
- •Гуменюк в.Я., рощик і.А. Менеджмент продуктивності навчальний посібник
- •1.1. Розвиток теорії продуктивності: концепції і проблеми
- •1.2. Суміжні поняття в сучасному менеджменті: продуктивність, ефективність і результативність
- •1.3. Сутність і класифікація факторів виробництва
- •1.4. Субституційність і комплементарність виробничих факторів
- •1.5. Види продуктивності
- •1.6. Показники і проблеми вимірювання продуктивності
- •Контрольні запитання
- •Тести для самоконтролю
- •Вправи, задачі для самостійної роботи
- •Розділ 2. Методи вимірювання обсягів продукції і затрат виробничих ресурсів
- •2.1. Одиниці вимірювання обсягів продукції
- •2.2. Вимірювання обсягів продукції на макро- і мезорівнях національної економіки
- •2.3. Вимірювання обсягів продукції підприємства
- •2.4. Вимірювання обсягів виробничих ресурсів
- •Контрольні запитання
- •Тести для самоконтролю
- •Вправи, задачі для самостійної роботи
- •Розділ 3. Методи вимірювання продуктивності факторів виробництва
- •3.1. Класифікація методів вимірювання продуктивності виробничих факторів
- •3.2. Статистичні методи оцінювання продуктивності факторів виробництва
- •3.3. Аналітичні методи вимірювання факторної продуктивності
- •3.4. Евристичні методи оцінювання факторної продуктивності
- •3.5. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності
- •Контрольні запитання
- •Тести для самоконтролю
- •Вправи, задачі для самостійної роботи
- •Розділ 4. Стратегічні цілі суспільного розвитку і управління продуктивністю на макроекономічному рівні
- •4.1. Напрями і стратегічні цілі суспільного розвитку
- •4.2. Управління суспільною продуктивністю (на макроекономічному рівні)
- •Контрольні запитання
- •Тести для самоконтролю
- •Вправи, задачі для самостійної роботи
- •Розділ 5. Менеджмент продуктивності виробничих ресурсів підприємства
- •5.1. Сутність і структурно-логічні схеми менеджменту продуктивності
- •5.2. Вибір стратегії підприємства
- •5.3. Управління „чисельником” продуктивності
- •5.3.1. Управління „чисельником” продуктивності на основі інтенсифікації використання виробничої потужності підприємства
- •5.3.2. Управління якістю продукції
- •Система управління якістю продукції
- •5.4. Управління продуктивністю виробничого капіталу
- •5.4.1. Управління структурною збалансованістю (комплементарністю) основного і оборотного капіталів
- •5.4.2. Управління структурними змінами основного капіталу
- •5.4.3. Управління продуктивністю оборотного капіталу
- •5.5. Управління продуктивністю праці персоналу підприємства*
- •5.5.1. Індивідуальна продуктивність праці
- •5.5.2. Структура персоналу і колективна продуктивність праці
- •5.5.3. Продуктивність праці і мотивація персоналу підприємства
- •5.6. Управління „знаменником” загальної продуктивності виробничих ресурсів
- •Контрольні запитання
- •Тести для самоконтролю
- •5. До інтенсивних методів підвищення продуктивності виробничого капіталу відноситься ...
- •6. Коефіцієнт завантаження у структурі устаткування відображає ...
- •Вправи, задачі для самостійної роботи
- •Бібліографічний список Основна використана література
- •Рекомендована література для поглибленого вивчення курсу
- •Предметний покажчик
2.2. Вимірювання обсягів продукції на макро- і мезорівнях національної економіки
Для вимірювання суспільного продукту використовують, як правило, грошові одиниці, оскільки це дає змогу синтезувати дані про товари і послуги різних видів економічної діяльності, які в натуральному вираженні є неспівставними.
До основних показників суспільного продукту відносять:
випуск товарів і послуг (Qв);
валовий внутрішній продукт (ВВП);
чистий внутрішній продукт (ЧВП);
валовий національний доход (ВНД);
чистий національний доход (ЧНД).
Взаємозв’язок між цими показниками наведений на рис.2.1.
Рис.2.1. Показники обсягів суспільного виробництва
Позначення: Ц’, N – основна ціна і кількість вироблених товарів і послуг;
– види товарів і
послуг;
– види економічної діяльності.
