2.4. Вимірювання обсягів виробничих ресурсів

Залежно від виду виробничих ресурсів застосовують різні одиниці вимірювання їх загальних обсягів: капітал вимірюють у вартісних одиницях, а працю – як у вартісних, так і натуральних, і трудових одиницях (табл.2.4). Відповідні показники обсягів виробничих ресурсів наведено в табл.2.5.

Таблиця 2.4

Одиниці вимірювання обсягів виробничих ресурсів

№ з/п	Види виробничих ресурсів	Одиниці вимірювання
		грошові	натуральні	трудові
1.	Основний капітал	+	-	-
2.	Оборотний капітал	+	-	-
3.	Праця	+	+	+

Таблиця 2.5

Система показників обсягів виробничих ресурсів

№ з/п	Види виробничих ресурсів	Показники обсягів виробничих ресурсів
		наявних			використаних
		вартісні	натуральні	трудові	вартісні	натуральні	трудові
1.	Основний капітал	К(1)пв, К(1)зв	-	-	Кс	-	-
2.	Оборотний капітал	Км/с+ +Кн/в	-	-	Пс	-	-
3.	Праця	-	Lобл	F	З, Вп	Lф	Т

Показниками обсягів основного капіталу є його первісна (К_(1)пв) і залишкова (К_(1)зв) вартості, а також вартість „спожитого” капіталу або знос основних засобів за чинними стандартами обліку (К_с). Серед показників оборотного капіталу розрізняють вартості складських запасів товарно-матеріальних цінностей (К_м/с) і незавершеного виробництва (К_н/в), а також проміжне споживання товарно-матеріальних цінностей і послуг сторонніх організацій (П_с). До вартісних показників обсягів ресурсів праці належать витрати на оплату праці (З) і загальні витрати на персонал (В_п). Натуральними показниками є облікова (L_обл) і фактична (L_ф) чисельності працівників, а трудовими – фонди робочого часу (F) і фактично відпрацьований робочий час (Т).

Як зазначено в табл.2.5, показники обсягів виробничих ресурсів за видом продуктивності, який необхідно характеризувати, поділяються на дві групи: 1) показники наявних ресурсів, 2) показники використаних ресурсів. Очевидно, що для визначення показника загальної продуктивності, в якому в знаменнику фігірує сума всіх виробничих ресурсів (див. формулу 1.10), а тому їх обсяги мають бути виміряні у співставних одиницях, використовуються лише вартісні показники використаних ресурсів. При визначенні факторної продуктивності потреба співставності зникає, тому можна застосовувати всі показники, наведені в табл.2.5.

Разом з тим при вимірюванні обсягів окремого фактора постає проблема вибору найоб’єктивнішого показника. Зокрема, повну первісну вартість (історичну собівартість, рядок 31 форми №1 „Баланс”) варто обирати, коли є необхідність порівнювати продуктивність різних об’єктів основних засобів, оскільки залишкова вартість може бути суттєво спотвореною внаслідок застосування необ’єктивних методів визначення зносу. Водночас залишкову вартість (рядок 30 форми №1 „Баланс”) доцільно обирати, коли передбачається динамічний аналіз продуктивності основних засобів, методи визначення зносу яких протягом аналізованих періодів були ідентичними. З метою аналізу продуктивності вартісні показники обсягів основного капіталу визначають у порівнянних цінах, ділячи на індекси переоцінки: для будівель і споруд – середньорічний індекс цін будівельно-монтажних робіт, для машин і обладнання – середньорічний індекс цін виробників промислової продукції (машинобудування).

В ході вимірювання затрат праці у грошових одиницях варто віддавати перевагу „витратам на персонал” (розділ І, рядок 7030, 7040 форми №1-ПВ „Звіт з праці” термінова-квартальна). В порівнянні з „фондом оплати праці” (рядок 4010, 7030, 7040 форми №1-ПВ „Звіт з праці” термінова-квартальна) „витрати на персонал” повніше відображають вартість робочої сили, оскільки крім того містять інформацію про виплати, що не включаються до фонду оплати праці: внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства; внески на добровільне медичне та пенсійне страхування працівників; витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю; доходи (дивіденди, проценти) за акціями підприємства-акціонерного товариства та ін. Вартісні показники затрат праці приводять у порівнянні ціни шляхом ділення на індекс споживчих цін. Номінальна заробітна плата у порівнянних цінах носить назву реальної заробітної плати.

