III. Правильно / неправильно

Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.

1. Страхові агенти представляють інтереси однієї страхової компанії.

2. Страхові агенти одержують за роботу комісійну винагороду.

3. Страхові брокери представляють тільки інтереси страхувальника.

4. Страхові брокери представляють лише інтереси страховика.

5. Перестрахувальник — це страховик, який приймає договір страхування і бере на себе зобов'язання за ним.

6. Страховик діє на основі комерційного розрахунку.

7. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів.

8. Обов'язкове страхування здійснюється з позицій суспільної доцільності.

9. Загальні умови добровільного страхування встановлюються відповідно до закону.

10. Конкретні умови здійснення добровільного страхування регулюються угодою страхування.

11. Страхування пов'язане тільки з перерозподільними відносинами, які виникають унаслідок настання непередбачених подій (обставин), тобто страхових випадків, що завдають матеріальної або іншої шкоди народному господарству і населенню.

12. Перерозподільні відносини у страхуванні не виходять за межі календарного року.

13. Підприємництво і страхування пов'язані між собою.

14. Страхування — це тільки засіб залучення грошових ресурсів.

15. Страхові відносини є односторонніми.

Тема 11 фінансовий ринок

У цій темі насамперед слід з'ясувати необхідність, сутність і значення регулювання економіки, яке спрямоване на зміну темпів зростання окремих структурних підрозділів відповідно до змінення потреб суспільства з метою забезпечити функціонування різних складових економіки. Визначивши сутність регулювання економіки, потрібно проаналізувати його основні форми, а саме:

1. ринкове самоврядування;

2. державне регулювання;

3. змішане регулювання.

Способами, за допомогою яких здійснюється державне регулювання економіки, є: створення системи планового керування економіки та застосування фінансово-економічних важелів.

Фінансові важелі — це головний стимулятор розвитку народного господарства в умовах ринку. До них належать: податки, система податкових пільг, митні збори, система фінансових санкцій, форми і методи надання бюджетних коштів.

Головними напрямами фінансового впливу на суспільний розвиток є фінансове забезпечення з метою збільшення обсягів виробництва, фінансове регулювання економічних і соціальних процесів та фінансове стимулювання. Фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється спеціальними цільовими фондами соціального страхування і забезпечення, державним фондом зайнятості населення, шляхом індексації доходів і компенсації витрат населення у зв'язку з інфляцією.

Слід зазначити, що перехід до ринкових відносин неможливий без розвитку фінансового ринку. Фінансовий ринок — це механізм організації руху потоків фінансових активів, який охоплює сфери функціонування валютного ринку, ринку цінних паперів, грошового ринку, ринку золота. Головна функція фінансового ринку — забезпечення руху грошових коштів від одних власників (кредиторів) до інших (позичальників). Об'єктами відносин є грошово-кредитні ресурси та цінні па­пери, суб'єктами — держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни.

Важливою складовою фінансового ринку є ринок цінних паперів — сукупність відносин фінансового ринку, пов'язаних із випуском, обігом цінних паперів, а також форми і способи цього обігу. Учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та інвестиційні компанії.

Емітенти цінних паперів — це компанії, товариства та держава в особі національного уряду й місцевих органів у обігу управління.

Особливе місце на фінансовому ринку посідають фінансові посередники. Розрізняють такі види фінансових посередників: депозитні установи, банки, ощадні установи, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, дилери і брокери. Також варто з'ясувати, яку роль відіграє Національний банк України на ринку державних цінних паперів.

Вивчаючи цю тему, потрібно особливу увагу приділити фінансовим проблемам роздержавлення і приватизації. Ринкова економіка потребує різних власників, конкуренції між ними, що дає змогу створити гнучку, динамічну економіку. Перехід до економіки ринкового зразка не можливий доти, доки частка державної власності залишається незмінною. Тому для постсоціалістичних країн і республік колишнього СРСР, які стали незалежними державами, у перехідний період актуальними є процеси роздержавлення та приватизації, як одна з умов змінити фінансові відносини. Роздержавлення — це переведення державної власності в різні форми недержавної власності. Якщо державні підприємства переходять у власність громадян або перетворюються в акціонерні товариства, то йдеться про приватизацію.

Варто з'ясувати сутність фонду державного майна; тобто його функції, завдання, обов'язки, організацію, яке значення має цей фонд у процесі роздержавлення.

В Україні прийнято і діє низка нормативних актів, які є основою для функціонування ринку цінних паперів.

Для будь-якого цінного папера характерні такі три універсальні ознаки:

1. цінний папір — це безвідкличне свідчення емітента про те, що він узяв на себе певні зобов'язання перед інвестором;

2. інвестор не зобов'язаний підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають з факту володіння цінним папером;

3) для передачі права власності на цінний папір потрібно тільки внести ім'я нового власника до реєстру власників.

Сукупність майнових прав, привілеї й обмеження визначаються конкретним видом цінних паперів.

Питання до семінарського заняття

1. Призначення фінансового ринку й економічні передумо­ви його функціонування.

2. Суб'єкти фінансового ринку.

3. Структура фінансового ринку:

а) ринок грошей;

б) ринок кредитних ресурсів;

в) ринок цінних паперів;

г) ринок фінансових послуг.

5. Формування і розвиток фінансового ринку в Україні.

Завдання

Поняття "фінансова криза" тісно пов'язане з поняттям "фінансовий ринок". Проаналізуйте причини фінансових криз (азіатська криза 1997 р., російська криза 1998 р.). Запропонуйте заходи для запобігання майбутнім фінансовим кризам (або пом'якшення їх наслідків) в Україні.