Тема 9. Лідерство

Мета: охарактеризувати лідерство у менеджменті, дати його поняття і зміст, розкрити обов’язкові якості в лідера, описати сучасні ситуаційні стилю лідерства, сучасні підходи до розуміння суті лідерства, виявити роль в управлінні і формуванні ефективного лідерства в організації.

Термін «лідер» походить від англ. «leader – вести, керувати». Лідерство у менеджменті – це процес діяльності людини, яка веде групу до наміченої мети, сприяє формуванню групових цілей, враховуючи потреби організації. Розрізняють лідерство:

• формальне – процес впливу на людей з позиції займаної в організації посади;

• неформальне – процес впливу через здібності і уміння або інші ресурси, необхідні людям.

Лідерство як складовий соціально-психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками:

1. за змістом діяльності:

а) лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми;

б) лідер, який одночасно є і організатором і натхненником.

2. за характером діяльності:

а) ситуаційний – якості лідера проявляються лише в певних специфічних ситуаціях.

б) універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера.

3. за стилем лідерства:

а) авторитарний;

б) демократичний;

в) ліберальний;

г) змішаний.

Теорія «великих людей», що зародилася в древніх греків і римлян стверджує, що лідерами народжуються, а не стають. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки ефективні лідери повинні володіти такими обов’язковими якостями:

1. Високі розумові здібності;

2. Зрілість і висока особиста культура;

3. Широкі громадські інтереси;

4. Вражаюча зовнішність і висока комунікабельність;

5. Ініціативність і творчий підхід до розв’язання проблем;

6. Високі моральні якості;

7. Високий рівень інтелекту і знань.

Рис. 9.1. Підходи до розуміння суті лідерства

Підхід до лідерства з позиції особистих властивостей означає певне співвідношення між їхньою належністю і ефективністю керівництва.

Поведінковий підхід створив основу для класифікації основних типових стилів роботи лідерів:

• Демократичний стиль – характеризується високий рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення. Турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

• Авторитарний стиль – керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, на підлеглих діє, головним чином, наказом.

• Ліберальний стиль управління припускає мінімальне втручання керівника в управління бізнесом з наданням персоналу можливості самостійно ухвалювати оперативні рішення.

В менеджменті розглядаються декілька моделей лідерства:

С итуаційна модель Фідлера	Увага лідера повинна зосереджуватись на ситуації з урахуванням таких трьох факторів, які впливають на поведінку лідера: - лояльність підлеглих, довіра до своїх керівників; - чіткість формулювання завдань і цілей; - обсяг законної влади, пов’язаної з посадою керівника, яка дає йому змогу використовувати винагороди.
Ситуаційна модель «шлях-ціль» М ітчела і Хауса	Базується на одиниці дії, яку створює поведінка менеджера щодо мотивації, задоволеності та продуктивності праці підлеглого.
С итуаційна модель життєвого циклу Хорсі та Бланшера	Ефективні стилі лідерства залежать від «зрілості» виконавців. Зрілість – це здатність нести відповідальність за свою поведінку, бажання досягти поставленої мети, освіта і досвід у виконанні конкретного завдання.
С итуаційна модель прийняття рішення Врума-Єттона	Концентрує увагу на процесі роздроблення, прийняття і реалізації управлінських рішень і має п’ять стилів лідерства, які менеджер може використовувати залежно від участі підлеглих у прийнятті рішень: - менеджер сам приймає рішення на основі одержаної інформації; - менеджер одержує від своїх підлеглих інформацію, а потім сам розв’язує проблему; - менеджер викладає проблему тим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує пропозиції і приймає рішення; - менеджер знайомить з проблемою групу підлеглих, колектив вислуховує пропозиції, а менеджер приймає рішення; - менеджер знайомить з проблемою групу підлеглих, разом з ними розглядає альтернативи і знаходить оптимальну.