6.5. Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва

Оцінка фінансового стану – це узагальнюючий аналіз, здійснюваний для вивчення всіх основних аспектів фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

Виробничо-господарська діяльність підприємств в умовах ринку вимагає стабільності їх фінансового стану. Об’єктивний аналіз фінансового стану (ФС) підприємства є важливою передумовою його успішної діяльності. Це зумовлене тим, що неефективне використання фінансових ресурсів призводить до фінансових втрат, а деколи і до банкрутства підприємства. Результати аналізу використовуються при розробці конкурентної політики підприємства, для оцінки виконання виробничої програми та формування програми дій на перспективу. Для отримання необхідної аналітичної інформації розглядаються такі питання:

- аналіз майна підприємства;

- аналіз джерел формування майна, який передбачає оцінку структури власних і позичених коштів;

- аналіз фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

- аналіз платоспроможності (ліквідності) підприємства;

- аналіз оборотності обігових коштів;

- аналіз прибутку і рентабельності;

- розробка заходів з поліпшення фінансового стану підприємства.

Рентабельність – виражений у відсотках показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.

Ліквідність – здатність підприємства розрахуватися за своїми поточними фінансовими зобов’язаннями за рахунок своїх поточних активів.

Платоспроможність – здатність підприємства своєчасно і повністю сплачувати за своїми фінансовими зобов’язаннями (негайно погасити свої поточні зобов’язання).

Фінансова стійкість – спроможність підприємства забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів.

Тема 7. Витрати виробничо-господарської діяльності План:

1. Поняття витрат виробничо-господарської діяльності. Класифікація витрат.

2. Групування витрат за економічними елементами.

7.1. Поняття витрат виробничо-господарської діяльності. Класифікація витрат

Прийняття більшості управлінських рішень ґрунтується на зіставленні очікуваних доходів від реалізації певних заходів з витратами, пов’язаними з їх реалізацією. Відомості про види витрат, їх обсяги й динаміку складають інформаційну базу прийняття рішень щодо формування портфеля замовлень, асортименту продукції, напрямків і обсягів діяльності, управління запасами, ціноутворення, оцінки інвестиційних проектів тощо.

Виробничо-господарські витрати – це витрати на придбання основних чинників виробництва: робочої сили, засобів виробництва та інших для виготовлення продукції протягом певного періоду.

У бухгалтерському обліку під витратам розуміють зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі вибуття або використання активів чи збільшення зобов’язань, що веде до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком розподілу капіталу між учасниками (акціонерами) чи його вилучення за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені). Витрати відображаються у фінансовому обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань підприємства.

Для детального вивчення складу і поведінки витрат їх вивчають (класифікують) за системою ознак, зокрема за: повнотою реалізації витрат, відношенням до виробничого процесу, способом їх віднесення до певних об’єктів обліку, видами діяльності, економічним змістом, цільовим призначенням, порядком обчислення, степенем контрольованості тощо. Класифікація витрат необхідна для визначення фінансових результатів (операцій, підрозділів, видів діяльності тощо), обґрунтованого прийняття управлінських (поточних операційних та довгострокових інвестиційних) рішень, здійснення контролю за витратами та інших цілей.

Витрати групують за такими ознаками:

• за видами продукції;

• за способами віднесення до конкретного об’єкту витрат (прямі та непрямі);

• за рівнем залежності від обсягу виробництва (постійні, що не залежать від обсягу виробництва та змінні, які змінюються при зміні обсягу виробництва);

• за економічним змістом;

• за відношенням до виробничого процесу (виробничі та невиробничі).