ЗМІСТ (з 1 по 4 )

Вступ....................................................................................	5
Тема 1. Природа і сутність підприємництва	6
1.1. Виникнення та еволюція поняття підприємництва	6
1.2. Сутність і функції підприємництва	8
1.3. Умови і принципи підприємницької діяльності	10
Тема 2. Види підприємницької діяльності	12
2.1. Громадянин як суб’єкт підприємницької діяльності	12
2.2. Підприємства та їх види	13
2.3. Виробниче, комерційне та фінансово-кредитне підприємництво	15
2.4. Страхове підприємництво	18
2.5. Інноваційне (венчурне) підприємництво	19
Тема 3. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності	20
3.1. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності	20
3.2. Господарські товариства	23
3.3. Об'єднання підприємств	25
Тема 4. Технологія започаткування підприємницької діяльності	28
4.1. Установчі документи та їх підготування	29
4.2. Статутний фонд та порядок його формування	32
4.3. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності	33
4.4. Порядок відкриття поточного рахунку в банку	37
4.5. Ліцензування підприємницької діяльності	38
Тема 5. Ресурсне забезпечення підприємництва	39
5.1. Капітал підприємства	39
5.2. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування	41
5.3. Банки та їх види. Банківські операції	42
5.4. Кредити та їх види. Кредитування підприємств	43
5.4. Лізинг і факторинг	45
5.5. Ринок цінних паперів	46
Тема 6. Облік і аналіз у підприємницькій діяльності	47
6.1. Принципи відображення інформації про підприємницьку діяльність	47
6.2. Сутність і поняття оперативного, статистичного та бухгалтерського обліку	48
6.3. Механізм бухгалтерського обліку	50
6.4. Фінансова звітність. Баланс підприємства як джерело інформації	52
6.5. Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва	54
Тема 7. Витрати виробничо-господарської діяльності	55
7.1. Поняття витрат виробничо-господарської діяльності. Класифікація витрат	55
7.2. Групування витрат за економічними елементами	55
Тема 8. Оподаткування підприємницької діяльності	57
8.1. Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні	57
8.2. Сутність податків та їх класифікація	59
8.3. Відрахування до позабюджетних спеціальних фондів	62
8.4. Спрощена система оподаткування	63
Тема 9. Державне регулювання підприємництва	65
9.1. Необхідність та сутність державного регулювання підприємницької діяльності	65
9.2. Функції, форми та методи державного регулювання підприємницької діяльності	66
Список літератури	68
Додатки	70

ВСТУП

Метою викладення дисципліни “Підприємництво та менеджмент” є формування у студентів цілісної системи знань з теорії та практики організації підприємницької діяльності та основ менеджменту.

Сьогодні підприємництво поступово стає природною складовою української економіки, що свідчить про її просування до ринкових форм та методів господарювання. Для багатьох громадян України воно стало основним видом роботи або формою вторинної зайнятості. Особливо тяжіє до заняття підприємницькою діяльністю молоде покоління України.

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників, проте однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично в будь-якій її сфері є отримання мінімально необхідних знань, уявлень про форми, принципи та умови підприємницької діяльності. Тобто підприємництву потрібно вчитись.

У підготовлених текстах лекцій з дисципліни „Підприємництво та менеджмент” для студентів денної та заочної форми навчання базового напряму 0305 „Філологія”, 0927 „Видавничо-поліграфічна справа”, 0804 „Комп’ютерні науки” (Розділ І. Підприємництво) розглядається сутність та загальноекономічний зміст поняття підприємництва, види та сфери підприємницької діяльності, форми організації, технологію започаткування підприємницької діяльності, ресурсне забезпечення підприємництва, облік і аналіз підприємницької діяльності, оподаткування та механізм державного управління підприємництвом тощо.

Підготовлений фахівець повинен вміти: організувати власну справу, підготувати необхідні засновницькі документи та провести державну реєстрацію підприємства, забезпечити його ресурсами; читати та аналізувати фінансову та податкову звітність підприємства та оцінювати його фінансовий стан; визначати заходи з використання механізмів державної підтримки підприємницької діяльності.

