Тема 1. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу.

• Соціологія сім’ї у вузькому розумінні, як “теорія середнього рівня” розглядає особливу сферу життєдіяльності і культури сім’ї. Соціологія сім’ї має справу із груповим, а не з індивідуальним суб’єктом життєдіяльності, хоча достатньо ретельно вивчає і індивіда в структурі сім’ї.

• Соціологія сім’ї пересікається із: соціологією особистості ( але досліджцє особистість крізь призму внутрішньосімейних ролей, крізь призму сімейної належності особистості); етнографією ( описує своєрідність сімейного побуту в минулому, культуру народів в минулому); сімейним правом ( вивчає процеси легітимації, становлення та розпаду сім’ї. Питання сімейної власності, конституційне закріплення взаємовідносин у сім’ї.); соціальною психологією (досліджує закономірності міжособових взаємин у сім’ї з точки зору їх стабільності); демографією ( аналізує сімейну структуру населення).

• Об’єктом соціології сім’ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя.

• Предметом соцілогії сім’ї є достатньо широкий спектр дослідження: взаємозв’язок сім’ї та суспільства; загальні основи та принципи шлюбу та сім’ї; типи соціальних відносин, що є характерними для сім’ї; зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільностями; суспільні функції сім’ї; мотивація шлюбу і розлучень; інтеграція та дезінтеграція шлюбу і сім’ї; умови життя сім’ї. Слід також підкреслити, що специфіка соціологічного підходу до вивчення сім’ї має прагнути до її цілісного аналізу, єдності структурних та динамічних характеристик.

• Даний курс побудований таким чином, щоб висвітлити зміни, які відбуваються в суспільстві із врахуванням їхнього преломлення крізь призму сімейних змін. Саме тому аналіз сімейних відносин починається із розгляду їх на макрорівні, в контексті соціальних інститутів та інституціалізовних взаємодій. А далі ми спускаємося на рівень соціальнозначущих проявів життєвого циклу сім’ї, на мікрорівень міжособистісних взаємодій всередині самої сім’ї. Заверщуємо вивчення курсу дослідженням різних типів сімейної поведінки особистості, індивідуального сприйняття сімейного способу життя всіма членами родини.

Тема 2. Сім’я як соціальний інститут, її місце в суспільстві.

• Розподіл на макро- та мікросоціологію сім’ї є відносним, але необхідним, коли критерієм стають відмінності макро- та мікрооб’єктів дослідження. Сім’я як макрооб’єкт - це соціальний інститут, який досліджується у контексті соціальних процесів, у взаємодії з іншими інститутами суспільства і в масштабі історичного часу. Таким чином, макросоціологія сім’ї не вивчає закони розвитку та історію окремої сім’ї. Вона шукає принципи, які розкривають суть змін та руху всієї маси сімей в соціальному просторі.

• Сім’я як мікрооб’єкт – це мала група зі своєю сімейною біографією або історією, із врахуванням приватного характеру клімату сім’ї. Мікросоціологія вивчає сімейні інтеракції, зосереджується на життєвому циклі сім’ї, на виникненні – функціонуванні – розпаді окремих сімей. Другою, не менш важливою стороною, є вивчення поведінки сім’ї. Із усіх видів соціально значимої поведінки сім’ї мікросоціологію цікавлять лише специфічні види сімейної поведінки. Це перш за все дії, пов’язані із народженням та вихованням дітей, репродуктивна та соціалізаційна поведінка. Сюди відносяться також: укладання шлюбу, функціонування подружжя та руйнація його. Ці форми сімейної поведінки називають шлюбною, або матрімональною поведінкою.

• Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім’ї використовує наступні категорії: 1) умови життя сім’ї – сукупність факторів макросередовища (соціально-економічні, соціально-політичні, культурні, екологічні і т.п.) та мікросередовища ( найближче соціальне оточення); 2)структура сім’ї – сукупність відносин між її членами, що може включати в себе крім родинних відносин, систему духовних відносин, в тому числі і відносини влади та авторитету; 3)спосіб життя сім’ї – сукупність тих видів життєдіяльності, які здійснюються сумісно всіма або деякими із членів родини, або одним із них, але від імені всієї сім’ї; 4)спосіб мислення сім’ї – сукупність цінностей, норм, установок в сфері сімейного життя; 5) етапи життєвого циклу сім’ї – динаміка змін, які відбуваються в сім’ї до її розпаду; 6)функції сім’ї – спосіб виявлення активності, життєдіяльності сім’ї та її членів.

• Основні підходи до дослідження сім’ї: еволюційний ( інституціонально-історичний); структурно-функціональний (аналіз сім’ї як системи); інтеракціоністський ( взаємодія членів родини, рольовий аналіз); ситуаційно-психологічний (цінності сім’ї); дивелопменталістський ( базується на розвитку життєвого циклу сім’ї).

• Етапи розвитку соціології сім’ї:

1)переддослідницький ( до сер.ХІХ ст) – займався вивченням сімейних традицій, дослідження філософської та художньої літератури;

2) період соціального дарвінізму ( кінець ХІХ ст.) – характерним є вивчення еволюції сімейного інституту. З’явилися праці, які теоретично узагальнили історичні та соіокультурні здобутки: Й.Бахофен “Материнське право” (1861р); Дж.Мак-Леннан “Первісний шлюб” (1865р); Л.Морган “Стародавнє суспільство” (1877р.); Ф.Енгельс “Походження сім’ї, приватної власності та держави” (1884р.); М. Ковалевський “Нарис походження та розвитку сім’ї та власності” (1895р.).

3) період спонтанної науки та теорії сім’ї ( перша пол.ХХ ст.) – з’являється багато робіт спекулятивного характеру про роль сім’ї в суспільстві, накопичуються емпіричні дані про різні типи шлюбно-сімейних відносин;

4) період планомірної побудови теорії сім’ї ( з сер.ХХ ст.) – Е.Дюркгейм, Е.Вестермарк, Дж.Медок, Н.Смелзер, Е.Гідденс, К.Циммерман, Е.Берджес, Р Хілл, У.Огборн, Т.Парсонс, К.Девіс.

• Основні чинники змін інституту сім’ї за У.Огборном: розміри спільноти, економічний фактор, технологічні зміни, зміни системи соціального контролю, фактор “культурного лагу”. Висновок: в історії є факт поступової втрати сім’єю своїх функцій, але можна виділити функції які є притаманими саме сім’ї, це функції духовно-емоційної рекреації (психологічна, інтимна, виховна).

• Таким чином, сім’я – одна з найстаріших біосоціальних спільнот зазнає великих змін, які є універсальними. Але це не означає загибелі сім’ї як такої. І роль соціології полягає саме в тому, що вона помічає і досліджує ці зміни, накопичує інформацію для виваженої державної сімейної політики.