1.2. Суміжні поняття в сучасному менеджменті: продуктивність, ефективність і результативність

У зарубіжній літературі з менеджменту поряд з поняттям продуктивності широко вживаються інші близькі за своїм значенням терміни і поняття, які є незвичними і складними для сприйняття в рамках традиційної вітчизняної термінології і мовної практики. Насамперед це стосується "ефективності". З вищевикладеного можна зауважити, що замість традиційного словосполучення "ефективність виробничих фондів" зарубіжні вчені вживають "продуктивність капіталу". Разом з тим слово "ефективність" має два іноземні аналоги:

1) англ. effectiveness (фр. efficacité);

2) англ. efficiency (фр. efficience).

В одному з російських видань ці іншомовні слова перекладаються як "дієвість" і "економічність"¹. Але, по суті, йдеться про відносну величину двох різних ефектів за відмінними причинно-наслідковими ознаками і місцем їх прояву. Перший з них проявляється у зовнішньому середовищі підприємства – на ринку товарів і послуг, є загальним наслідком внутрішніх і зовнішніх змін у виробничій діяльності суб'єкта ринкових відносин. Відносну величину такого ефекту (effectiveness) за місцем його прояву доречно вважати зовнішньою або ринковою ефективністю^*.

Другий вид ефекту і його відносна величина (efficiency) є наслідком мобілізації внутрішніх резервів кращого використання виробничих ресурсів. Він піддається вимірюванню, виявляється лише в межах підприємства і є неважливим для споживачів відповідних товарів. Споживач оцінює якість і актуальність товару незалежно від того, скільки витрачено на його виготовлення праці, матеріалів, енергії та інших ресурсів. За місцем виявлення і оцінювання такого ефекту його відносну величину (efficiency) логічно називати внутрішньою ефективністю, а за причинами його утворення – ефективністю інтенсифікації використання виробничих ресурсів.

Основними чинниками зовнішньої ефективності (effectiveness) є кількість, якість і своєчасність постачання продукції чи надання послуг, які відповідають потребам споживачів. В конкретних умовах ринкова ціна товару є свідченням його якості і своєчасності ("актуальності"). Відтак, відносні зміни (темпи) обсягів продажу – добутку ціни Ц і кількості реалізованої продукції N – є основним показником зовнішньої ефективності підприємства.

Внутрішня ефективність (efficiency) полягає у використанні внутрішніх резервів економного витрачання виробничих ресурсів – власне праці і засобів виробництва. Вона оцінюється співвідношеннями між фактичними і нормативними (або плановими) затратами ресурсів у натуральному (негрошовому) вираженні. У традиційній вітчизняній термінології ці співвідношення застосовуються як показники організаційно-технічного рівня виробництва, які називаються коефіцієнтами. Найпоширенішими є такі коефіцієнти (від лат. co – разом і efficiens – ефекти):

1) коефіцієнт виконання норм праці (норм часу чи норм виробітку) – відношення нормативної трудомісткості продукції до фактичних затрат робочого часу (або фактично виконаної роботи до норми виробітку);

2) коефіцієнт використання робочого часу – відношення відпрацьованого часу до фонду робочого часу;

3) коефіцієнт використання матеріалів – відношення маси готових виробів до маси фактично спожитих матеріалів, сировини чи напівфабрикатів;

4) коефіцієнт корисної дії машин і агрегатів – відношення корисно використаної до фактично спожитої енергії;

5) коефіцієнт завантаження устаткування – відношення часу його експлуатації до ефективного фонду часу в певному періоді;

6) коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства – відношення фактичних обсягів виробництва до максимально можливих при наявних засобах праці.

Підвищення внутрішньої ефективності є важливою, але недостатньою умовою зовнішньої ефективності. Економне витрачання ресурсів є важливим чинником здешевлення продукції і підвищення її конкурентопридатності, якщо вона є потрібною й актуальною для споживачів. Для підвищення зовнішньої ефективності, окрім економного витрачання ресурсів, необхідно вивчати ринкову кон'юнктуру, нагальні потреби споживачів і відповідно управляти асортиментом та якістю продукції. Загалом, зовнішня ефективність є ширшим поняттям відносно внутрішньої.

Підвищення ефективності у зовнішньому і внутрішньому середовищах підприємства безпосередньо впливає на продуктивність факторів виробництва: наслідком підвищення зовнішньої ефективності є збільшення "чисельника" продуктивності, а внутрішньої – зменшення її "знаменника". Разом з тим, зазначена залежність є дещо спрощеною і не зовсім коректною, оскільки продуктивність в сучасному менеджменті розглядається як характеристика власне виробництва, а в чисельнику є певний внесок позавиробничої активності підприємства – зокрема, заслуги маркетологів у стимулюванні збуту продукції. При вимірюванні продуктивності цим нюансом можна нехтувати. Але, принаймні в теорії аспекти позавиробничої активності підприємства залишаються за межами системи менеджменту продуктивності.

На відміну від ефективності і продуктивності результативність визначається в теорії менеджменту з огляду на досягнення стратегічних цілей підприємства. Якщо, наприклад, метою підприємства є збільшення своєї частки на ринку продуктів птахівництва до 20%, а фактично досягнуто 15%, то це свідчить про недостатню результативність його зусиль і витрачених коштів (15/201).

Залежно від ринкової кон'юнктури продуктивність, зовнішня чи внутрішня ефективність можуть слугувати стратегічним напрямом реалізації корпоративної (загальної) або окремої функціональної мети організації. Наприклад, стратегічною метою підвищення конкурентоспроможності металургійного підприємства, де зазвичай велика частка енергозатрат, може бути зменшення енергомісткості продукції. У такій ситуації результативність співпадає з внутрішньою ефективністю використання енергоресурсів.

Натомість результативність у певному напрямі діяльності не завжди свідчить про підвищення продуктивності чи ефективності. Особливо це стосується фінансової та інвестиційної результативності – підвищення рентабельності, ліквідності, доходності цінних паперів тощо. Зміни фінансових результатів залишаються за межами менеджменту продуктивності ще й тому, що продуктивність в сучасній теорії є характеристикою лише виробничої діяльності і не стосується безпосередньо фінансової та інвестиційної активності підприємства.

Загалом, на відміну від продуктивності і ефективності результативність відображає насамперед інтереси власника і лише частково найманих працівників, які не завжди співпадають із суспільними.