Тема 1. Природа і сутність підприємництва План:

1.1. Виникнення та еволюція поняття підприємництва.

1.2. Сутність і функції підприємництва.

3. Умови і принципи підприємницької діяльності.

1. Виникнення та еволюція поняття підприємництва

Що ж таке підприємництво? Відповідь на це запитання дуже важлива як для господарської практики, так і для економічної науки. Поняття „підприємництво” надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних, моральних і психологічних відносин. Воно склалося протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовних інститутів, психології людей тощо.

Глибшому розумінню суті підприємництва сприятиме короткий нарис історії та теорії поняття „підприємництво”. Перші спроби системного теоретичного осмислення цього поняття датуються XVII-ХVІІІ ст., хоча співтовариства підприємців, які складалися з ремісників, купців, лихварів тощо з’явилися значно раніше.

Вперше ввів у науковий обіг поняття „підприємництво” (англ. – entrepreneurship) англійський економіст Річард Кантільйон (1680 – 1734). Він розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював завжди присутній у ньому елемент ризику. Підприємця Р. Кантільйон визначав як людину, яка купує за певну ціну засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов’язання з витрат, не знає, за якими цінами може відбутися реалізація. До підприємців він зараховував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбачуваності цін. Тому головною рисою підприємця Р. Кантільйон вважав готовність до ризику.

Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом ХVІІІ-ХІХ ст. зробили такі західноєвропейські економісти як А. Сміт, Ж.Б. Сей, А.Маршалл, Й Шумпетер та ін.

Широко відомими є висловлювання видатного англійського економіста Адама Сміта (1723 – 1790) стосовно інтересів підприємців та їх взаємодії з інтересами держави і суспільства. А. Сміт розглядав підприємця як власника, пов’язуючи підприємницьку діяльність насамперед із власною зацікавленістю підприємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. Вчений підкреслював, що підприємець піклується виключно власними інтересами в процесі виробництва, переслідує власну користь, при цьому він „невидимою рукою” скеровується до мети, яка зовсім не входила в його наміри: „Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дійовим способом служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм”. Інший англійський економіст – Давид Рікардо (1772-1823) вбачав у підприємці звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця Карл Маркс (1818 – 1883).

Жан-Батіст Сей (1767 – 1832) – автор відомої теорії трьох факторів виробництва (праця, земля, капітал), які не тільки беруть участь у виробництві, а й створюють вартість. Зокрема, „праця” породжує заробітну плату як дохід робітника; „земля” – ренту як дохід землевласника; „капітал” – прибуток як дохід капіталіста. Він характеризував підприємця як особу, яка організовує інших людей у межах виробничої одиниці та як економічного агента, що комбінує фактори виробництва. Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці ХІХ ст. англійський економіст Алан Маршалл (1842 – 1924), виділивши організацію виробництва, а згодом підприємницьку здатність до такої організації як окремий фактор виробництва (разом з працею, землею і капіталом).

Видатним внеском у розробку теорії підприємництва стали праці австро-американського економіста Йозефа Шумпетера (1883 – 1950). Й.Шумпетер визначав підприємництво як універсальну загальноекономічну функцію будь-якої економічної системи. У центр своєї теорії економічного розвитку він поставив підприємця, що виступає рушієм економічного та науково-технічного прогресу. Підприємницьку функцію вчений ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація – це дітище підприємництва, а підприємець – творець інновацій.

У сучасних наукових дослідженнях західних країн підприємницька здібність визнається специфічним економічним ресурсом поряд з такими як земля, капітал і праця, і є об’єктом державного управління.

Фрідріх Хайєк (1899 – 1992) пов’язував підприємництво насамперед з особистою свободою, яка дає людині змогу раціонально розпоряджатись своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. За американським економістом Полем Самуельсоном (1915), підприємництво пов’язане з новаторством, а сам підприємець є сміливою людиною з оригінальним мисленням, яка домагається успішного впровадження нових ідей.

Трактування термінів „підприємництво” та „підприємець” деякими іншими відомими економістами представлені у табл. 1.1.

Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець – це активний суб’єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.