Розділ 3. Методи вимірювання продуктивності факторів виробництва

3.1. Класифікація методів вимірювання продуктивності виробничих факторів

3.2. Статистичні методи оцінювання продуктивності факторів виробництва

3.3. Аналітичні методи вимірювання факторної продуктивності

3.4. Евристичні методи оцінювання факторної продуктивності

3.5. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності

Після вивчення цього розділу Ви повинні:

знати	призначення і форми виробничих функцій; сутність, недоліки та переваги „традиційного” і „балансових” методів вимірювання продуктивності; зміст і можливості застосування евристичних методів оцінювання продуктивності; сутність нормативних та економіко-статистичних методів вимірювання і аналізу продуктивності;
вміти	будувати виробничі функції та визначати на їх основі продуктивність виробничих ресурсів; визначати „традиційні” і „реальні” показники продуктивності ресурсних факторів виробництва; будувати евристичні моделі вимірювання продуктивності; адаптовувати зарубіжні моделі вимірювання продуктивності до вітчизняної практики.

Ключові поняття і терміни:

виробнича функція гранична продуктивність середня продуктивність баланс „ресурси-продукція” баланс „затрати-продукція”

однофакторна продуктивність багатофакторна продуктивність структурний аналіз індексний метод

3.1. Класифікація методів вимірювання продуктивності виробничих факторів

Співвідношення між обсягами продукції (Q), виробничими факторами (х) та їх продуктивністю (р_х) можна виразити у формі функціональної або статистичної залежності. Відповідно, з огляду економіко-математичного моделювання, продуктивність факторів виробництва (р_х) може визначатись на основі функціональних (детермінованих) або статистичних (стохастичних) моделей типу Q=F(х, р_х). Разом з тим, у тих випадках, коли неможливо або дуже складно визначити функціональну або статистичну залежність, в економічній практиці застосовуються інші спеціальні способи і прийоми непрямого (опосередкованого) оцінювання певних чинників виробництва.

Таким чином, для вимірювання продуктивності факторів виробництва на макро- і мікрорівнях можна застосовувати такі методи: 1) аналітичні (детерміновані) – основані на функціональній залежності обсягів продукції від факторів виробництва; 2) статистичні – основані на кореляційно-регресійних моделях, які у науковій літературі називаються виробничими функціями, та на факторних моделях; 3) спеціальні, переважно евристичні, які поєднують в собі різні прийоми опосередкованого і наближеного оцінювання продуктивності за умовними показниками.

У прикладних науках перевага надається функціональним залежностям – формулам, за якими вимірювана величина набуває в усіх випадках конкретне значення у строгій залежності від однозначних аргументів. Відповідно, галузі знань, в яких домінують такі формули, називають точними науками.

Стохастичні моделі (кореляційні залежності) є неповним і наближеним відображенням реальності у масових процесах. Однак дослідження і застосування „виробничих функцій” – кореляційних зв’язків між обсягами продукції, продуктивністю і кількістю використаних ресурсів – досить поширене в економічній науці і практиці. По-перше, це зумовлено загальними для економіки особливостями: результати економічної діяльності залежать від великої кількості чинників, багато з яких неможливо виміряти і виразити в цифрах (наприклад, психологічний клімат на підприємстві). По-друге, як уже зазначалось (розд.1.6), є ряд методологічних проблем стосовно сутності і вимірювання продуктивності та її факторів.

Евристичні (в т.ч. „сурогатні”) методи оцінювання продуктивності застосовуються переважно у низових ланках підприємства, що зумовлено особливою складністю вимірювання обсягів і факторів виробництва (див. розд. 1.6).