Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
55-110_putevoditel.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
258.56 Кб
Скачать

78. Позиції південноєвропейських країн у світовій та європейській економіці.

За Індексом Глобальної Конкурентоспроможності країни займають досить невисокі позиції: Італія - 42 місце Греція - 96 місце Іспанія – 36 місце Португалія - 49 місце

Всім країнам притаманне відставання за показниками стабільності макроекономічного середовища, розвитком фінансового ринку та ефективністю ринку праці. Для Італії та Греції характерною є також низька ефективність державних інституцій.

79. Галузева спеціалізація південноєвропейських країн.

8 0. Особливості та причини неефективності середземно-морської моделі розвитку в умовах глоб.Нестабільності.

Для країн середземноморської моделі характерними є надмірні обсяги дефіциту бюджету та державного боргу до ВВП, що перевищують Маастрихтські критерії конвергенції (3%; 60%). Кризові явища в економіці та зарегульованість ринку праці призвели до досить високого рівня безробіття. - Низький ступінь залучення жінок до ринку праці призводить до неповного використання потенціалу робочої сили працездатного віку. Відносно низький рівень видатків на НДДКР знижує можливість країн щодо сталого розвитку економіки в майбутньому (Швеція -3,3%, Фінляндія - 3,1%, Німеччина 2,3%, Франція 1,9% від ВВП).

81. Позиції Італії в європейській та світовій економіці.

Італія – високорозвинута країна постіндустріального типу. Особливою, відмітною рисою Італії є значно більша, ніж в інших країнах розвинутої групи, її участь у регулюванні економіки. Своєрідністю економіки Італії є суттєва частка “тіньової економіки”, що також не типово для західноєвропейських країн. На світових ринках Італія відома як виробник чорних металів (друге місце в ЄС), залізничного рухомого складу (друге місце в сві-ті), шляхо-будівельної техніки, текстильного устаткування (третє Світова економіка місце в світі), , конторського обладнання, персональних комп’ютерів, холодильників, пральних машин, швейних виробів, взуття, меблів (друге місце в світі), будівельних матеріалів, а також цитрусових, вина, оливок і оливкової олії. Економічна структура сучасної Італії є наслідком специфічних передумов, про які говорилося вище. Для неї притаманне органічне співіснування трьох секторів: великих корпорацій, державних під-приємств і кооперативного сектора.

82. Особливості італійської моделі розвитку.

Особливості: Регіональні диспропорції (депресивність півдня країни); Значне соціальне розшарування населення та його прогресуюче старіння; Слабка ресурсна забезпеченість основного виробництва; Унікальна корпоративна структура (висока ступінь концентрації власності у руках сімейних кланів); Формування нових інноваційно-інвестиційних моделей-кластерів (кераміка); Високий рівень тінізації економіки (21,2 % ВВП).

83. Галузева структура господарства Італії.

С//Г- 2% промисловість: 24.7% послуги: 73.4% (2011.) Промисловість країни представлена передусім обробною, що сформувалася фактично в умовах відсутності сировинної бази, а відтак орієнтується на працеємкі галузі виробництва. Італійські фірми за своїми розмірами та торговим оборотом не можуть претендувати на світове лідерство, хоча мають сильні позиції в ЄС. Галуззю міжнародної спеціалізації країни є випуск електроніки та електротехніки, з якої майже 40% іде на експорт. Традиційними галузями для Італії є хімічна промисловість (передусім фармацевтика), легка (текстиль, модельне взуття, готовий одяг), а також виробництво будівельних матеріалів. Формування нових інноваційно-інвестиційних моделей – кластерів призвело до швидкого прогресу окремих галузей італійської промисловості (керамічна промисловість). С/г представлене вирощуванням фруктів (цитрусових), овочів, винограду, картоплі, зернових культур, маслин, а також розведенням великої рогатої худоби. Сфера послуг,є основною в Італії. Найбільш значущими при цьому є три галузі – туризм, транспорт та банківська діяльність.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]