
- •55. Позиції фрн в глобальній та в європейській економіці.
- •56. «Соціальне ринкове госп-во» в фрн (модель л.Ерхарда)
- •57. Особливості німецької економічної моделі.
- •58. Сучасна трансформаційна модель розвитку фрн.
- •59. Структура господарства фрн.
- •60. Характеристика провідних німецьких тнк та їх впливу на європейську економіку.
- •61. Зовнішньоекономічні зв’язки фрн.
- •62. Позиції Франції в світовій економіці та в єс.
- •63. Еволюція французької моделі господарства
- •1. Трансформація моделі госп-ва Франції (2 пол. Хх ст.)
- •64. Основні напрями політики «дирижизму» та індикатив-ного планування у Франції.
- •65. Сучасна структура економіки Франції.
- •67. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Франції.
- •68. Місце Великобританії в світовій економіці та єс. «Особливе» членство в Євросоюзі.
- •69. Трансформація британської моделі розвитку («тетчеризм») у 70-80-х р.Р.
- •70. Характерні риси формування моделі «акціонерного капіталізму» у Великобританії.
- •71. Галузева структура господарства Великобританії.
- •72. Провідні британські корпорації, їх роль в світовій ек-ці
- •73. Особливості зовн.-економічних зв’язків Великобританії.
- •74.Місце Ірландії у світовій економіці, особливі позиції в єс
- •75. Чинники формування економічного дива в Ірландії.
- •76.Структура госп-ва, особливості зовн.-ек. Зв’язків Ірландії
- •77. Причини і напрямки трансформації сучасної економічної моделі Ірландії.
- •78. Позиції південноєвропейських країн у світовій та європейській економіці.
- •79. Галузева спеціалізація південноєвропейських країн.
- •8 0. Особливості та причини неефективності середземно-морської моделі розвитку в умовах глоб.Нестабільності.
- •81. Позиції Італії в європейській та світовій економіці.
- •82. Особливості італійської моделі розвитку.
- •83. Галузева структура господарства Італії.
- •84. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Італії.
- •85. Позиції скандинавських країн в світовій та в європейській економіці.
- •86. Особливості розвитку економіки скандинавських країн. Еволюція соціальної моделі.
- •87. Суть та національна специфіка швецької моделі.
- •88. Інноваційні моделі розвитку конкурентоспроможності скандинавської економіки.
- •89. Модель Рена-Мейднера та її трансформація.
- •90. Позиції нових (з 2004 р.) країн-членів єс в європейській економіці.
- •91. Спільні та відмінні риси трансформаційних процесів в державах цсє
- •92. Польська економ.Модель. Особливі позиції країни в єс.
- •93. Модель «шокової терапії» л. Бальцеровича та наслідки її реалізації у Польщі.
- •94. Структура господарства Польщі.
- •95. Угорська економічна модель «градуалізму».
- •96. Структура господарства Угорщини.
- •97. Особливості економіки Чехії та Словаччини.
- •98. Специфіка використання новими країнами-учасницями єс структурних фондів єс та фонду Згуртування.
- •99. Проблема формування оптимальної територ. Моделі єс
- •100. Сутність та структура Копенгагенських критеріїв членства в єс.
- •101. Позиції України в європейській економіці.
- •102. Структура зовнішньої торгівлі України з єс.
- •103. Основні напрямки розвитку інвест. Співробітництва України з єс.
- •104. Основні напрямки конвергенції України та єс.
- •105. Інституційні основи зближення.
- •106. Гармонізація горизонтальних та секторальних політик України та єс.
- •107. Єврорегіональне співробітництво України та єс.
- •108. Послання Європейської Комісії Європарламенту «Ширша Європа-сусідство» (2003 р.) та перспективи розвитку відносин України з єс.
- •109.Перспективи укладення Угоди про асоціацію Укр. З єс
- •110. Перспективи укладення Угоди про поглиблену зону вільної торгівлі між Україною та єс.
- •Позиції фрн в глобальній та в європейській економіці.
- •Особливості німецької економічної моделі.
100. Сутність та структура Копенгагенських критеріїв членства в єс.
