1.3. Сутність і класифікація факторів виробництва

У сучасній теорії продуктивності розглядається три види ресурсних факторів: праця, капітал і "м'які" (неуречевлені) ресурси. Фактор "земля" формально вибув з "триєдиної формули Сея", оскільки став товаром, складовою виробничого капіталу, основним (капітальним) ресурсом виробництва і за міжнародними стандартами обліковується в складі основних виробничих засобів (необоротних активів).

Однак, як уже зазначалось, дотепер існують спірні аспекти при уточненні сутності і складу названих ресурсних факторів. Особливо це стосується капіталу і "м'яких" факторів. Конкретизувати сутність і усунути деякі теоретичні розбіжності можна, розглядаючи названі фактори через призму таких основних ознак продуктивності.

1. Продуктивність – характеристика виробничої системи. У зв'язку з цим до уваги беруться лише ті види ресурсів ("фактори"), які використовуються безпосередньо у виробництві продукції.

Як відомо, будь-який виробничий процес не може відбуватися при відсутності праці, засобів чи предметів праці. За економічним змістом засоби праці є основним виробничим капіталом, а предмети праці та інші матеріальні цінності у виробничих запасах – матеріальною складовою оборотного капіталу, яка зазвичай називається оборотними фондами.

В контексті фінансової звітності основний капітал є складовою необоротних активів, а саме "основних засобів" (форма №1 „Баланс”, коди 030-032). Решта необоротних активів (фінансові та інвестиційні ресурси, незавершене будівництво тощо), а також основні засоби, передані в оренду, які не задіяні безпосередньо у виробництві продукції, теоретично не повинні враховуватися при аналізі продуктивності.

Аналогічно, з переліку оборотних активів "фактором виробництва" є лише частина "запасів" (форма №1 „Баланс”, розд. ІІ, коди 100-120). Інші оборотні активи, які знаходяться в сфері обігу – готова продукція, а також гроші та інші засоби розрахунків – не відносяться до "факторів виробництва".

Очевидно, що у зв'язку з вилученням позавиробничих ресурсних факторів у "знаменнику" у „чисельнику” продуктивності, відповідно, не повинна враховуватися "продукція" (доходи) позаопераційної діяльності підприємств: від участі в акціонерному капіталі, дивіденди, проценти тощо.

2. Сукупність виробничих ресурсів ("факторів") – це система, в якій окремі "фактори" знаходяться у взаємодії і в певних кількісних пропорціях. Згідно з цим положенням обсяги продукції ("чисельник" продуктивності) залежать не лише від кількості і якості ресурсів, а й від рівня структурної інтеграції та інтенсифікації використання виробничих факторів. Загалом, обсяги продукції знаходяться у такій логічній залежності:

у = ∑ р_і х_і + Q_c, (1.1)

де р_і та х_і – відповідно продуктивність і кількість і-го виду виробничих ресурсів;

Q_c – "продукт" синергії, створений завдяки вдалій інтеграції та інтенсифікації використання факторів виробництва х_і.

В контексті вищевикладеного яснішими стають сутність і роль "м'яких факторів". Як уже зазначалось (розд. 1.2), перелік цих факторів у різних літературних джерелах істотно відрізняється. В їх числі називаються "інформація", "управління", "підприємливість" (або "підприємництво"), "мотивація", "організація праці", "організація виробництва" тощо. В цьому переліку важко виділити ознаки класифікації – одні "м'які фактори" перекривають інші. Наприклад, "організація", як відомо, є однією із загальних функцій "управління". Разом з тим, інші функції управлінського процесу (планування, координація, контроль) не називаються. Але усі "м'які фактори", які наводяться у різних виданнях, є елементами системи менеджменту – точніше, його керівної підсистеми. Загалом від досконалості менеджменту залежить додатковий "продукт" синергії.

3. Продуктивність – "вимірюване відношення кількості продукції до сукупності факторів виробництва...".^ З цього енциклопедичного тлумачення виходить, що в "знаменнику" продуктивності мають бути такі фактори, які піддаються вимірюванню (фр. mésurables). Праця і капітал вимірюються, є об'єктами обліку і статистичної звітності, а окремі "м'які" фактори (наприклад, "організація" чи "підприємливість") поки що не вдається виміряти і визначити їх вплив на "чисельник" продуктивності.

Винятком в числі „м'яких” факторів є „вимірювані” інформаційні ресурси („нематеріальні активи” – права на користування майном, торговельні марки, винаходи, комп’ютерні програми тощо у формі патентів, ліцензій), які обліковуються у складі необоротних активів підприємства і можуть враховуватися при обчисленні показників продуктивності. Однак, на більшості підприємств вони є незначними у порівнянні з основними засобами.

