III. Правильно / неправильно

Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.

1. Фінансові ресурси використовуються у фондовій і нефондовій формах.

2. Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин.

3. Фінансова система — це сукупність фінансових установ.

4. Призначення фінансових фондів полягає в підготовці умов, що забезпечують задоволення потреб суспільства, які постійно змінюються.

5. Фінансова система — це єдина система, оскільки вона складається тільки з однієї ланки.

6. Державне казначейство України створене з метою реалізації податкової політики.

7. Рахункова палата може виконувати ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи.

8. Національний банк України є основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку.

9. Пенсійний фонд України створений з метою ефективного управління коштами Державного бюджету України.

10. Діяльність фінансових посередників ґрунтується на їх поінформованості та глибоких знаннях ринку цінних паперів.

11.3 огляду на організаційну будову фінансова система — це сукупність відносно відособлених взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.

12. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються в Україні у зведеному бюджеті держави.

13. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян, використовуючи, насамперед, податковий механізм.

14. Державні фонди цільового призначення мають у розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави.

15. Розлад фінансової системи не може призвести до фінансової кризи в державі.

Тема З ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

Вплив фінансів на економічний та соціальний розвиток суспільства розкривається шляхом вивчення фінансової політики і фінансового механізму.

Політика як узагальнююче поняття охоплює всі напрями діяльності держави. Залежно від сфери суспільних відносин, яка є об'єктом політичного впливу, вирізняють економічну, соціальну, культурну, технічну, бюджетну, кредитну, внутрішню і зовнішню політику.

Фінансова політика має самостійне значення і водночас є важливим засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільної діяльності — в економіці, соціальній сфері, військовій реформі, у міжнародних відносинах тощо.

Провідні західні економісти не дають чіткого визначення поняття "фінансова політика". Наприклад, Стенлі Фішер, Рудігер Дорнбуш і Річард Шмамнзі не виокремлюють фінансову політику як самостійне поняття. Водночас вони тлумачать це поняття ширше, зазначаючи при цьому, що фіскальна політика — рішення, які приймає держава щодо своїх доходів і витрат. Аналогічно розглядають цю проблему й інші представники зарубіжних економічних шкіл. Зокрема, К.Р. Макконнелл і С. Л. Брю ототожнюють поняття фінансово-бюджетної та фінансової політики, визначаючи їх як зміни, які вносяться урядом у порядок державних витрат і оподаткування та спрямовуються на забезпечення повної зайнятості й неінфляційного національного продукту.

Структурованішим є таке визначення: фінансова політика — особлива сфера економічної діяльності держави, спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення функцій держави.

Насамперед фінансова політика має сприяти формуванню максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, оскільки вони є матеріальною базою будь-яких перебудов.

Не менш важливим є забезпечення раціонального розподілу коштів між галузями і сферами народного господарства, концентрація фінансових ресурсів на найважливіших напрямах економічного і соціального розвитку.

Нині фінансова політика має характеризуватись якісно новими підходами до суб'єктів господарювання з урахуванням переходу на ринкові відносини, реформи цін, оплати праці, податкової та кредитної систем, спрямованих на формування нового фінансового механізму.

Залежно від тривалості періоду і виду завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію та фінансову тактику.

Фінансова стратегія — довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, що передбачає виконання великомасштабних завдань, визначених економічною й соціальною стратегіями. У процесі її розроблення прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їх використання, визначаються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на розв'язання проблем конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв'язків.

Для кращого усвідомлення змісту, завдань і вимог до фінансової політики розрізняють як самостійні складові податкову, бюджетну, грошово-кредитну валютну та митну політику.

Податкова політика реалізує інтереси держави. її головне призначення — вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби шляхом перерозподілу цих коштів через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою:

• джерел формування доходів державного і місцевих бюджетів;

• пріоритетних напрямів видатків бюджету;

• допустимих меж розбалансованості бюджету;

• джерел фінансування бюджетного дефіциту;

• принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

Зважаючи на те, що податкова і бюджетна політика пов'язані між собою, вживають поняття бюджетно-податкової політики. При цьому вирізняють:

— дискреційну фіскальну політику, коли парламент і уряд вносять зміни до податкової системи та видатків бюджету з метою впливу на ВВП, зайнятість, інфляцію. Ця політика може бути стимулювальною і стримуючою;

— недискреційну, або політику "вмонтованих стабілізаторів", яка ґрунтується на теоретичному припущенні, що податкова система сама по собі має властивість автоматично впливати на економічний цикл, тобто має стабілізаційний ефект.