Умови вступу до ЄС були визначені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені, що проводилось 21-22 червня 1993 р. Ці вимоги отримали назву Копенгагенських критеріїв: 1) - “стабільність інститутів, що є гарантами демократії, верховенства права, прав людини і поваги та захисту прав меншин” (політичний критерій); 2) - “існування діючої ринкової економіки, а також спроможність впоратися з конкурентним тиском та ринковими силами в межах ЄС” (економічний критерій); 3) - “здатність взяти на себе обов’язки членства, включно з дотриманням цілей політичного, економічного та валютного союзу” (критерій членства); 4) - “спроможність ЄС абсорбувати нових членів, одночасно підтримуючи динаміку європейської інтеграції, є важливим фактором спільного інтересу як Союзу, так і держав-кандидатів”. Іноді цей критерій називають “незалежним”, оскільки його суть – забезпечення того, щоб вступ нових країн не послабив європейську інтеграцію.
101. Позиції України в європейській економіці.
За останнє 10р чисельність нас в Україні знизилася на 3,9 млн. осіб, або на 7,7 %. Це є свідченням негативного впливу, у першу чергу, соц-дем ситуації, що склалася. Тенденції змін народжуваності в Україні хоча й відповідають загальноєвропейським, однак залишаються значно гіршими в міждержавному зіставленні. За ресурсним та виробничим потенціалом Україна сьогодні відіграє помітну роль в Європі. Наявність, відносна компактність та доступність родовищ кам’яного вугілля та лігніту, залізної та марганцевої руд вказують на традиційне домінування в економіці України добувної, металургійної галузі й теплоенергетики. Так, у 2008 р. за видобутком вугілля та лігніту Україна займала 2 місце в Європі, 8 місце в світі за обсягами виплавки сталі, 18 місце у світі з виробництва електроенергії. Ці характеристики можна було б вважати задовільними, якби не аналіз результатів країн за рейтингами провідних світових організацій, який доводить, що країни з високим рівнем конкурентоспроможності та ек свободи стабільно демонструють свій потужний ек потенціал, який віддзеркалюється в добробуті нас країни. Експерти відзначають в Україні дуже високу енергоємність вироблюваної продукції та послуг й вкрай низьку продуктивність виробництва і праці. Не дуже обнадійливими є й дані порівняння індексів зростання ВВП у країнах ЄС та України Так, з кінця 90-х минулого сторіччя спостерігався незначний ріст ВВП (найвищої позначки Україна досягла у 2004 р. (112,1 %), проте у 2007 р. індекс ВВП почав знижуватися й вже у 2009 р. опустився до 84,9 %, що є нижчим за показник 1999 р. на 13,1 %. Зазначимо, що подібна тенденція не є поширена у країнах ЄС.
102. Структура зовнішньої торгівлі України з єс.
Загальна позитивна динаміка торгівлі з країнами ЄС (особливо експорту) зумовила збільшення обсягів присутності України на ринку ЄС та зростання питомої ваги в загальному торговельному балансі нашої держави. Ринок ЄС – другий за значенням після ринку країн СНД (фактично – Росії), але після розширення у травні 2004 р., ЄС–25 став головним експортним ринком України. На ЄС–25 припадало 35,8% укр експорту. Основними торг партнерами України серед країн ЄС є Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Іспанія, найменші обсяги торгівлі зафіксовано з Люксембургом, Бельгією, Швецією. При цьому характерною рисою експорту України в ЄС була його надмірна концентрація до двох країн – Німеччини та Італії. У загальному обсязі укр експорту до країн ЄС переважають чорні метали та вироби з них (22,6 %), мінеральні продукти (22,2 %), продукція сільського господарства та харчової пром (15,7 %), продукція легкої промисловості (11,9 %). На вказані товари припадало понад 70 % загального обсягу експорту України до країн ЄС, частка високотехнологічного експорту =10,3 %. У товарному імпорті з країн ЄС переважали машини, устаткування, механізми, прилади та засоби, продукція хімічної промисловості та пов’язаних із нею галузей, продукція легкої промисловості (10,2 %). Структура імпорту товарів залишається більш диверсифікованою. В експортній структурі Україна набагато (в 4 рази) перевищує країни ЄС за поставками руди та металів.