Випуск (Qв) – це вартість товарів і послуг, вироблених резидентами на економічній території країни за звітний період. Для оцінки випуску товарів і послуг за видами економічної діяльності застосовують лише основні ціни, а загального випуску у національній економіці – і основні, і ринкові ціни. Основні ціни відрізняються від ринкових чистими податками на продукти та імпорт – різницею між податками на продукти та імпорт (ПДВ, акцизний збір, плата за торговий патент, мито і митні збори, податок з реклами, єдиний податок та інші) та субсидіями (підприємствам сільського, житлово-комунального господарства, установам культури та ін. для регулювання цін, відшкодування збитків, компенсації окремих витрат тощо).
Методика визначення випуску різниться залежно від інституційного сектору економіки. Для нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій та домашніх господарств (тобто окрім виробництва товарів та послуг для власного кінцевого використання) випуск дорівнює сумі реалізованої продукції, зміні залишків незавершеного виробництва та запасів готової продукції, продукції власного виробництва для внутрішніх потреб підприємства за ринковими (основними) цінами. Для загального державного управління, для некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, для домашніх господарств в частині виробництва товарів та послуг для власного кінцевого використання випуск дорівнює сумі поточних витрат.
На відміну від „випуску” інші показники обсягу суспільного виробництва характеризують кінцеву вартість товарів і послуг, вироблених резидентами за звітний період.
„Валовими” є показники, які відображають вартість товарів і послуг, вироблених резидентами за звітний період за вирахуванням проміжного споживання (вартості сировини, палива, електроенергії, напівфабрикатів, послуг сторонніх організацій). За „чистими” показниками можна визначити вартість товарів і послуг, вироблених резидентами у звітному періоді за вирахуванням не тільки проміжного споживання, а й споживання основного капіталу (амортизації за відновною вартістю і недоамортизованої вартості вибулих основних засобів). „Валові” показники найчастіше використовуються для вимірювання обсягів продукції на макрорівні, оскільки вони є співставними при міжнародних порівняннях, включають спожиту в процесі виробництва вартість основного капіталу, методологія визначення якої відрізняється в різних країнах.
„Внутрішні” і „національні” показники відрізняються між собою тим, що відображають вартість товарів і послуг, вироблених резидентами за звітний період на різних територіях: „внутрішні” – на економічній території країни, „національні” – як на економічній території країни, так і за кордоном (де резиденти отримують чистий доход від майна за кордоном).
При вивченні суспільної продуктивності найчастіше використовується ВВП, що пояснюється порівняно незначними труднощами його визначення. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупна ринкова вартість товарів та послуг кінцевого споживання, вироблених резидентами на економічній території країни за певний період.
Для вимірювання ВВП використовують такі методи (рис.2.2):
1) „виробничий” – за доданою вартістю виготовленої продукції (табл.2.2);
2) „доходний” – за доходами усіх категорій резидентів;
3) „витратний” – за витратами усіх категорій споживачів.
На рис.2.2 наведено показники такого змісту:
валова додана вартість – вартість тієї частини випуску, яка спрямовується на приватне споживання, інвестування (нагромадження) та експорт; визначається як різниця між випуском в основних цінах та проміжним споживанням;
чистий експорт – експорт за мінусом імпорту;
оплата праці найманих працівників – винагорода в грошовій та натуральній формі, яка виплачується працівникам (резидентам чи нерезидентам за виконану у звітному періоді на підприємстві-резиденті роботу, та грошові суми, нараховані у відповідності із законодавством за невідпрацьований час;
валовий прибуток – перевищення доходів над витратами, які підприємства мають у результаті виробництва, до виключення процентів або інших доходів від власності;
змішаний доход – доход домашніх господарств, члени яких можуть здійснювати неоплачувані трудові витрати, до складу яких входять винагороди за роботу і котрі неможливо відокремити від доходу (прибутку) власника або підприємця;
чисті податки на виробництво та імпорт – різниця між податками та субсидіями на виробництво та імпорт або сума чистих податків на продукти та імпорт та інших чистих податків, пов’язаних з виробництвом, наприклад, податку з власників транспортних засобів-юридичних осіб, земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку (з юр.осіб – частково, фіз.осіб – повністю), плати за ліцензію, комунального податку, ринкового збору тощо.