Натомість можна визначити, з одного боку, вплив менеджменту – сукупності названих та інших "м'яких факторів" – на приріст обсягів продукції як результату синергії Q_c (формула 1.1); з іншого боку – чисельність і затрати на утримання управлінського персоналу, які спричинили зміни у "чисельнику" продуктивності. Можливості визначення ефекту ("продукту") синергії підтверджуються, зокрема, багатьма статистичними дослідженнями функції Кобба-Дугласа на макроекономічному рівні. Так, згідно з названою функцією приріст продукції (у) знаходиться у такій залежності від факторів виробництва^**:

у = k + βl + r (1.2)

де k і l – відповідно приріст капіталу і праці у порівнянні з попереднім роком, %;

r – ефект синергії (управління, в т.ч. використання досягнень технічного прогресу), %;

 і β – коефіцієнти еластичності (відношення приросту продукції до приросту "фактора"), які за висновками вчених приблизно відповідають часткам фонду нагромадження () і фонду споживання (β≡1–) у розподіленому національному продукті.

Приклад. В Україні за статистичними даними у 2006 році приріст ВВП (у співставних цінах) склав у=7,3%, зайнятого населення – l=0,2%, капіталу (основних і оборотних засобів у запасах товарно-матеріальних цінностей) – k=23,1%; =0,23; β=0,77.

За формулою 1.2: 7,3 = 0,23 ∙23,1 + 0,77 ∙ 0,2 + r.

Звідки: r = 7,3 – 0,154 – 5,31 = 1,84 (%).

Отже, завдяки сукупності "м'яких факторів" обсяги продукції (ВВП) зросли приблизно на 2% або на 8,8 млрд. грн. (441,5∙0,02). Оскільки індекс зайнятих у державному управлінні склав 1,0, то можна вважати, що продуктивність їх праці зросла в 1,02 рази (1,02/1,0).

Аналогічні виробничі функції розробляються і можуть застосовуватися на мезо- і мікрорівнях – стосовно окремих регіонів, видів економічної діяльності (галузей економіки) і підприємств.

Отже, "м'які фактори" продуктивності за своїм змістом і можливостями "вимірювання" характеризують в сукупності якість менеджменту (на макрорівні – керівництва національною економікою).

4. "Ресурсні фактори виробництва" і чинники продуктивності. Теоретичні розбіжності у тлумаченні сутності і в класифікації "факторів виробництва" зумовлені в певній мірі етимологічними нюансами іншомовного слова "фактор" (лат. factor – той, що продукує, діє). В українській мові аналогом "фактора" є "чинник". Але у сучасному менеджменті можна виділити два значення цих слів і відповідно два види факторів (чинників) за їх лексичним значенням:

1) ресурсні фактори прямої дії ("продукування"), які мають натурально-речову форму (люди, засоби і предмети праці);

2) фактори опосередкованої дії або, іншими словами, фактори впливу на продуктивність виробничих ресурсів.

Так, в аналізі господарської діяльності підприємств поряд з "м'якими факторами" розрізняють такі чинники впливу: зовнішні і внутрішні, екстенсивні та інтенсивні, ринкові (економічні) й інституційні (адміністративно-правові) та інші.

Розмежування ресурсних факторів і факторів впливу має особливе значення в менеджменті продуктивності, оскільки вони знаходяться у досить чіткій ієрархії (підпорядкованості): перші (ресурсні) є об'єктами управління, а другі – способами цілеспрямованого впливу на них.

Тому, аби уникнути плутанини у різних факторах, надалі слова-аналоги вживаються у таких значеннях: 1) фактори – види виробничих ресурсів (праця і виробничий капітал – в контексті класичної „буржуазної” теорії); 2) чинники – все інше, що впливає на продуктивність виробничих ресурсів (в контексті звичної вітчизняної термінології). Класифікація факторів і чинників продуктивності наведена на рис.1.1.

При такому термінологічному розмежуванні "м'які фактори" є складовою сукупності чинників впливу, якими користуються менеджери. Окрім "м'яких факторів" до чинників впливу відносяться ще й такі, якими не "розпоряджаються" менеджери – насамперед зовнішні чинники: зміни ринкової кон'юнктури, законодавчих норм, природнокліматичних умов тощо. Менеджери можуть лише прогнозувати і враховувати такі зміни в своїй діяльності. У теорії менеджменту зовнішні чинники розглядаються як причини системних (ринкових) ризиків.

Оскільки в будь-якому тлумаченні сутності менеджменту його загальноприйнятою і ключовою ознакою є "цілеспрямований вплив", то, очевидно, усі чинники, в т.ч. "м'які фактори", є інструментарієм менеджменту (див. детальніше в розд. 5.1).

"М'які фактори" є важливими, можуть і повинні розглядатися в одному ряду з виробничими ресурсами та іншими активами (в т.ч. гудвілом) при загальному оцінюванні підприємства (включаючи існуючий менеджмент) з позиції оцінювача, покупця чи інвестора. Але в цьому навчальному курсі, в контексті наукової дисципліни "Менеджмент продуктивності", вони розглядаються як чинники впливу на продуктивність виробничих ресурсів – праці і виробничого капіталу та їх структурних складових.