4.2. Статутний фонд та порядок його формування

Для створення та початку діяльності підприємства необхідний стартовий капітал. Цю функцію виконує статутний фонд.

Статутний фонд – це сума внесків засновників та учасників у майно підприємства, установи, організації, необхідна для їх заснування та забезпечення їхньої діяльності. Первісний розмір статутного фонду визначається установчою угодою та фіксується у статуті. Він може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі потреби також додаткових вкладів учасників (або зменшуватись). Зміна обсягів статутного фонду набуває чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Підтримання певного співвідношення між обсягом статутного фонду та загальним обсягом виробничо-господарської діяльності є ознакою фінансової стійкості підприємства.

У бухгалтерському обліку використовують поняття статутний капітал. Воно означає суму оголошеного статутного фонду, що зафіксована в установчих документах. Тобто по суті це ті активи (матеріальні та нематеріальні), які вносять засновники в капітал підприємства.

Статутний фонд є джерелом власних засобів підприємства, призначених для покриття витрат на основні засоби і формування обігових коштів в розмірах, необхідних для функціонування підприємства. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна – будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав – на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об’єктами, а також на використання винаходів, ноу-хау, інших об’єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника (учасника) до статутного фонду обумовлюються в установчих документах. Вартість майна, яку вносять учасники до статутного фонду, визначають за цінами, що діють на період створення підприємства або за домовленістю учасників. Оцінювання здійснюється як в українській, так і в іноземній валюті, у перерахунку за курсом НБУ.

До моменту реєстрації підприємства, що функціонує (наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю), кожний з його учасників зобов’язаний внести до статутного фонду не менше як 50 % коштів, зазначених в установчих документах, що має підтвердити банк. З цією метою за заявкою засновників у банку відкривається тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетворюється у розрахунковий.

Протягом року всі учасники підприємства мають повністю внести свій вклад до статутного фонду. У разі невиконання учасниками цих зобов’язань товариству доведеться оголосити про зменшення статутного капіталу та внести відповідні зміни до статуту або ж ліквідувати товариство (якщо зменшити статутний капітал неможливо через те, що він буде меншим від встановленого мінімального розміру).

Для деяких категорій суб’єктів підприємницької діяльності (господарських товариств, банків, бірж, небанківських фінансових установ) встановлено мінімальний обсяг статутного фонду. Для акціонерного товариства – це сума, еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам (відповідно до її ставки на момент його створення); для інших товариств – 100 мінімальним заробітним платам.

Обсяг статутного фонду може бути збільшений за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади. Кошти статутного фонду спрямовуються на розвиток виробництва. Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їхніх вкладів.

При виходів засновника (учасника) зі складу підприємства (товариства з обмеженою відповідальністю) або в разі ліквідації підприємства засновнику сплачується частина майна, пропорційна до його частки у статутному фондів. Майно, передане у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. Статутний фонд є лише “підставою” для державної реєстрації, а й стартовим капіталом, від якого залежить функціонування підприємства.

Крім статутного фонду, підприємства можуть створювати інші фонди, наприклад, резервний, страховий, споживання, соціально-економічного розвитку та ін., що передбачені чинним законодавством або відповідним рішенням Зборів учасників підприємства.

Резервний (страховий) фонд у господарському товаристві створюється у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25 % статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми прибутку товариства.