3.4. Евристичні методи оцінювання факторної продуктивності

У низових ланках підприємства (чи іншої організації) – у його виробничих і управлінських підрозділах – неможливо або дуже складно застосувати будь-який з вище викладених методів. У зв’язку з цим менеджери „придумують” різні способи опосередкованого (непрямого) оцінювання обсягів і факторів виробництва та штучного поєднання різних за змістом показників. З одного боку, у більшості випадків вони не мають наукового економічного підґрунтя і тому прискіпливий теоретик може їх назвати сурогатними. З іншого боку, їх вдале застосування сприяє ефективному впливу на персонал задля досягнення головних цілей організації.

Одним з найбільш поширених є метод оцінювання продуктивності за критеріями продуктивності та відповідними індексами. На його основі визначається загальний індекс продуктивності персоналу:

і_р = γ_і і_і / і_L, (3.33)

де γ_і – коефіцієнти значимості критеріїв продуктивності, при чому γ_і=1;

і_і – індекси критеріїв продуктивності;

і_L – індекс чисельності персоналу.

Факторні ознаки (критерії) продуктивності, як правило, виражаються у різних базових одиницях виміру. Коефіцієнти значимості встановлюються менеджерами суб’єктивно („на око”) з урахуванням пріоритетів розвитку виробництва. Якщо для підприємства найактуальнішим є, наприклад, підвищення якості продукції, то коефіцієнт значимості підвищення якості (γ_я) має бути значно більшим від інших_. Ясно, що цей коефіцієнт може істотно відрізнятися для різних видів матеріальних цінностей залежно від того, наскільки вони впливають на якість кінцевої продукції. Так, функціональні вузли автомобіля (карбюратор, гальма тощо) в значно більшій мірі впливають на його якість, ніж деталі кріплення і декоративного оформлення. Якщо індекс продуктивності стає показником преміювання, то таким чином менеджери забезпечують досягнення пріоритетних цілей (в цьому прикладі – випереджаюче підвищення якості продукції).

Приклад оцінювання продуктивності за її критеріями та індексами критеріїв. На хлібозаводі А визначено такі критерії для оцінювання продуктивності працівників відділу матеріально-технічного постачання: 1) ціна (вартість) придбаних матеріальних цінностей (γ_ц, і_ц); 2) їх якість (γ_я, і_я); 3) своєчасність їх постачання (γ_п, і_п). За результатами документального аналізу встановлено, що середня ціна борошна (основного компонента хлібобулочної продукції) у звітному періоді становила Ц₁=3100 грн./т, а у попередньому – Ц₀=2950 грн./т; з 300 поставок не відповідали вимогам до якості 10 і 12 відповідно, а здійснені з порушенням термінів 15 і 11 відповідно. На підставі цих даних визначено індекси критеріїв продуктивності працівників відділу матеріально-технічного постачання: і_ц=2950/3100=0,952; і_я=(300-10)/(300-12)=1,007; і_п=(300-15)/ /(300-11)=0,986. Прийнятим критеріям надано такої значимості: γ_ц=0,35; γ_я=0,4; γ_п=0,25. В результаті загальний індекс продуктивності працівників відділу і_р=( )/1,0=0,333+0,403+0,247=0,983, тобто продуктивність зменшилась на 1,7%.

Для „евристичного” поєднання різних за змістом і одиницями виміру факторних ознак застосовуються різні математичні прийоми. Поміж них найпоширенішим є застосування співвідношень в евклідовому просторі – зокрема, віддалі між двома точками. Загальний індекс продуктивності персоналу визначається на його основі за такою формулою:

і_р = / і_L, (3.34)

де l₀ і l₁ – віддаль відповідно „стартових” і „фінішних” значень факторних ознак (критеріїв) продуктивності від початку координат, при чому , де z і x – значення факторних ознак (критеріїв) продуктивності;

і_L – індекс чисельності персоналу.

Приклад оцінювання продуктивності за методом співвідношень в евклідовому просторі. Основне завдання працівників технічного відділу – механізація трудових процесів (зменшення ручної праці) з одночасним усуненням „вузьких місць” у пропускній спроможності виробничих підрозділів. Припустимо, що фактичний („стартовий”) рівень механізації (частка працівників механізованої праці) К_м=0,7, а максимально можливий рівень К_(м)max=1,0; пропускна виробнича спроможність (потужність) ВП=800 одиниць продукції, а після повного усунення „вузьких місць” ВП_max=1000 одиниць.

В одиничній системі евклідового простору (z, x) „стартове” положення точки має такі координати z₀=0,7/1,0=0,7 і x₀=800/1000=0,8. Її віддаль від початку координат . Якщо впродовж року рівень механізації підвищився до К_м=0,8, а пропускна спроможність – до ВП=900 одиниць продукції, то „фінішні” координати точки будуть такими: z₁=0,8 і x₁=900/1000=0,9. Її віддаль від початку координат – . Якщо при цьому чисельність персоналу відділу збільшилася в 1,1 рази, то індекс його продуктивності і_р=(1,2/1,06)/1,1=1,03, тобто продуктивність зросла на 3%.

Коло евристичних методів необмежене: в конкретній ситуації завжди можна застосувати відомий або винайти новий логічний метод. Попри певний суб’єктивізм, притаманний евристичним методам, їх застосування є результатом креативу менеджера, певним ноу-хау. Вони є особливо поширеними в зарубіжній практиці. Це відповідає етимології назви методів: у складних словах давньогрецьке „еври-” означає „широкий”, а „еврика” – „я знайшов, придумав”.