Грошово-кредитна політика — це забезпечення стабільності грошового обігу шляхом управління емісією, регулюван­ня інфляції та курсу національної грошової одиниці; забезпе­чення своєчасності розрахунків у народному господарстві та в різних ланках фінансової системи за допомогою регламентації й регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку шляхом регламентації емісії та розміщення державних і корпоративних цінних паперів і регу­лювання їх дохідності. У грошово-кредитній політиці відносну самостійність набувають емісійна, цінова, валютна, кредитна політика, а в ній, у свою чергу, наприклад, процентна й інвес­тиційна політика.

Держава захищає власні інтереси через митну і валютну політику. Відповідно до зацікавленості держави в розширенні або скороченні свого експорту чи імпорту застосовується система митних платежів або конкретний митний режим. Головним завданням митної й валютної політики є забезпечення примноження золотовалютних резервів держави.

Питання до семінарського заняття

1. Фінансова політика як важлива складова економічної та соціальної політики держави.

2. Завдання і принципи фінансової політики.

3. Типи фінансової політики, їх характеристика.

4. Сутність і роль фінансового механізму, його структура.

5. Фінансове планування: сутність, принципи, методи, завдання.

І. Ключовий термін

Проаналізуйте терміни "фінансова політика" і "фінансовий механізм", подані різними авторами, та аргументуйте вибір найповнішого і найточнішого визначення:

а) фінансова політика — система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері фінансово-кредитної системи та національної економіки загалом (Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. — 2-ге вид., випр. та доп. — Л.: Центр Європи, — 1997. — С. 353);

б) фінансова політика — це сукупність заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, які держава здійснює через фінансову систему (Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр навч. літ., 2004. — С. 57);

в) фінансова політика — сукупність державних заходів щодо використання фінансових відносин з метою виконання державою своїх функцій (Шуляк П.Н. Белопгелова Н.П. Финансы: Учеб. пособие. — 3-є изд., испр. и доп. — М.: Изд.-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2002. — 456 с);

г) фінансова політика — діяльність держави щодо цілеспрямованого використання фінансів (Финансы: Учебник / Под ред. В.Н. Родионова. — М.: Финансьі и статистика, 1996. — С. 395);

д) фінансова політика — сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку (Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1997. — С. 322);

є) фінансова політика — сукупність дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функції та повноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою виконання певних завдань і досягнення поставлених цілей (Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. — 2-гевид.,доп. іперероб. — К.:КНЕУ, 2001. —С. 47);

є) фінансова політика — сукупність дій і заходів держави в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансів (Фінансова реструктуризація в Україні: Проблеми і напрями / За наук. ред. В.М. Федосовой. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 30);

ж) фінансовий механізм — це сукупність форм і методів формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансової діяльності підприємства (Аранчій В.І. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К.: Професіонал, 2004. — С. 35);

з) фінансовий механізм — сукупність видів, форм і методів організації фінансових відносин (Фінанси: Теоретичні основи: Підручник / М.В. Градчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осипчук та ін.; За наук. ред. М.В.Градчіної.В.Б. Захожая.—К.:МАУП, 2002. -С.27);

и) фінансовий механізм — це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовуються у фінансовій діяльності держави і підприємств за відповідного нормативного, правового та інформативного їхнього забезпечення, а також відповідної фінансової політики на мікро- та макрорівні (Коваленко О.М. Методологічні основи фінансового механізму // Фінанси України. — 2003. — № 4. — С. 54);

і) фінансовий механізм — це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємств (Фінанси підприємств: Навч. посіб.: Курс лекцій / За ред. Г.Г. Кірейцева. — К.: ЦУЛ, 2002. — С. 19);

ї) фінансовий механізм — це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави у процесі створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних

потреб державних структур, суб'єктів господарювання і насе­лення (Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Д. Базилевича. — К.: Атака, 2004. -С. 18);

й) фінансовий механізм — сукупність форм організації фі­нансових відносин, методів формування і застосування фінансових ресурсів, які використовує суспільство з метою створення сприятливих умов для економічного й соціального розвитку; (Шуляк П.Н., Белотелова Н.П. Финансьі: Учеб. пособие. — 3-є изд., испр. и доп. — М.: Изд.-торговая корпорация "Дапі-ковиКо", 2002);

к) фінансовий механізм — сукупність форм, методів і ва­желів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства (Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр навч. літ., 2004);

л) фінансовий механізм — сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення (Василик ОД. Державні фінанси України: Навч. посіб. — К.: Вища пік., 1997. — С. 322);

м) фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства (Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001);

н) фінансовий механізм — сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення (ЗагороднійА.Г., Вознюк Г.Л., Сливнянко Т.С. Фінансовий словник. — 2-ге вид., випр. та доп. — Л.: Центр Європи, 1997. — С. 275).