загальноекономічної політики держави, спрямованими на зростання та підвищення ефективності національного виробництва.

Дисконтна (облікова) політика. Суть її полягає в маніпулюванні центральним банком обліковою ставкою. Підвищення або зниження центральним банком облікової ставки впливає на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Якщо уряд ставить за мету знизити валютний курс, то центральний банк знижує обліковий відсоток, капітали переміщуються до інших країн, погіршується стан платіжного балансу, курс валюти знижується.

У період погіршення стану платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку, щоб стимулювати приплив капіталу з країн, де облікова ставка нижча. Проте підвищення облікової ставки може спричинити подорожчання кредиту всередині країни і загальмувати таким чином розвиток національного виробництва.

Валютні обмеження. Валютні обмеження скеровані на обмеження операцій з валютою, золотом та іншими валютними цінностями. Вони являють собою сукупність заходів та нормативних правил держави, встановлених у законодавчому чи адміністративному порядку, що вводяться чи відміняються залежно від економічної ситуації в країні.

Валютні обмеження являють собою досить потужний, ефективний інструмент регулювання валютного курсу. Але він має переважно адміністративний характер і суперечить тенденції лібералізації валютних відносин розвинутих країн з ринковою економікою, які встановили вільне ринкове "плавання" своїх національних валют.

37. Попит на гроші та механізм його формування

Попит на гроші — одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. В Україні тільки формується цей ринок, вивчається попит на гроші, опановуються нові методи реалізації грошово-кредитної політики. Попит на гроші виступає як запас грошей, який хочуть мати у своє­му розпорядженні економічні суб¢єкти на певний момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, яким володіють еконо­мічні суб¢єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів або багатство в ліквідній формі, то це означає збільшення попиту на гроші, і навпаки. Такий підхід був за­сто­сований Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переважної ліквідності. Після Кейнса його ідея спекулятивного попиту на гроші знайшла свій розвиток у працях Дж. Тобіна, Баумола та ін. Вони довели, що спе­ку­лятивний мотив впливає на весь обсяг попиту на гроші і розширює роль відсотка як фактора формування попиту на гроші. Попит на гроші тісно пов¢язаний зі швидкістю грошового обігу обер­нено пропорційною залежністю. У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обігу, буде довше перебувати в розпорядженні економічного суб¢єкта і буде більш повільним її обіг і навпаки: 1) швидкість грошей не може бути постійною; 2) збільшення швидкості обігу грошей і падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцитні платіжні кошти при зниженні умови моне­таризації ВНП і послабити кризу неплатежів; 3) зменшення швидкості обігу грошей шляхом збільшення попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на кон¢юнктуру ринку.

Сукупний попит на гроші МД=V+P-R+B-I-O

V - реальний об'єм ВВП Р - середній рівень цін R - рівень очікуваного доходу B - обьем багатства I - рівень інфляції O - очікувані зміни ринкової кон'юктури

Мета попиту на гроші: • створення запасу купівельних і платіжних коштів; • накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що може давати прибуток власникові у вигляді відсотків; • можливість накопичених запасів грошей підпорядковуватись двом вищевказаним цілям.