28. Поняття та характеристика процесу поповнення маси грошей в обігу

Поповнення маси грошей в обігу впливає на основні економічні процеси суспільства. Збільшення грошей в обігу відбувається шляхом випуску в обіг грошових знаків у всіх формах. Такий процес збільшення грошей в обігу називається емісією. В Україні зміну маси грошей в обігу може здійснювати лише банківська система. При цьому центральний банк емітує готівкові і безготівкові гроші, а комерційні банки емітують лише безготівкові гроші. Емісія готівки — це монопольне право НБУ, а випуск готівки грошей в обіг можуть здійснювати і НБУ, і комерційні банки. Якщо комерційний банк не може покрити випуск готівки її надходженням у свої каси від клієнтів, то покрити цей дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Емісією вважається та частина випущених в обіг грошей, яка не забезпечена надходженнями. Приклад. 20-го числа поточного місяця комерційний банк випустив в обіг 2 млн грн. готівки для забезпечення поточних потреб клієнтів. Надходження готівки в каси цього банку від клієнтів за цей же день становило 1,8 млн грн. Отже, 200 тис. грн. (2 млн грн. — 1,8 млн грн.) становила емісія грошей, яку комерційний банк має купити у центральному банку. Випуск готівки грошей НБУ здійснюється шляхом продажу її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі грошей недостатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівкових грошей. Він здійснює їх емісію. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази та значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах10. Випуск безготівкових грошей, що здійснюється центральним банком відбувається такими способами: а) наданням позичок комерційним банкам; б) шляхом купівлі у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву; в) через купівлю у комерційних банків цінних паперів. Комерційні банки беруть участь у створенні лише безготівкових грошей. Тому вони впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього і на весь обсяг маси грошей в обігу. Механізм створення безготівкових грошей комерційними банками складніший від емісії грошей, яку здійснює НБУ. Вся складність полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів. Це означає, що процес створення безготівкових грошей комерційними банками здійснюється на основі вільного резерву грошових коштів.

29. Сутність на функції нбу

Банківська система України складається з двох рівнів: перший рівень - Національний банк, другий - комерційні банки.

Національний банк України - це головний банк, банк - банків.

Згідно з Конституцією України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Крім того Національний банк виконує такі функції:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

4) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та фінансово-кредитними установами;

5) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

6) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

7) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

8) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

9) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот, монет та інших цінностей;

10) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

11) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

30. Види валют та методи визначення валютного курсу Валюта – це наявна частина грошової маси, яка переходить з рук в руки у формі грошових банкнот і монет. Залежно від статусу валюта поділяється на: -    національну; -    іноземну; -    міжнародну (регіональну). Національна валюта - встановлений законом платіжний засіб данної країни. Є основою національної валютної системи. Іноземна – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках. Міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна розрахункова одиниця; платіжний та резервний засіб (євро, SDR – спеціальні права запозичення). SDR – міжнародний платіжний засіб, що використовується міжнародним валютним фондом для безготівкових міжнародних розрахунків, шляхом записів на спеціальних рахунках і є розрахунковою одиницею МВФ. По відношенню до валютних запасів країни виділяють резервну валюту – іноземна валюта в якій центральні банки певних держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторговим операціям та іноземним інвестиціям. В якості резервної валюти зазвичай виступають: долар, євро, російський рубль, японська єна.

Є кілька методів визначення валютних курсів. Традиційним вважається метод визначення валютних курсів на основі зіставлення ринкових цін на золото визначається ринкова ціна, наприклад, однієї унції золота в цій валюті, паралельно визначаються ринкові ціни унції золота в інших валютах. На основі зіставлення і визначається валютний курс грошової одиниці даної країни, що береться за умовну одиницю.

Найбільш поширеним і простим методом визначення валютних курсів є метод зіставлення рівня цін стандартного набору товарів та послуг (так званого "споживчого кошика"). При даному методі, як і при попередньому, спочатку визначають ціну споживчого кошика в різних національних валютних одиницях, а потім ці ціни зіставляються з цінами, вираженими у валюті, курс якої необхідно визначити (береться за умовну одиницю).

Поряд із ціновим методом існує метод визначення валютного курсу на основі співвідношення ефективних виробничих витрат у країнах, що зіставляються: заробітна плата, норма позичкового процента, рента і показник продуктивності праці. Техніка визначення валютного курсу грошової одиниці певної країни така ж, як і за попередніх методів, однак цей метод, на наш погляд, найбільш точний, оскільки враховує деякі довгострокові та середньострокові фактори, що впливають на валютний курс.

Валютний курс є засобом:

• інтернаціоналізації грошових відносин;

• зіставлення національних цінових структур і результатів виробництва;

• зіставлення національної та інтернаціональної вартості;

• перерозподілу національного продукту між країнами.