24) Дайте характеристику каналів руху технологій, видів форм міжнародного обміну технологією та форм міжнародної передачі технології.

Основні канали передачі технології:

а) внутрішньофірмові - закордонним філіям ТНК;

б) міжфірмові - за ліцензійними, коопераційними, управлінськими та іншими довгостроковими угодами з іноземними фірмами;

в) зовнішньоторговельні - разом з експортними поставками машин, устаткування й іншої промислової продукції.

Основні форми передачі технології:

1. На некомерційній основі, якщо між сторонами не виникає грошових зобов'язань:

- науково-технічні публікації - наукова, технічна й навчальна література, комп'ютерні банки даних, довідники й аналітичні дослідження, технічні стандарти й інструкції, фірмові каталоги й проспекти, патентні описи;

- особисті контакти вчених і фахівців у процесі обміну інформацією на міжнародних конференціях, виставках, симпозіумах, семінарах, а також у результаті відряджень за кордон, навчання, стажування;

- міграція вчених і фахівців, або так звана "втеча умів".

2. На комерційній основі, коли покупець оплачує передані продавцем науково-технічні знання.

Найпоширенішою сучасною формою передачі науково-технічних знань на комерційній основі є міжнародна торгівля ліцензіями.

Ліцензія - це дозвіл ліцензіара (власника технології або прав промислової власності) на використання ліцензіатом (особою, що отримує технологію) винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань, виробничого досвіду, секретів виробництва тощо протягом певного терміну за обумовлену в ліцензійній угоді винагороду.

До основних форм міжнародної передачі технології відносять:

- традиційні форми (патентні, ліцензійні угоди і ноу-хау);

- нові (інжиніринг, франчайзинг, управлінські контракти);

Франчайзинг - надання великою фірмою дрібній фірмі права використання її товарного знака, торговельної марки або знака обслуговування.

Інжиніринг - це інженерно-консультативні послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу, або послуги із забезпечення нормального перебігу процесу виробництва та реалізації продукції.

3. Кримінальні форми передачі технології:

- промислове шпигунство - передача, викрадення або збирання з метою передачі іноземній державі або компанії відомостей у науково-технічній і виробничій сферах, що становлять державну або комерційну таємницю;

- технічне піратство - масовий випуск і продаж технологій-імітацій тіньовими структурами.

25) Охарактеризуйте економічні зони розвитку високих технологій

Зони високих технологій – науково-виробничі територіальні та багатофункціональні комплекси: технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційні центри, технополіси.

Загальними цілями ЗВТ у структурі національних та світових господарств є:

-перетворення відкриттів та винаходів у технології та перетворення технологій у комерційний продукт;

залучення іноземних інвестицій;

підвищення технологічного рівня;

зростання зайнятості населення;

стимулювання промислового експорту та отримання валютних коштів;

перетворення зон у полігони з апробації нових методів господарювання, полюси зростання національного господарства;

становлення і розвиток наукомістких підприємств малого та середнього бізнесу з високою інноваційною спроможністю;

реалізація регіональної інноваційної політики, спрямованої на технологічне переоснащення регіональних виробництв на базі новітніх технологій;

встановлення тісних взаємовідносин та посилення співробітництва між вузами, науковими центрами та промисловістю.

Технопа́рки — наймасштабніші інноваційно-технологічні центри, в яких забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково-технічних інноваційних проектів, виконуваних спільними зусиллями наукових центрів і промисловості. Технопарки створюються великими науковими центрами на спеціально відведених для них упоряджених територіях, які насичені першокласною інженерною, науково-виробничою, інформаційною і соціальною інфраструктурою.

Основна мета технопарків — досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою, що належить промисловому виробництву, та людським компонентом наукового потенціалу країни, що формує максимально сприятливі умови для розвитку інноваційного процесу.

Технополіс - це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукоемких технологій на базі тісних відносин з університетами і науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими і центральними органами влади.

Функцією технополісу є максимальне використання унікального науково-виробничого та трудового потенціалу великого міста, його зручного економіко-географічного положення через формування життєво важливої для інноваційної діяльності інфраструктури.

Основою технополісу є його науково-дослідний комплекс. Він готує радикальні прориви в технології на основі фундаментальних наукових досліджень міжгалузевого характеру, які визначають перспективи розміщених у ньому виробництв.

До складу технополісів можуть входити:

◊ науково-дослідні організації та установи;

◊ промислові підприємства;

◊ культурно-побутові об'єкти;

◊ комунальні та інформаційні мережі;

◊ проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;

◊ фінансово-кредитні установи;

◊ торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.