Загалом, вартісні показники („витрати на персонал”) дають змогу охарактеризувати не тільки кількість (як показники чисельності або затрат робочого часу) затрат ресурсів праці, а й їх якість. Однак, вартісні показники не застосовуються для визначення обсягів наявних ресурсів праці, а тому не можуть бути використані в аналізі резервів.

Резюме

Залежно від рівнів управління застосовуються грошові, натуральні, умовно-натуральні й трудові одиниці вимірювання обсягів продукції. Грошові одиниці – найбільш універсальні й об’єктивні, але лише в умовах чистої конкуренції та стабільного валютного курсу. У негрошових одиницях вимірюються обсяги тієї продукції, на яку невідомі ринкові ціни. Натуральні одиниці „незалежні” від інфляції, ринкової кон’юнктури, валюти, місця і способу виробництва, але неспівставні для продукції з різними споживними властивостями. Для взаємозамінної продукції застосовують умовно-натуральні одиниці. Обсяги продукції, виміряні у трудових одиницях, називаються нормативною трудомісткістю.

Для вимірювання суспільного продукту використовують, як правило, грошові одиниці. За врахуванням проміжного споживання показники суспільного продукту поділяються на показники вартості вироблених (випуск) товарів і товарів кінцевого споживання (ВВП, ЧВП, ВНД, ЧНД). За врахуванням споживання основного капіталу показники кінцевої вартості товарів і послуг поділяються на „валові” (ВВП, ВНД) і „чисті” (ЧВП, ЧНД), а за врахуванням доходу від майна за кордоном – на „внутрішні” (ВВП, ЧВП) і „національні” (ВНД, ЧНД).

При вивченні суспільної продуктивності найчастіше використовується ВВП – сукупна ринкова вартість товарів та послуг кінцевого споживання, вироблених резидентами на економічній території країни за певний період. Для його вимірювання використовують такі методи: „виробничий”, „витратний”, „доходний”. Індикатором зростання чи спадання економіки є індекс реального ВВП. Реальний ВВП – показник обсягів виробництва поточного року у цінах року, взятого за базу порівняння (порівнянних). Для міжнародних порівнянь ВВП визначають у доларах США за ПКС національної валюти. Показником економічної діяльності регіону є валовий регіональний продукт, що визначається виробничим методом.

Для вимірювання обсягів продукції підприємства використовують всі одиниці вимірювання. За рівнем товарної завершеності визначають такі вартісні показники продукції: реалізована, товарна, валова продукція. Залежно від участі підприємства у формуванні вартості розрізняють: випуск, умовно-чисту і чисту вартості реалізованої, товарної і валової продукції. Показником обсягів продукції у виробничих підрозділах є її нормативна трудомісткість.

Залежно від виду виробничих ресурсів застосовують різні одиниці вимірювання їх обсягів: капітал вимірюють у вартісних одиницях, а працю – як у вартісних, так і натуральних, і трудових одиницях.

За видом продуктивності, який необхідно характеризувати, показники обсягів виробничих ресурсів поділяються на дві групи: 1) показники наявних ресурсів (використовуються лише для визначення показників факторної продуктивності), 2) показники використаних ресурсів (використовуються як для визначення показників факторної, так і загальної продуктивності).

При вимірюванні обсягів окремого фактора постає проблема вибору найоб’єктивнішого показника. Повну первісну вартість варто обирати, коли є необхідність порівнювати продуктивність різних об’єктів основних засобів, а залишкову – коли передбачається динамічний аналіз продуктивності основних засобів, методи визначення зносу яких протягом аналізованих періодів були ідентичними. В ході вимірювання затрат праці у грошових одиницях варто віддавати перевагу „витратам на персонал”. Загалом, вартісні показники дають змогу охарактеризувати не тільки кількість затрат ресурсів праці, а й їх якість. Однак, аналіз резервів використання ресурсів праці у вартісних одиницях не проводиться.