2. Функції, форми та методи державного регулювання підприємницької діяльності

Державне регулювання підприємництва має свої функції, інструменти (методи) та відповідні органи.

Основні функції державного регулювання підприємництва такі:

1. підтримка пропорційності виробництва і споживання; антициклічне регулювання;

2. підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;

3. перерозподіл доходів і соціальний захист підприємців і споживачів.

До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать:

• податково-бюджетна система;

• цінове регулювання;

• кредитно-грошове регулювання;

• зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Органами державного регулювання підприємництва є центральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади та органів самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва. Зокрема, основним центральним органом влади стосовно здійснення державного регулювання і підтримки підприємництва та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Існують і інші центральні органи влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва, зокрема функції координатора макроекономічної політики держави в Україні виконує Міністерство економіки України, функції контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту суб’єктів підприємництва і споживачів від його порушень – Антимонопольний комітет України тощо.

За засобами впливу механізми регулювання підприємництва можуть бути прямими, тобто такими, що здійснюють за допомогою прийняття Верховною Радою України законодавчих актів, на яких ґрунтуються дії виконавчої влади, та непрямими, котрі ґрунтуються на використанні різних економічних, фінансових важелів (цін, податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

• податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами;

• податкові пільги, ціни і правила ціноутворення, цільові дотації;

• валютний курс; розміри економічних санкцій;

• державне майно і систему резервів, ліцензій, концесій;

• науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми тощо.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця вирішуються судом.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144 .

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 17-18.

3. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – С.682.

4. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 року N 755-IV // Відомості Верховної Ради . – 2003. – N 31-32. – Ст.263.

5. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою НБУ від 18.12.98 N 527 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 1. – С. 98.

6. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997р. №283/97 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – С.181.

7. Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. №1251-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – С. 510.

8. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19 жовтня 2000 р. №2063-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №51. – С.447.

9. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” від 18 січня 2001р. № 2240-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №14. – С.71.

10. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105-XІV // Відомості Верховної Ради України. –1999. – №46. – С.403.

11. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000р. № 1533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №22. – С.171.

12. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997р. №400/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1997. – №37. – С.237.

13. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997р. № 168/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – С.156.

14. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – N 38. – С. 508.

15. Закон України ”Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. N 723/97- ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – N 16. – С.68.

16. Декрет КМУ "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992р. №18-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – С. 82.

17. Декрет КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992р.№ 13-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – С. 77.

18. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28 червня 1999р. №746/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – С.27.

19. Указ Президента України „Про Державний комітет України з питань розвитку підприємництва” від 29 липня 1997 р. № 737/97 // Урядовий кур’єр. – 1997. –31 лип. – С.2.

20. Указ Президента України „Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва” від 22 січня 2000 р. № 89/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 25 січ. – С.4.

21. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 239 с.

22. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб. / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. – 3-те вид., випр. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 405 с.

23. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 587 с.

24. Злупко С.М., Стефанишин О.В., Швайка Л.А. Підприємництво: основи, особливості, механізми: Навч. посіб. – Львів: Львів. Нац. ун-т ім. І.Франка, 2000. – 369 с.

25. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 280 с.

26. Основи бізнесу: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця, К.В. Романчик. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП. „Рута”, 2004. – 364 с.

27. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 265 с.

28. Предпринимательство: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В.Я Горфинкеля и др. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1999. – 475 с.

29. Пунько Б.М. Основи підприємницької діяльності (практичні аспекти): Навч. посіб. – Л., 1997. – 130 с.

30. Сизоненко В.О. Підприємництво. – К.: Вікар, 1999. – 438 с.

31. Смовженко Т.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва: Монографія / Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001. – 464 с.

1 Інкасо – банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових документів гроші, перераховані клієнтові за відвантажені товарно-матеріальні цінності чи надані послуги, і зараховує ці кошти на банківський рахунок клієнта.

84