III. Правильно / неправильно

Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.

1. Прогресивні ставки — це такі ставки, величина яких не зростає зі збільшенням обсягів об'єкта оподаткування.

2. До складу витрат звітного періоду включаються суми сплаченого податку на додану вартість.

3. Витрати, пов'язані зі сплатою штрафів і неустойок, не включаються до складу валових витрат.

4. У процесі ввезення імпортних товарів акцизний збір спла­чується під час митного оформлення.

5. Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою нарахованого кредиту і сумою податкових зобов'язань звітного періоду.

6. Фонд оплати праці є об'єктом оподаткування.

7. Об'єкт оподаткування прибуткового податку — це сукупний оподаткований дохід за календарний рік, отриманий з різних джерел як на території України, так і за її межами, як у грошовій, так і в натуральній формі.

8. Платниками прибуткового податку є підприємства, що використовують працю найманих робітників.

9. Податок на землю — це загальнодержавний податок.

10. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх величина для окремого платника безпосередньо не залежить від його доходів.

11. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потреби характеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну.

12. Плата, податки та відрахування можуть сплачуватися як державі, так і іншим юридичним особам.

13. Імперативність — це перша важлива ознака податку.

14. Податковий кредит, як і будь-який інший кредит, надається на умовах повернення і платності, оформляється відповідним договором між підприємством і податковим органом.

15. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, які мають менші доходи.

Тема 6 бюджет

Вивчаючи цю тему, насамперед потрібно з'ясувати сутність бюджету як фінансової категорії, його призначення, місце та роль у загальній системі фінансових відносин, ознайомитися з питаннями, що стосуються бюджетного устрою, бюджетного процесу та бюджетної системи.

Державний бюджет є головною сферою фінансової системи і відображає утворення та використання централізованого фонду грошових коштів держави. За економічною сутністю державний бюджет — це грошові відносини, які виникають між державою та юридичними й фізичними особами щодо перерозподілу національного доходу (часткового і національного багатства) у зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду.

Слід усвідомити, що сутність бюджету як економічної категорії реалізується шляхом розподільної (перерозподільної) та контрольної функцій. За допомогою розподільної функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і в який обсяг фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, якими фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, і чи ефективно вони застосовуються.

Використання бюджету як економічного інструменту управління економікою відображається в бюджетному механізмі, що створює держава.

Бюджетний механізм — це сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації та витрачання бюджетних коштів. За допомогою бюджетного механізму держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.

Бюджетна система, — сукупність бюджетів окремих адміністративно-територіальних формувань, — ґрунтується на економічних відносинах і правових нормах.

Бюджетна система України складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Правовою основою цієї системи є Конституція України та створений на її основі Закон України "Про бюджетну систему України".

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, — це зведений бюджет України. Він використовується для аналізу й вивчення засад державного регулювання економічного та соціального розвитку країни. Організація бюджетної системи визначається державним устроєм країни.

Кожна держава має свою бюджетну систему і встановлює принципи її побудови. Елементами бюджетного устрою є орга­нізація та принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок окремих сфер бюджетної системи, бюджетний процес і бюджетні права органів законодавчої й виконавчої влади. Бюджетний устрій різних країн залежить від державного устрою, територіально-адміністративного поділу, рівня розвитку економіки та деяких інших специфічних особливостей кожної держави.

Особливу увагу в цій темі слід звернути на поняття "бюджетне регулювання", сутність якого полягає в частковому перерозподілі фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Основними методами такого регулювання є:

1. нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від регулювальних загальнодержавних податків та обов'язкових платежів;

1. бюджетні дотації місцевим бюджетам нижчого рівня;

2. бюджетні субсидії та субвенції.

Бюджетне регулювання — складова бюджетного процесу.

Бюджетний процес — регламентований законодавством по­рядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за цим, затвердження звітів про виконання бюджетів, що належать до бюджетної системи.

За складання проекту Державного бюджету України та роз­роблення проекту закону про Державний бюджет України на певний рік відповідає Міністерство фінансів України.

Показники стану бюджету — бюджетний надлишок, співвідношення доходів та його видатків і бюджетний дефіцит, а також причини виникнення бюджетного дефіциту, допустимі межі та джерела його покриття.

Варто розглянути питання, пов'язані з виконанням бюджету і діяльністю державних органів, які беруть участь у процесі виконання державного бюджету України (Міністерство фінансів, Державне казначейство та місцеві фінансові органи), їх функції та завдання.

Для реалізації своїх функцій держава формує фінансові ресурси. Основне джерело доходів держави — валовий внутріш­ній продукт, частину якого вона й використовує, а саме ту частину, що переходить у її власність у вигляді різного виду платежів. Ця частина валового внутрішнього продукту є державними доходами, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Державні доходи — це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що застосовуються з метою виконання покладених на неї завдань і функцій. За рівнем розміщення розрізняють централізовані й децентралізовані доходи. Централізовані концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення. Децентралізовані доходи надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ і організацій; формуються за рахунок їх доходів та використовуються відповідно до фінансових планів.

Слід звернути увагу на те, що держава з метою покриття видатків залучає у своє розпорядження частину доходів різних власників, не тільки державних, а й комунальних, громадських, приватних підприємств, а також громадян. Держава, не будучи власником цих доходів, за допомогою фінансово-правових норм регулює відносини, пов'язані з отриманням нею частини доходів, що належать іншим власникам.

Державні доходи класифікуються за різними ознаками, а саме: за джерелами утворення, надходженнями від форми власності, умовами повернення, рівнем централізації, методами мобілізації.

