23. Дати характеристику принципів банківського кредитування

Принципи кредитування - це основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори, так і позичальники, належать такі: цільовий принцип, строковий прин­цип, принципи обов'язкового повернення, оплачування та забезпе­чення кредиту.

Цільовий принцип означає, що виданий кредит може бути використаний тільки на цілі, обумовлені в кредитному договорі. Цілі визначаються на підставі поданих позичальником господарських договорів (контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того, надаючи кредит клієнту, банк повинен переконатися, що цілі використання позики передбачені статутом фірми-позичальника.

Принципи обов'язкового повернення та оплачування кредиту. Вони є невід'ємними атрибутами кредиту. Особливість кредитного методу інвестування полягає в тім, що він не тільки передбачає повернення одержаної позики, а й сплату позичкового процента. Тому повернення кредиту зумовлене як кредитоспроможністю позичальника, так і наявністю в нього документально підтверджених і фактично наявних джерел надходження грошових доходів, які залишаються після покриття поточних витрат і можуть використовуватись для погашення заборгованості та виплати процентів за користування кредитом.

Строковий принцип. Кредит надається на певний термін, обумовлений у кредитному договорі. Строковий принцип означає, що кредит необхідно не тільки повернути, а й повернути у точно визначений термін.

Принцип забезпечення. Комерційні банки переважну більшість кредитів надають під забезпечення. Це означає, що для гарантії повернення позики використовується застава майна (майнових прав).Розмір позики під заставу визначається у процентах від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди.

24. Роль та призначення грошей в ринковій економіці

У міру поглиблення ринкової трансформацїї економіки України помітно зростає роль грошей в її розвитку. Поступово українська гривня перетворилась на справді загальний еквівалент. Особливого значення гроші і вся сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економіки. Виявляється це в наступному. 1. Суспільна роль грошей, їх функція в економічній системі полягає в тому, що вони виступають сполучною ланкою між товаровиробниками.

2. Гроші відіграють і суттєво якісну роль – вони стають капіталом, або само зростаючою вартістю. 3. За допомогою грошей відбувається утворення і перерозподіл національного доходу через Державний бюджет, податки, позики й інфляцію. 4. Гроші є об?єктом грошово-кредитного регулювання економіки промислово розвинутих країн, заснованого на монетаристський теорії грошей.

Грошово-кредитне регулювання, як правило, спрямоване на стри­му­вання зростання грошової маси, подолання інфляційних процесів і сти­мулювання збільшення валового національного продукту.

25. Сутність валютного ринку

Валютний ринок — це сфера економічних відносин з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій з інвестування валютного капіталу. Об’єктом аналізу валютного ринку є: валютні цінності — іноземна валюта; цінні папери — фондові цінності в іноземній валюті: акції, облігації, чеки, векселі, акредитиви; дорогоцінні метали (за винятком ювелірних виробів) — золото, срібло, платина; природне дорогоцінне каміння. Функціональне призначення валютного ринку — забезпечення свободи дій власника валюти. У процесі здійснення валютних операцій суб’єкти ринку намагаються отримати певний дохід. Валютні операції пов’язані з: переходом прав власності на валютні цінності; використанням валюти як засобу платежу в процесі зовнішньоекономічної діяльності; ввезенням, вивезенням, пересилкою валютних цінностей; здійсненням міжнародних грошових переказів. Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку: він завжди виступає як конкурентний ринок; обмінні операції на валютному ринку пов’язані з певним валютним ризиком. Сучасний валютний ринок є інституційно регульованим, але в певних межах. До його основних суб’єктів належать: Національний банк; уповноважені банки — комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку на право здійснення валютних операцій; інші кредитно-фінансові установи (страхові, інвестиційні, дилерські), які отримали ліцензію Національного банку на право здійснення валютних операцій; юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну валют; кредитно-фінансові установи — нерезиденти (іноземні банки), які отримали дозвіл НБУ на право здійснення операцій на міжбанківському ринку України; Головним органом валютного регулювання є Національний банк. Він регулює валютні операції, видає комерційним банкам ліцензії на здійснення валютних операцій, видає суб’єктам ринку дозвіл на відкриття депозитних рахунків за кордоном. Національний банк визначає сферу і порядок обігу іноземної валюти на території країни, встановлює комерційним банкам максимальні розміри курсового ризику; визначає єдині форми обліку валютних операцій. Функціональний валютний ринок забезпечує своєчасні міжнародні розрахунки, страхування від валютних ризиків, валютну інтервенцію. Інституційний валютний ринок представлений банками, інвестиційними компаніями, біржами, брокерськими конторами, які здійснюють валютні операції.