14. Джон Локк як філософ і політик

Видатний англійський мислитель Джон Локк став безперечно непересічною особистістю в історії світової політичної думки. ”Сила Джона Локка - не в глибині філософської розробки проблеми, не в висуванні нових ідей чи в новаторському передбаченні далекого майбутнього, а в тому, що він твердо стояв на ґрунті сучасності і був пов’язаний з тими соціальними верствами, котрі в результаті довгої боротьби змогли забезпечити собі панівне становище”. 

“Син небагатого учасника парламентської армії, студент, а потім викладач Оксфорду, він у роки Реставрації як би знову здійснив той шлях , що пройшли багато авторів памфлетів в дореволюційний час і на початку громадянської війни, - від захисту свободи віри до прямої участі в політиці”.  “Локк повязав свою долю з перипетіями боротьби лорда Ешлі (пізніше граф Шефтсбері), - видатного державного діяча, що був то у напівприхованій, то у абсолютно явній опозиції до режиму Реставрації. Локк став домашнім лікарем у родині, а потім і секретарем лорда Ешлі. Він поділяє як політичні успіхи, так і невдачі свого покровителя, займає адміністративні посади. 

“В 1690р. в Англії видаються “Два трактати про равління” Джона Локка. Перший трактат присвячено критиці феодально-теократичної концепції божественного походження влади короля, що викладено в книзі Р. Філмера “Патріарх або захист природної влади королів проти неприродної свободи народу.”(1680р.) В другому трактаті Локк теоретично виправдовує той політичний переворот, який було здійснено “славною” революцією.” 

“Політичні трактати Локка мають подвійну мету: спростування традиційної англійської теорії про всесилля королівської влади і обґрунтування державного устрою, що відповідатиме природі людини. При цьому Локк широко користується всім тим, що накопила багата англійська політична література 18ст.”  Теорія суспільного договору 

Вся політична система Джона Локка базується на теорії суспільного договору, який людство уклало для захисту своїх невід ємних прав і свобод, у першу чергу праа на власність.  ”Для створення гарантій природніх прав і законів, - вважав Локк, - люди відмовились від права власноручно забезпечувати ці права і закони. В результаті суспільної угоди гарантом природніх прав і свобод стала держава, що має право видавати закони, озброєні санкціями , використовувати сили суспільства для втілення цих законів, а також відати відносинами з іншими державами.”\6;186\ “Держава на його думку, має отримати рівно стільки влади, скільки необхідно й достатньо, щоб досягти головної мети політичного співтовариства: збереження та реалізації громадських інтересів людей на життя, здоровя, свободу володіння власністю.” Як пише Локк:”Добровільна згода дає політичну владу правителям на благо їх підданих, щоб забезпечувати їм володіння і користування їх власністю.” Проте, різні дослідники не одностайні у думках про те, чи вважав Локк суспільний договір історичним фактом, чи використовував його лише як раціональну схему.7. Значення політичних ідей Джона Локка .Вчення Локка про визначення та розподіл політичноі влади, не зважаючи на його недоліки, безперечно справило відчутний вплив на розвиток політичної думки Європи та світу.  “Локк спирався на праці своїх попередників і сучасників, на блискучу плеяду авторів політичних памфлетів англійської революції. Важко назвати яку -небуть тезу Локка, яка була б оригінальною. Особливо впадає в око майже повна подібність всіх принципових положень Локка до “Роздумів про уряд” Сіднея. Проте Локк звів погляди, що були висловлені до нього у струнку систему, створивши цільну політичну теорію, і це зробило його класиком, через котрого нащадки сприймали і зараз продовжують сприймати ідеї, творцем яких він не був.” 

“Найбильша вага Локкової філософії полягає в тому, що завдяки їй тогочасна Англія посіла налнжне місце у політичній думці Америки і Франції, яка досягла апогея у великих революціях кінця 18 століття. Тут Локкове обстоювання спротиву в імя невідємних прав особистої свободи, згоди і свободи володіти і користуватися власністю привело до повного здійснення таких прав. Через те, що початки всіх цих концепцій набагато давніші, ніж Локків доробок, і право їхнього первородства належало всім європейським народам, починаючи з 16 століття, - не можна приписувати їхнє існування в Америці та Фрвнції йому одному, але він був знаний усякому, хто цікавився політичною філософією. Його щирість, його глибока моральна переконаність, його первісна віра у волю, людські права і в гідність людської природи у парі з його поміркованістю і практичним розумом зробили Локка ідеальним речником революції, але не насильницьких реформ; Локк, можливо, переважує всіх інших авторів, хоч би кими вони були. Навіть його сумнівні ідеї - такі, як розмежування повноважень та неодмінна мудрість ухвал більшості, - живуть і далі, стали складником демократичного кредо.” 

15. Утвердження марксизму та його внесок у політологію

В умовах революційних перетворень, що охопили в другій половині XIX ст. країни Західної Європи, виникає і формується марксизм – цілісна філософська, економічна, політична теорія суспільного розвитку. Її творцями стали Карл Маркс (1818 – 1883 рр.) і Фрідріх Енгельс (1820 – 1895 рр.). Вони взяли за основу свого навчання головний принцип утопічного соціалізму: в майбутньому безкласовому суспільстві повинна планувати відсутність приватної власності на засоби виробництва, держави, політики.

В основі марксизму лежить ідея поетапного закономірного розвитку суспільства, руху його від однієї суспільно-економічної формації до іншої шляхом соціальних революцій. Відповідно до марксизму, основна причина соціальних революцій лежить у змінах, що відбуваються в способі виробництва матеріальних благ. Комунізм визнається вищим типом економічної формації. Капіталістичному суспільству, вважають марксисти, притаманні постійно діючі класові антагоністичні протиріччя між буржуазією і пролетаріатом, що поглиблюються.

Основна причина цього протиріччя заключається в приватній власності, у нерівному відношенні різних класів до засобів виробництва. Кардинальне перетворення капіталістичного суспільства можливе тільки шляхом соціалістичної революції й усуспільнення власності на засоби виробництва. Основна ідея марксизму – ідея про всесвітньо-історичну місію пролетаріату.

Відповідно до марксистської політичної теорії, необхідно повне руйнування представницької буржуазної демократії, що ґрунтується на поділі влади.

Виходячи з досвіду Паризької Комуни, класиками марксизму як альтернатива буржуазної ліберальної державності була запропонована система самоврядування народу, заснована на принципі прямої і загальної його участі в державному управлінні, яке повинне охопити практично всі сфери громадського життя: керуванню прийдеться відати не тільки окремими сторонами громадського життя, а й усім громадським життям у всіх його окремих проявах, у всіх напрямках.

Однак, оскільки суспільство не в змозі відразу залучити всіх трудящих до керування державою, то самоврядування повинно здійснюватися найбільш гідними представниками народу. В новому суспільстві, таким чином, виникає не тільки нерівність різних шарів суспільства, але й система тотального контролю над усіма сторонами життя кожної людини.

Обмеженість соціально-політичного підходу марксизму заклю-чається в запереченні приватної власності, спрощеному тлумаченні зв'язку економічних, політичних та соціальних процесів, недооцінкою духовних факторів суспільного розвитку, ставкою на насильство як спосіб соціально-політичного перетворення суспільства.

Таким чином, у період епохи Відродження і Нового часу розроблені наступні основні теорії політичної думки: теорія державного суверенітету, теорія народного суверенітету, теорія суспільного договору, теорія поділу влади, теорія правової держави, політична теорія марксизму, класична теорія еліт, теорія бюрократії.