Розділ 2. Методи вимірювання обсягів продукції і затрат виробничих ресурсів

2.1. Одиниці вимірювання обсягів продукції

2.2. Вимірювання обсягів продукції на макро- і мезорівнях національної економіки

2.3. Вимірювання обсягів продукції підприємства

2.4. Вимірювання затрат виробничих ресурсів

Після вивчення цього розділу Ви повинні:

знати	економічний зміст і залежності між показниками обсягів виробництва на макро- і мезорівнях національної економіки; методи обчислення валового внутрішнього продукту (ВВП); одиниці вимірювання і показники обсягів продукції підприємства та його виробничих підрозділів; показники наявних і використаних виробничих ресурсів;
вміти	оцінювати і аналізувати обсяги і структуру суспільного продукту (на макро- і мезорівнях) за системою національних рахунків (СНР); обирати і застосовувати методи об’єктивного оцінювання обсягів продукції підприємства, в тому числі у його підрозділах і на робочих місцях, для аналізу і планування продуктивності виробничих ресурсів; обирати й обчислювати показники наявних і використаних (спожитих) виробничих ресурсів для об’єктивного оцінювання їх продуктивності.

Ключові поняття і терміни:

випуск товарів і послуг валовий внутрішній продукт валовий національний продукт чистий внутрішній, чистий національний продукт реалізована, товарна, валова продукція підприємства

умовно-чиста, чиста продукція підприємства основні засоби оборотні засоби споживання основного капіталу проміжне споживання оплата праці

2.1. Одиниці вимірювання обсягів продукції

Залежно від рівнів управління застосовуються різні одиниці вимірювання обсягів продукції (табл.2.1), а саме: 1) грошові (вартісне вираження); 2) натуральні – у фізичних одиницях маси, об’єму, площі, енергії тощо, а також за кількістю товарних одиниць (у штуках); 3) умовно-натуральні – за еквівалентом споживної вартості (корисності) різновидів продукції аналогічного призначення (наприклад, палива); 4) трудові (у нормо-годинах) – за нормативною трудомісткістю продукції.

Таблиця 2.1

Застосування одиниць вимірювання і обліку продукції за рівнями управління продуктивністю ресурсних факторів виробництва

№ з/п	Рівні управління	Одиниці вимірювання*
		грошові (вартісні)	нату-ральні	умовно-натуральні	трудові
1.	Національна і регіональна економіка	++	(+)	(+)	-
2.	Галузі за видами економічної діяльності	++	(+)	+	-
3.	Підприємства	++	(+)	+	(+)
4.	Виробничі підрозділи підприємства	-	(+)	+	++
5.	Робочі місця	-	+	-	++

^*Позначення: „++” – основні; „+” – другорядні; (+) – в окремих випадках (для додаткової аналітичної інформації).

Вартісне вираження обсягів продукції у грошових одиницях має такі переваги: 1) „універсальність” – можливість вимірювати, підсумовувати і порівнювати обсяги різних видів продукції; 2) об’єктивне відображення споживної вартості продукції (її кількості, якості і актуальності), яка оцінюється споживачами на товарному ринку у формі відповідних цін).

Разом з тим, вимірювання обсягів продукції за фактичними цінами має такі недоліки. По-перше, ціна об’єктивно відображає споживну вартість товару лише в умовах досконалої конкуренції, коли є принаймні декілька його виробників і споживачів. В умовах монопольного чи олігопольного ринку ціни втрачають свою об’єктивність. Цей недолік частково усувається завдяки антимонопольним механізмам, зокрема, державному регулюванню цін на товари (продукцію чи послуги) природних монополій. По-друге, у зв’язку з інфляцією і дефляцією грошова одиниця стає подібною на „гумовий метр”, яким намагаються виміряти відстань. Для елімінування (вилучення) впливу цього чинника застосовується вимірювання „фізичних” обсягів виробництва у співставних („порівнянних”) цінах, які на макро- і мезорівнях визначаються на основі індексів інфляції (дефляції) на ринках відповідних видів продукції, а в межах підприємства – на основі порівняння з цінами базового періоду. По-третє, у грошових одиницях можна вимірювати обсяги тієї продукції, на яку відомі ринкові ціни. „Продукція”, яка виготовляється на окремому робочому місці і в окремому підрозділі підприємства, як правило, не готова до продажу, і її ринкова ціна невідома. Тому обсяги такої продукції (чи виконаних робіт) вимірюються у негрошових одиницях – у натуральних (інколи – в умовно-натуральних) або трудових.

Натуральні одиниці продукції (т, м³, м², кВт-год. тощо) є „незалежними” від інфляції, ринкової кон’юнктури, валюти, місця і способу виробництва. Однак на одному підприємстві, в одній галузі і, тим більше, в одному регіоні чи національній економіці, як правило, виробляється багато видів продукції, кожен з яких вимірюється в різних натуральних одиницях, які неспівставні між собою, що унеможливлює знаходження загальних обсягів виробництва. Цей недолік в деякій мірі усувається завдяки застосуванню умовно-натуральних одиниць вимірювання різних видів продукції. Суть такого вимірювання полягає в тому, що різновиди взаємозамінної продукції приводяться до одного (як правило, основного) різновиду за головною характеристикою споживної вартості. Наприклад, у паливній промисловості обсяги усіх видів палива (вугілля, газ, мазут, торф) можна виразити в умовних тоннах вугілля за еквівалентом кількості тепла (в ккал або джоулях), яка виділяється при згорянні одиниці палива кожного виду. Якщо при згорянні 1 т вугілля виділяється шість гігакалорій, а 1 м³ природного газу – дві, то натуральна одиниця другого виду палива (м³) еквівалентна третині тонни вугілля, прийнятої за умовну одиницю.

Аналогічним чином в умовно-натуральних одиницях можна обчислити обсяги виробництва різних м’ясо- та рибопродуктів за їх харчовою калорійністю, різних бензинів – за октановим числом тощо. У виробничих підрозділах підприємства обсяги різних видів продукції можуть визначатися в умовно-натуральних одиницях також за еквівалентом їх трудомісткості або машиномісткості.

При вимірюванні продуктивності праці у виробничих підрозділах підприємства найпоширенішим є вираження обсягів продукції через її нормативну трудомісткість (Т_н), яка визначається за наступною формулою:

Т_н = , (2.1)

де N_i – кількість продукції і-го виду, натуральні одиниці;

t_(н)і – нормативна трудомісткість одиниці і-го виду продукції, нормо-год./ натур.од.

Нормативна трудомісткість одиниці продукції (деталі, вузла чи іншої компоненти) визначається як сума норм робочого часу за усіма операціями, які виконуються при її виготовленні.

Оскільки норми часу на частину виконуваних операцій і робіт зазвичай відсутні, то загальна нормативна трудомісткість продукції визначається наближено за такою формулою:

Т_(н)п = Т_н (1+L_п/L_в), (2.2)

де Т_н – нормативна трудомісткість робіт і операцій, на які існують норми часу, нормо-год.;

L_в – чисельність робітників, які виконують нормовані роботи („робітники-відрядники”);

L_п – чисельність решти робітників (за формою оплати праці – „почасовиків”).