Питання для обговорення:

1. Життя як Божий дар:

• цінність людського життя;

• християнський погляд на співвідношення душі і тіла;

• п'ята Заповідь Божа: «Не вбий», її моральний зміст;

• вбивство фізичне й духовне.

2. Обов’язки щодо особистого життя: християнський погляд:

• обов’язки щодо збереження власного здоров’я;

• алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління як порушення Заповіді Божої – «Не вбий»;

• самогубство – один з найбільших гріхів проти п'ятої Божої заповіді.

3. Обов’язки щодо життя інших людей: християнський погляд:

• проблема евтаназія, види евтаназії;

• евтаназія як порушення п’ятої Божої заповіді;

• аборт як порушення п’ятої Божої заповіді.

Життя як Божий дар

З миті запліднення починається дивовижний плин життя кожної людини, незважаючи на те, що всі її здібності ще потребують часу для належного впорядкування і приготування до діяльності.

Шостою заповіддю Господь Бог забороняє вбивство, тобто позбавлення життя іншої людини і самого себе (самогубство) в будь-який спосіб.

Життя - найбільший дар Божий; тому позбавляти життя себе або відбирати його в когось іншого - найжахливіший, найтяжчий і найбільший гріх.

Крім тілесного вбивства, є ще страшніше і відповідальніше вбивство: це вбивство духовне. Рід духовного вбивства - спокуса, тобто коли хто зводить (спокушує) ближнього у невір'я або на шлях порочного життя і тим самим піддає його душу духовній смерті.

Спаситель сказав: "Хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще 6, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині... горе такій людині, через яку спокуса приходить" (Мф 18, 6-7).

Обов’язки щодо особистого життя: християнський погляд

Вказати , що ми зобов’язані дбати про утримання життя, про все, що конечне для збереження життя і здоров’я, як-от: пожива, одяг, житло. Маємо дбати й про наше здоров’я. Ми зобов’язані берегти всі члени нашого тіла від того, що їм шкодить або що руйнує наше здоров’я, наприклад, куріння, алкоголь, наркотики, надмірний холод чи тепло. Ніхто не сміє робити себе калікою.

Без слушної та розумної причини ніхто не сміє наражати своє життя на будь-яку небезпеку: для пустої слави чи реклами, порушення правил дорожнього руху і т.п. Проте, для благородної й розумної мети, наражати своє життя на небезпеку можна, наприклад, для рятування життя ближніх, в обороні свого життя, в обороні своєї чесноти, своєї родини, рідного краю і народу.

Самогубство - найстрашніший з усіх гріхів, вчинених проти шостої заповіді, бо у самогубстві, крім гріха убивства, є ще тяжкий гріх - відчай, ремствування на Бога і зухвалий бунт проти Провидіння Божого. Крім того, самогубство виключає можливість покаяння.

Людина буває винною в убивстві, якщо навіть убила іншу людину ненавмисно; і таке вбивство є теж тяжким гріхом, бо в цьому випадку той, хто вбив, винен у своїй необережності.

Людина буває винною в убивстві й тоді, коли сама особисто не вбиває, але сприяє вбивству або хоча б допускає інших до цього.

Грішить проти шостої заповіді і той, хто бажає смерті іншій людині, хто не подає допомоги бідним і хворим, хто не живе з іншими у злагоді і в мирі, а, навпаки, ставиться до інших з ненавистю, заздрощами і злобою, затіває з іншими сварки і бійки, кривдить інших. Грішать проти шостої заповіді всі злі і сильні, які кривдять слабких, що трапляється і серед дітей. Євангельський закон Хрис-тів каже: "Кожен, хто ненавидить брата (ближнього) свого, є людиновбивця" (1 Ін 3, 15).

Щоб уникнути гріха проти шостої заповіді, християнинові необхідно: допомагати бідним, служити хворим, утішати засмучених, полегшувати стан нещасних, з усіма поводитися лагідно і з любов'ю, миритися із розгніваними, прощати кривди, робити добро ворогам і ні словом, ні ділом не подавати згубного прикладу іншим, особливо дітям.