Рис.2.2. Методи вимірювання ВВП
Таблиця 2.2
Виробництво та розподіл ВВП за видами економічної діяльності
(у фактичних цінах; млрд.грн.)1
№ з/п (j) |
Назва виду економічної діяльності (ВЕД) |
Роки |
Випуск (Q(в)j) |
Проміжне споживання (П(С)j) |
Валова додана вартість (ВДВj) |
У тому числі |
||
оплата праці найманих працівників (ОП) |
чисті податки на виробництво та імпорт (ЧПВІ) |
валовий прибуток (ВП)**, змішаний доход (ЗД) |
||||||
1. |
Сільське, лісове господарство, мисливство |
2005 |
94,8 |
54,3 |
40,5 |
6,9 |
-0,9 |
34,5 |
2006 |
98,4 |
57,4 |
41,0 |
8,4 |
-1,7 |
34,3 |
||
2. |
Промисловість |
2005 |
476,8 |
356,8 |
120,0 |
75,8 |
0,8 |
43,4 |
2006 |
550,1 |
400,1 |
150,0 |
90,2 |
0,6 |
59,2 |
||
3. |
Будівництво |
2005 |
46,0 |
29,6 |
16,4 |
12,7 |
0,2 |
3,5 |
2006 |
64,2 |
43,0 |
21,2 |
15,0 |
0,3 |
5,9 |
||
4. |
Транспорт і зв’язок |
2005 |
91,2 |
43,8 |
47,4 |
23,8 |
0,6 |
23,0 |
2006 |
107,6 |
51,5 |
56,1 |
30,6 |
1,0 |
24,5 |
||
5. |
Інші |
2005 |
286,8 |
122,5 |
164,3 |
97,4 |
2,5 |
64,4 |
2006 |
361,9 |
156,1 |
205,8 |
124,4 |
3,3 |
78,1 |
||
Всього |
2005 |
995,6 |
607,0 |
388,6 |
216,6 |
3,2 |
168,8 |
|
2006 |
1182,2 |
708,1 |
474,1 |
268,6 |
3,5 |
202,0 |
||
Чисті податки на продукти та імпорт (ЧП) |
2005 |
52,9 |
Х |
52,9 |
Х |
52,9 |
Х |
|
2006 |
70,0 |
Х |
70,0 |
Х |
70,0 |
Х |
||
ВВП |
2005 |
1048,5 |
607,0 |
441,5 |
216,6 |
56,1 |
168,8 |
|
2006 |
1252,2 |
708,1 |
544,2 |
268,6 |
73,5 |
202,0 |
Теоретично результати обчислення ВВП за означеними методами мали б співпадати. Але в дійсності вони відрізняються у зв’язку з наявністю прихованої („тіньової”) економічної діяльності та суб’єктивними оцінками реальних доходів і витрат при статистичних обстеженнях.
Інформація про номінальний ВВП накопичується в системі національних рахунків (СНР), стандарти ведення яких розроблені згідно з міжнародними нормами. Але об’єктивнішим показником в аналізі продуктивності є так званий реальний ВВП, тобто ВВП у цінах базисного року:
ВВП(р)1 = ВВП(н)1 / Iц, (2.3)
де ВВП(р)1=N1Ц0 – реальний ВВП поточного періоду;
ВВП(н)1=N1Ц1 – номінальний ВВП поточного періоду – показник, що характеризує обсяг виробництва поточного року у фактичних цінах поточного року;
Iц – індекс-дефлятор ВВП – індекс цін, що розраховується як середньозважена з індексів споживчих цін та цін виробників промислової продукції.
Індикатором зростання чи спадання економіки є індекс реального ВВП – індекс фізичного обсягу, що показує, як змінилась сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг лише під впливом зміни фізичних обсягів виробництва без урахування впливу зміни цін:
IN = ВВП(р)1 / ВВП(н)0, (2.4)
де ВВП(н)1=N0Ц0 – номінальний ВВП базисного періоду.
Для міжнародних порівнянь суспільної продуктивності ВВП визначають у співставній валюті (найчастіше в доларах США). Офіційні валютні курси стосуються не усіх операцій, що враховуються у ВВП, та не дають змоги усунути розходження у рівнях цін країн, що порівнюються. Тому для міжнародних порівнянь ВВП визначають у доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС) національної валюти:
ВВП(ПКС)1 = ВВП(н)1 / ПКС. (2.5)
Основним узагальнюючим показником економічної діяльності регіону є валовий регіональний продукт (ВРП), в основі визначення якого лежить виробничий метод: сума валових доданих вартостей усіх видів економічної діяльності, скоригована на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва, та податків за виключенням субсидій на продукти та імпорт.