8.Сутнісна характеристика організаційної структури управління підприємством та методичні принципи її формування.

Організаційна структура управління будь-яким суб'єктом гос­подарювання — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.В організаційній структурі управління тим чи тим суб'єктом гос­подарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв'язки з іншими елемен­тами. Зв'язки названих елементів системи управління поділяють­ся на лінійні, функціональні та міжфункціональні.Лінійні зв'язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор—начальник цеху—майстер). Ці зв'язки з'являються там, де одного керівника підпорядковано іншому. Функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху—на­чальник планово-економічного відділу). Міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху—начальник це­ху, начальник служби маркетингу—начальник конструкторсько­го відділу). Характер зв'язків визначає відповідний тип організа­ційної структури управління суб'єктом господарювання.Принципи: • Економічність — досягнення максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат. • Системність — кожна ланка у виробництві розглядається як части­на великої техніко-економічної системи, в яку вона входить. • Пропорційність — постановка завдань, визначення засобів і спосо­бів їх здійснення з урахуванням необхідності дотримання узгоджено­го розвитку суб'єктів управління. • Особиста матеріальна заінтересованість — матеріальне заохочен­ня працівників за результатами праці. • Директивність, єдиноначальність і самоуправління. Принцип директивності застосовується в процесі управління державними підпри­ємствами (організаціями). Єдиноначальність—принцип, за якого будь-яку управлінську ланку очолює керівник, що несе повну відповідаль­ність за результати діяльності і має право підпису на банківських та інших юридичних документах. Самоуправління діє в ланках управ­ління, де власником ресурсів і результатів діяльності є трудовий коле­ктив (малі фірми, акціонерні товариства тощо).

9.Продукція (послуги) підприємства: поняття, види та вимірювання обсягу.

Результат (продукт) праці – це певний обсяг: а) виготовленої продукції (підприємства промисловості, с\г, будівництва), б) виконаної роботи (транспорт), в) наданих послуг (установи зв‘язку, банки). За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість). Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, ще їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо зважити на те, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи на­самперед із показників обсягу товарів певної номенклатури та асор­тименту в натуральному вигляді. Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбаче­но планом виробництва продукції. Асортимент — це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відпо­відними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, по­тужністю, продуктивністю, дизайном тощо).Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конк­ретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умов­но-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприк­лад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин — погонними і квадратними метрами).Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товар­ної, валової, чистої продукції. Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовува­ти виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а та­кож обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих по­хідних показників розвитку народного господарства. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає та­кож зміну залишків незавершеного виробництва протягом розра­хункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробни­чої діяльності підприємства. З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності за складання виробничої програми підприємства роб­лять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої ви­ключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосову­вати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-госпо­дарської діяльності підприємства.Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту продук­цію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огля­ду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати та­кож планові (очікувані) та фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового пе­ріоду, а фактичний — після оплати споживачем (замовником) вар­тості продукції та надходження відповідних грошових сум на бан­ківський рахунок постачальника.