37. Становлення і розвиток демократії в сучасній Україні

Щоб демократія стала у суспільстві новою діючою системою влади, важливо щоб люди не тільки розуміли сутність її основних принципів, а й були згідні жити згідно з цими принципами – самостійно, без постійної опіки, всесильної влади, з усією повнотою відповідальності.

Наша країна не дуже багата демократичними традиціями. По суті, протягом всього періоду радянського тоталітаризму в Україні не розвивалися елементи особистих свобод і правової держави, демократичної свідомості суспільства та особистості. На сьогоднішньому етапі важливо не прискорювати штучними засобами процес демократизації суспільного життя, проте не варто і гальмувати його схожими методами. Демократія має визрівати на національному ґрунті поступово і послідовно, її межі повинні бути обумовлені логікою розвитку посткомуністичного суспільства, його трансформацією.Основними передумовами формування демократичного суспільства в Україні є:- розширення економічної свободи;- радикальна зміна інститутів суспільства, усієї системи цінностей й психології людей, які породила тоталітарна система;- підвищення рівня політичної дисципліни і політичної культури громадян;- встановлення ефективного контролю суспільства над політикою можновладців;- подолання економічних проблем.

Динамізм демократичних процесів в Україні залежить від рівня:

- політичної активності громадян;

- економічної, соціальної й політичної стабільності суспільства;

- співвідношення політичних сил;

- розвитку національної ідеї та правосвідомості.

Сучасна модель демократії – плюралістична. Це система представницького правління, за якою парламентарі обираються народом і є відповідальними перед ним.

Сучасною політичною наукою та всією громадсько-політичною думкою сформовано чіткі засади демократичної політики:

- оптимальне поєднання класового й загальнолюдського, універсального й національного;- гуманістична спрямованість, подолання технократизму, насильства, злочинності;

- демократизм і моральність у здійсненні політики;

- громадянськість і патріотизм.

Під час вироблення та реалізації політики важливо враховувати такі основні чинники:

- конкретно історичні умови розвитку соціуму, геополітичні умови й географічне розташування держави;

- рівень участі чи відчуження населення щодо влади й державно-суспільних справ;- спрямованість національної ментальності, рівень розвитку політичної та правової свідомості;

- етнонаціональний і демографічний чинники суспільного розвитку;

- відповідність політичних ідеалів і завдань історичній традиції, політичним цінностям певного суспільства, а також принципам гуманізму й соціальної справедливості;

- реальна міжнародна ситуація і ставлення до держави світової громадськості.

38. Поняття держави. Теорії виникнення держави

Центральним елементом політичної системи виступає держава. В повсякденному житті термін "держава» ототожнюється з країною або суспільством. Але в науковій літературі існують два основних значення цього терміна. Держава трактується:• як сукупність державних установ, тобто апарат управління суспільством;• як особливий вид політико-правової влади суспільства.

У політології поширене інше визначення. Держава розуміється як організація політичної впади, яка поширюється на всю тери­торію країни і її населення, володіє для цього спеціальним апара­том управління, видає обов'язкові для всіх постанови і володіє са­мостійністю під час вирішення внутрішніх і зовнішніх справ.

Питання про походження держави протягом багатьох сторіч було предметом довгих дискусій. Висувалися різні гіпотези й теорії. Одна із найдавніших теорій походження держави — теократична (представники — ідеологи релігій Стародавнього Сходу, католицької церкви, ісламу) — пояснює виникнення держави Божою волею. Звідси виводиться залежність держави від релігійних організацій і діячів, покора усіх перед державною владою.

Патріархальна теорія (представник — Арістотель) розглядала державу як продукт сім'ї, яка розрослася до розмірів держави. При цьому влада правителя тлумачилася як влада батька в сім'ї, а стосунки між підданими і володарями — як сімейні відносини.Договірна теорія (представники — Г. Гроцій, Т. Гоббс, Ж,- Ж. Руссота ін.) засновується на тому, що виникненню держа­ви передує природній стан суспільства і людини, який характери­зується необмеженою свободою. Тільки після укладення суспіль­ного договору безмежна свобода була введена в розумні межі шляхом створення держави як організації, покликаної забезпечити баланс різних суспільних інтересів, права І свободи особистості.Психологічна теорія (представники — Л. Петражицький, Дж. Фрезер та ін.) виходить з того, шо держава існує через наяв­ність у людини психологічних потреб жити в межах організованого суспільства, у відчутті необхідності колективної взаємодії або че­рез схильність більшості до підпорядкування.

Класова (марксистська) (К. Маркс, Ф. Енгельс) теорія пов'язує виникнення держави одночасно з поділом суспільства на класи. Суть держави — фактична диктатура певного (панівного) класу.Теорія насильства (завоювання) (представники —Л. Гумплович, Е. Дюрінг) походження держави пояснює актом насильства, завоюванням одного народу іншим. З метою підкорення завойованих народів створюється держава як особли­вий апарат примусу.

Органічна теорія проводить аналогію між державою і живим організмом як у структурі, так і у функціях. Усі елементи держа­ви взаємопов'язані й доповнюють один одного, порушення цієї гармонії призводить до хвороби всього організму і навіть до його смерті. Цей погляд на державу обґрунтовував англійський соціолог Г. Спенсер.

Як показують дослідження Істориків І етнографів, не може існувати тільки одне пояснення щодо виникнення всіх держав. Більшість наведених теорій відображають певні групи факторів, що стали причинами генезису держави. Держава з'являється в результаті розкладу родового ладу, коли влада вождів відособ­люється від суспільства.

На цей процес впливали різноманітні фактори:• поява приватної власності й майнової нерівності, а в резуль­таті — й антагоністичних класів;• ріст чисельності й збільшення густоти населення;• завоювання одних народів іншими;• потреба у захисті від зовнішніх ворогів;