26. Поняття та структура грошового обороту

Грошовий обіг здійснюється між усіма суб'єктами ринкової економіки. Грошовий обіг – процес безперервного руху грошових знаків в готівков.табезготівковій формі, обслуговуючи реалізацію товарів, а також товарні платежі і розрахунки господарства. Грошовий обіг на мікро рівні обслуговує кругооборот індівід.капітала, при цьому гроші виступають однією з функціонуючих форм капіталу, тобто структурним елементом багатства, яким володіє власник капіталу. При цьому грошовий обіг на мікро рівні має свої особливості: 1) гроші виступають як багатство, таке звернення має 2 форми: рух капіталу та рух доходу 2) джерело грошей необхідний для виробничого та особистого звернення безпосередньо пов'язаний з самим субьектом господарювання. Грошовий обіг на макроекономічному рівні обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного виробництва: 1) гроші на цьому рівні не виступають як багатство. Від збільшення маси грошей сукупне багатство суспільства не росте 2) на макро рівні гроші функціонують лише як гроші. За допомогою грошей здійснюється розподіл і перерозподіл виробленого продукту. У процесі свого обігу гроші обслуговують усі фази суспільного виробництва і ринки. В Україні процес формування ринкових умов наклав свій відбиток на організацію грошового обігу. Важливою проблемою на макрорівні є той факт, що в державі має місце таке явище, як заборгованість по заробітній платі, яка стримує рух товарів і послуг, а також досить високий рівень організації, вплив держави на екон. процеси через грошову сферу. Характерними ознаками грошового обігу є: - еквівалентність - однобічність - прямолінійність. Суб'єкти грошового обігу - всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації, розподілі, обміні і споживанні ВВП (підприємства, домогосподарства, держ. Структури, фінансові посередники)

27. Пропозиція грошей та механізм її формування Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть спрямувати в оборот. На мікроекономічному рівні пропозиція грошей визначається попитом, тобто внутрішньоекономічними чинниками. Попит і пропозиція на цьому рівні постійно чергуються - при підвищенні рівня проценту (ціни) економічний суб'єкт виступає на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - з попитом на гроші. На макроекономічному рівні фактична маса грошей в обороті є межею пропозиції грошей, адже всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного в них запасу. Центральний банк використовує різноманітні економічні важелі для формування пропозиції грошей та регулювання грошового обігу у країні. Основні з них: грошова база; банківські резерви; грошово-кредитний мультиплікатор. Грошова база - це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Пропозиція на грошовому ринку визначається як Ms = m*Mh, де Ms - пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; M - коефіцієнт грошово-кредитнрго мультиплікатора; Mh, - грошова база. Графічно пропозицію грошей можна зобразити у вигляді вертикальної лінії Ms

Зміна Ms відбувається під дією чинників, які впливають на обсяг Mh та на m. Грошова база перебуває під певним контролем центрального банку. відповідно її обсяг може змінюватись внаслідок певних операцій центрального банку: операції на відкритому ринку; рефінансування комерційних банків; валютних операцій. Зміна m визначається центральним банком та також чинниками, що не залежать від центрального банку і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Таких як: обсягу багатства економічних суб'єктів; тінізації економіки; стану довіри до банків та багато інш.