21. Сутність грошових агрегатів.

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії - п'ять, у Німеччині - три.

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: M0, Ml, M2, МЗ.Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках. Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

Згідно класифікації, що використовується в Україні, грошові аґреґати визначаються таким чином: АҐРЕҐАТ М1:1) гроші поза банками (С);2) кошти на розрахункових і поточних рахунках (D). АҐРЕҐАТ М2=М1 +...:1) строкові депозити;2) кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій;3) кошти Держстраху;4) валютні заощадження. АҐРЕҐАТ МЗ=М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.Незалежно від їхньої структури, грошові аґреґати різняться між собою ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці, участю в інфляції.

22. Сучасні засоби платежу у грошовому обігу України та їх використання

Весь грошовий обіг в народному господарстві обслуговують гроші готівкою і гроші на безготівкових розрахунках. Для розрахунків готівкою застосовуються банкноти і розмінна монета. Банкноти мають лише товарне забезпечення. Їх ефективність досить низька, оскільки кредитний механізм не гарантує забезпечення своєчасності надходження грошей в банк. Банкноти мають примусовий офіційний курс і мають прийматися до розрахунків у всіх установах. В Україні функціонують банкноти номіналом 1;2;5;10;20;50;100;200 грн. Монети використовуються, як засіб розмінювання невеликих сум, що знаходяться в обігу. Їх сумарна вартість невелика порівняно із загальною масою грошей. Вона обмежена потребами населення. Банкноти і монети потрапляють до населення через комерційні банки, які отримують їх від НБУ. На відміну від готівкових грошей, гроші безготівкових розрахунків не мають речовинної форми вираження. Вони існують лише у формі депозитів на рахунках у банках. Банківський депозит виступає грошима лише за умови їх перетворення у готівкові гроші, шляхом їх видачі з каси банку. Вони можуть здійснюватися за такими вимогами: а) на основі виписаного чека;б) за допомогою пластикової картки;в) через банківські автомати. Використання банківських депозитів для розрахунків з економічними суб’єктами може здійснюватися шляхом виписки векселя, чека, платіжної картки або перерахунку. Вексель — це боргове зобов’язання, яке дає його власнику право вимагати від боржника вказану в ньому суму грошових коштів після встановленого терміну. Чек — це письмовий наказ банку власника поточного рахунка про виплату певній особі вказаної в ньому суми грошей.

22. Платіжний баланс у механізмі валютного регулювання Платіжний баланс - це співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період (квартал, рік). Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, то баланс буде активним, а за перевищення платежів над надходженнями - пасивним. За активного сальдо платіжного балансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну, зростають валютні резерви держави. Пасивне сальдо призводить до відтоку іноземної валюти з країни і зменшення валютних резервів. Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками зі світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки й зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс, точно відображуючи економічний стан країни, широко використовується для прогнозування й макроекономічного регулювання. За формою платіжний баланс є зведеним статистичним звітом за певний період, в якому відображено всі реальні економічні стосунки між резидентами й нерезидентами держави. Він свідчить про результати експортно-імпортних операцій з товарами, послугами і капіталом; трансфертних операцій; про стан валютних коштів; про факти зміни прав власності; про різні вимоги й зобов'язання; накопичення або витрату валютних резервів тощо. Для складання платіжного балансу використовується широке коло інформаційних джерел та експертних оцінок на базі застосування сучасної електронної обчислювальної техніки і нових інформаційних технологій за такими основними напрямками: - розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформації з платіжного балансу; - визначення методичних питань щодо належного відображення зовнішнього боргу, удосконалення інформаційних потоків про міжнародні кредитні угоди; - методологічне опрацювання питань проведення систематичного аналізу і прогнозування платіжного балансу відповідно до стандартів Міжнародного валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадження аналітичних розробок. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис - на кредит за однією статтею та на дебет за іншою. Це правило ще раз підтверджує те, що більшість економічних операцій за своєю суттю є обміном економічними цінностями. У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яку рекомендовано Міжнародним валютним фондом. За характером операцій платіжні баланси включають такі розділи: рахунок поточних операцій; рахунок капіталів та фінансових операцій; резервні активи