Методами мобілізації державних доходів є: податки, позики, емісія.

Чільне місце у складі централізованих державних доходів посідають доходи бюджету — грошові відносини щодо розподілу та перерозподілу частини вартості національного продукту. Об'єктом таких відносин є національний продукт, суб'єктами розподільних відносин, з одного боку — держава, з іншого — підприємства, організації та населення.

Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство.

У структурі доходів Державного бюджету України вирізняють такі складові:

1)сукупні доходи;

2. офіційні трансферти;

3. державні цільові фонди.

Сукупні доходи — це поточні доходи, які формують податкові та неподаткові надходження та доходи від операцій з капіталом.

Доходи державного бюджету класифікуються: за методами залучення, частотою появи в бюджеті, відповідно до нової бю­джетної класифікації, а також залежно від повноти зарахування доходів до бюджету. Фінансовими інструментами формування доходів бюджету є: плата, відрахування, податки.

Для виконання будь-яких функцій держава потребує прямих фінансових ресурсів. Витрати держави — один із важливих аспектів її фінансової діяльності. За допомогою держави впроваджується споживання так званих суспільних благ. Державні видатки — це сукупність фінансових відносин, що виникають на завершальному етапі розподільного процесу у зв'язку з використанням грошових фондів держави.

Такі видатки визначаються функціями, завданнями та рівнем соціального розвитку держави. їх своєрідність полягає в тому, що вони не закріплені за державними доходами. Державні видатки здійснюються як на макрорівні — з централізованих грошових фондів, так і на мікрорівні — з децентралізованих, які належать окремим підприємствам, організаціям та установам державної форми власності. Фінансуються державні видатки на основі принципів плановості, безповоротності, безвідплатності, цільового спрямування коштів, ефективного використання, фінансування в міру виконання планів, оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел, дотримання економії та здійснення постійного контролю за їх використанням.

У процесі вивчення цієї теми слід з'ясувати сутність поняття "система державних видатків", яка призначена забезпечити раціональне розміщення та ефективне використання державних коштів. Державні видатки класифікуються за участю в суспільному виробництві, галузевою ознакою, формами фінансування. За суспільним призначенням розрізняють такі державні видатки, як народне господарство, соціально-культурні заходи, оборона, управління. Відповідно до цільового призначення видатки поділяються за статтями витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт, заробітну плату, господарські витрати та ін.

Методами фінансування державних витрат є самофінансування, державне фінансування, кредитне забезпечення.

Видатки державного бюджету — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом фонду грошових коштів держави та їх використанням за галузевим, цільовим і тери­торіальним призначенням. У витратах бюджету відображаються два аспекти розподільного процесу:

1. розподіл єдиного бюджетного фонду на складові;

2. формування грошових фондів у підприємств, які отримують бюджетні асигнування.

Кошти Державного бюджету України витрачаються на цілі та в межах, затверджених законом про Державний бюджет України. До Державного бюджету України не включаються видатки, не передбачені законами України.

Вирізняються видатки бюджету і видатки розвитку. Також видатки бюджету класифікуються відповідно до функціональної, відомчої та економічної ознак. Економічна класифікація відповідає класифікації доходів і містить такі видатки: поточні, капітальні, нерозподілені та кредитування за вирахуванням погашення.

Виділення коштів з бюджету здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування — це метод безповоротного, безкоштовного надання грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів-кошторисів витрат.

Важливе питання цієї теми — це розподіл видатків, що ґрунтується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавні, з відповідних місцевих бюджетів — видатки регіональні. При цьому можуть застосовуватися два підходи:

1) розподіл за територіальною ознакою (за місцем розташування об'єкта фінансування);

2) розподіл на основі відомчого підпорядкування (фінансування здійснюється з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому підпорядкований об'єкт фінансування).

Питання до семінарського заняття

1. Бюджет як економічна і правова категорія, його функції та призначення.

2. Бюджетний механізм регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

3. Бюджетна система: поняття і принципи побудови.

4. Бюджетна система України.

5. Критерії розмежування доходів і видатків між сферами бюджетної системи.

6. Міжбюджетні відносини. Види міжбюджетних трансфертів.

7. Бюджетний процес і його складові.

8. Бюджетні права державних органів законодавчої та виконавчої влади.

9. Економічна сутність доходів бюджету і джерела їх формування.

10. Видатки державного бюджету, їх класифікація.

11. Склад і структура доходів і видатків Державного бюджету України.

12. Бюджетний дефіцит: поняття і причини виникнення.

13. Джерела покриття бюджетного дефіциту і шляхи його зменшення.

Завдання

Одним із питань побудови бюджетної системи і бюджетного устрою України залишається взаємодія державних і місцевих бюджетів, механізм міжбюджетних відносин. Запропонуйте шляхи вдосконалення механізму міжбюджетних відносин і заходи, спрямовані на розподіл доходів між складовими бюджетної системи.

І. Ключовий термін

Проаналізуйте термін "бюджетна система", поданий різними авторами, та аргументуйте вибір найповнішого і найточнішого визначення:

а) бюджетна система — сукупність різних видів бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (Родіаненко О.Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр навч. літ., 2004);

б) бюджетна система — це об'єднання всіх ланок державного бюджету (Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. носіб. — К.:Вищашк., 1997. — С. 322);

в) бюджетна система відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в певній країні згідно з її бюджетним устроєм (Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001);

г) бюджетна система — сукупність усіх бюджетів держави — центрального і місцевих (Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. — 2-ге вид., випр. та доп. — Л.: Центр Європи, 1997. — С. 422);

д) бюджетна система — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002).