Тема: «Облік операцій на підприємствах з іноземними інвестиціями»
Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене у відповідності із законодавством України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, при його наявності, складає не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Інвестиційна діяльність — це сукупність дій громадян, юридичних осіб і держави, яка направлена на довгостроковий вклад капіталу.
Метою іноземних інвестицій є отриманні прибутку або досягнення соціального ефекту.
Під об’єктами іноземної інвестиційної діяльності розуміють будь-яке майно, в тому числі основні фонди, оборотні засоби, цінні папери, інші об’єкти власності, майнові права, інвестування в яких не заборонено законодавством нашої держави.
На іноземних інвесторів, які вкладають інвестиції на території України, розповсюджується національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Найбільш розповсюдженими видами здійснення іноземних інвестицій є:
іноземна валюта;
деяке рухоме (нерухоме) майно і пов’язані з ним майнові права;
акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на пай в статутному фонді юридичної особи, створеного згідно законодавству України або законодавству інших країн), виражені в конвертованій валюті;
окремі права інтелектуальної власності, вартість яких в конвертованій валюті підтверджена згідно законів країни-інвестора;
права на здійснення господарської діяльності.
Іноземні інвестори здійснюють інвестиції в різних фірмах, наприклад, створюючи а території України нові підприємства, отримуючи в повну власність уже діючі підприємства, будь-яке рухоме або нерухоме майно, інші майнові права. Також іноземним інвесторам дозволено здійснювати підприємницьку діяльність та господарську діяльність на основі договорів з суб’єктами господарювання України без створення юридичної особи, тобто спільну діяльність.
Бухгалтерський облік і звітність підприємства з іноземними інвестиціями ведуть згідно:
ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” № 996;
П(с)БО;
Плану рахунків та Інструкції по застосуванню рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291.
Література: 1, 2, 6, 23, 24, 25, 26.
Тема : «Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства.»
Економічний аналіз дає можливість досліджувати економіку як в цілому за всією сукупністю господарських процесів, що відбуваються в ній, так і за окремими її складовими. Економічний аналіз зовнішньоекономічного комплексу країни покликаний оцінити:
по-перше, стан і розвиток світового господарства і економіки регіону будь-якої окремо взятої країни; економіки окремого адміністративного району будь-якої країни (республіки, області, краю тощо), галузі та підгалузі народного господарства;
по-друге, господарську діяльність об'єднання, підприємства, структурної одиниці підприємства (цеху, відділу);
по-третє, господарську діяльність будь-якої ділянки та окремого робочого місця.
Аналіз зовнішньоекономічної діяльності проводиться за допомогою різних методичних прийомів: логічних (деталізація, порівняння, елімінування, узагальнення), статистичних (зведення, групування цифрового матеріалу, середні величини, індекси, ряди динаміки), математичних (математичне моделювання, інтегральний метод), евристичних та інших.
При проведенні економічного аналізу обчислюють різноманітні аналітичні показники у вигляді абсолютних або відносних величин (відсотки, індекси тощо) і середніх величин; розраховують вплив взаємодіючих факторів; встановлюють схеми взаємозв'язку; будують ряди динаміки, діаграми і графіки, складають аналітичні таблиці. В підсумку за результатами аналізу формулюють висновки і надають необхідні пропозиції.
Основними завданнями аналізу зовнішньоекономічної діяльності є:
оцінка рівня і якості виконання підприємством зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами;
характеристика динаміки зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
оцінка раціональності використання коштів, залучених для виконання зобов'язань за контрактами;
оцінка фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
характеристика фінансового стану підприємства.
При проведенні економічного аналізу зовнішньоекономічної діяльності необхідно оцінити конкурентоспроможність підприємства та конкурентоспроможність товарів і послуг. Для оцінки конкурентоспроможності підприємства можна використовувати модель, яка вперше була застосована Ж.-М. де Ліершнайдером, Р. Урсе та А. ван Блоксталем, яка передбачає порівняльний аналіз можливостей в тому вигляді, в якому вони проявляються в даний момент. Приймаючи участь в міжнародній конкуренції, підприємство повинно забезпечити собі рівень компетентності за такими векторами:
концепція товару, на якій базується діяльність підприємства;
якість, що виражається у відповідності продукту високому рівню товарів ринкових лідерів і виявляється шляхом опитувань або порівняльних тестів;
ціна, до якої слід додавати можливу надбавку;
фінансові ресурси як власні, так і ті, що легко мобілізуються;
торгівля з точки зору комерційних методів та засобів;
післяпродажне обслуговування, яке надає можливість підприємству закріпити за собою клієнтуру;
зовнішня політика, що представляє здатність підприємства керувати своїми стосунками з владою, пресою, громадською думкою;
передпродажна підготовка, яка свідчить про можливості підприємства не тільки передбачати запити майбутніх споживачів, але й переконати їх у виключних можливостях підприємства задовольнити ці потреби.
Оцінка можливостей підприємства дозволяє побудувати "багатокутник конкурентоспроможності". Достатньо однаково підійти до кожного потенційного експортера-виробника, щоб зробити порівняльний аналіз конкурентоспроможності. При накладанні схем одна на одну можна побачити сильні та слабкі сторони одного підприємства в порівнянні з іншим, а також визначити кількість суб'єктів, що створюють мережу підприємств-експортерів.
Рівень конкурентоспроможності товарів і послуг визначається сукупністю різних технічно-економічних факторів: якість і собівартість, форми та методи торгівлі, ціни, умови і терміни постачання та транспортування, відповідність вимогам моди та умовам місцевого ринку, види і форми платежів та розрахунків з покупцями, престиж виробника і продавця ("ціна" фірми), престиж товару (товарний знак), ефективність реклами тощо.
Рис . Багатокутник конкурентоспроможності.