3.3. Об'єднання підприємств

а) Поняття об’єднань підприємств та їх види

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, що встановлюється Господарським кодексом та іншими законами.

Об'єднанням підприємств визнається господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств є юридичною особою. Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання підприємств.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

б) Промислово-фінансові групи (ПФГ)

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп визначаються Законом України „Про промислово-фінансові групи в Україні” від 1995 р. № 437/95-ВР.

Промислово-фінансова група об’єднує головне підприємство й учасників групи. Структуру національної (транснаціональної) промислово-фінансової групи показано на рис.3.1. Головне підприємство – це підприємство, що виготовляє кінцеву продукцію (включаючи науково-технічну документацію та інші об’єкти права інтелектуальної власності), з метою виробництва якої створюється промислово-фінансова група, здійснює її збут і офіційно представляє інтереси промислово-фінансової групи в Україні та поза її межами. Учасник промислово-фінансової групи – підприємство, банк, наукова чи проектна установа, організація (як національна, так чужоземна), що входить до складу групи, виробляє проміжну продукцію (продукція, яка використовується для виробництва кінцевої продукції промислово-фінансової групи і реалізується виключно іншому учасникові чи головному підприємству групи) або надає банківські чи інші послуги учасникам і головному підприємству, маючи на меті отримання прибутку. Головне підприємство й учасники промислово-фінансової групи зберігають статус юридичних осіб, а також незалежність у здійсненні виробничої, господарської та фінансової діяльності.

в) Холдингові компанії

Холдинг (англ.holding, від to hold – тримати, затримувати) – придбання контрольних пакетів акцій та створення холдинг-компаній. Розрізняють два види холдингу – чистий, здійснюваний спеціально для встановлення контролю над іншими підприємствами через придбання контрольних пакетів їхніх акцій, і змішаний, що поєднує зазначені функції з іншими видами діяльності (виробничою, торговельною, транспортною, кредитно-фінансовою тощо).

Холдинг-компанія – корпорація чи акціонерна компанія, що використовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю над ними та управління значно більшим капітал, ніж початковий.

Господарський кодекс визначає холдингову компанію як суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств). Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування.

У світовій практиці холдингові компанії є, насамперед, фінансовими центрами, навколо яких об’єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї самостійності. На сьогодні практично всі найбільші компанії США, Західної Європи та Японії мають у своєму складі фінансовий центр, організований у формі холдингової компанії.

г) Франчайзні об'єднання

В останні десятиріччя в країнах з розвинутою ринковою економікою значного поширення набула система договірних відносин щодо кооперації господарської діяльності великих, середніх і малих підприємств у галузі розподілу продукції та послуг, яка нині широко відома у світі як франчайзинг. Термін „франчайзинг” походить від французького слова „franchise”, що означає „пільга”, „привілей”. Одна з цінних і корисних пільг, потрібних тому, хто починає свій шлях у бізнесі, - це можливість застосовувати вже відпрацьовані технології, вже відому і популярну торгову марку, можливість навчатися і одержувати у ході справи необхідні консультації.

Франчайзинг – взаємовигідна форма співпраці великого і дрібного підприємництва, за якої відбувається надання невеликому підприємству (франчайзі) ліцензії на товарний знак чи технологію, права на виробництво чи продаж продукції великого, незалежного підприємства (франчайзера) з високим рейтингом на ринку в обмін на отримання від них платежів (роялті) за умови дотримання технологій виробничих та обслуговуючих операцій.

Кожен із суб’єктів франчайзингу зацікавлений у розвитку такої взаємодії. Франчайзер надає право дрібному підприємцю вести справу згідно із встановленою угодою формою на визначеній території протягом обумовленого часу. При цьому велике підприємство забезпечує мале своїми товарами, рекламними послугами, ефективними технологіями, фірмовим знаком тощо. Франчайзі здійснює свою підприємницьку діяльність з урахуванням інтересів франчайзера, забезпечуючи його послугами у сфері менеджменту, маркетингу та інвестицій шляхом більшої поінформованості про місцеві умови виробничо-господарської діяльності та особливості економіки конкретного регіону. З своєю сутністю франчайзі виконують функції виробників, дилерів, торговельних підприємств, посередників, ліцензіатів, філій, роздрібних продавців тощо і зобов’язані підтримувати ділові контакти тільки з франчайзерами.

Найчастіше франчайза виникає в галузі торгівлі, послуг ( бухгалтерські, аудиторські, туризм, готельне господарство), харчування (мережі ресторанів і кафе, продуктових магазинів). Можливе її застосування в сфері виробництва, науково-пошукової діяльності, навчання. За таким принципом функціонують відомі фірми “Макдональдс”, “Кока-кола”, “Адідас” тощо.

Система франчайзних договірних відносин забезпечує такі переваги:

- зменшення витрат на рекламу та забезпечення її вищої якості;

- широке громадське визнання учасників угоди;

- стандартизації продукції та зменшення витрат на її виготовлення та реалізацію;

- розширення комерційних можливостей та освоєння нових ринків;

- забезпечення високого рівня підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

- зменшення ризику підприємницької діяльності тощо.

Слід зазначити, що відсоток банкрутств франчайзингових компаній у світі набагато нижчий, ніж традиційних.