51. Реструктуризація підприємства: сутність, форми та технологія здійснення

реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. У цьому визначенні реструктуризація передбачає також вжиття фінансових заходів, чого не було в попередньому визначенні.Слід робити чітке розмежування між категоріями “реструктуризація” та “реорганізація” підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємства - один з етапів його реструктуризації.Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.Залежно від характеру застосовуваних заходів розрізняють форми реструктуризації:1) реструктуризація виробництва;2) реструктуризація активів;3) фінансова реструктуризація;4) корпоративна реструктуризація (реорганізація).Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарську сферу підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності. Заходи:o зміна керівництва підприємства;o впровадження нових, прогресивних форм та методів управління;o диверсифікація асортименту продукції;o поліпшення якості продукції;o підвищення ефективності маркетингу;o зменшення витрат на виробництво;o скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.Реструктуризація активів передбачає заходи:o продаж частини основних фондів;o продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;o продаж окремих підрозділів підприємства;o зворотний лізинг;o реалізація окремих видів фінансових вкладень;o рефінансування дебіторської заборгованості.Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи:o реструктуризація заборгованості перед кредиторами;o одержання додаткових кредитів;o збільшення статутного фонду;o заморожування інвестиційних вкладень.Фінансова реструктуризація обов'язково має супроводжуватися реструктуризацією виробництва, інауше ліквідації підприємства пізніше уникнути не вдасться.Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують:o часткову або повну приватизацію;o поділ великих підприємств на частини;o виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів, зокрема об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;o приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.Перед проведенням санаційної реорганізації слід поглиблено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства, яке перебуває у кризі. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства. Якщо прийнято рішення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорганізаційних заходів, який має містити:а) економічне обгрунтування необхідності проведення реструктуризації;б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації;в) витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фінансування;г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану;д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації.Ефективність реструктуризації забезпечується заходами, які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на вдосконалення організації та управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового стану підприємства. У плані слід відбити переваги обраних організаційних форм і методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги дістане підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.Розглядають три види реорганізації :1) спрямовану на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);2) спрямовану на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

3) без змін розмірів підприємства (перетворення).У разі реорганізації підприємства слід враховувати законодавчі передумови та вимоги:1)порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб'єктів господарювання;2)вимоги антимонопольного законодавства;3)вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;4)порядок емісії акцій (у разі реорганізації акціонерного товариства);5)можливі екологічні, демографічні та інші наслідки локального масштабу.

1) - У результаті реорганізації підприємства постає потреба скасувати державну реєстрацію одних суб'єктів господарювання і зареєструвати або перереєструвати інших. Перереєстровувати підприємство потрібно в тому разі, якщо його реорганізація спричинюється до змін:o організаційно-правової форми;o форми власності;o назви юридичної особи.Згідно з Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності юридичні особи перереєстровуються в тому самому порядку, що й реєструються. У місячний термін з моменту настання зазначених змін до органів державної реєстрації слід подати документи для перереєстрації з підтвердженням того факту, що оголошення про відповідні зміни опубліковане у друкованих засобах масової інформації.2) - Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих випадках, аби запобігти монополізації ринків, така санаційна реорганізація, як злиття, поглинання або приєднання, можлива лише тоді, коли на це є згода Антимонопольного комітету. Тому до складу робочих груп з питань реорганізації можуть входити також представники Антимонопольного комітету України.3) - Підприємства, які мають кредиторську заборгованість, можуть бути реорганізовані з додержанням вимог щодо переведення боргу4) - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Положення про порядок реєстрації випуску акцій і інформації про їх емісію при реорганізації акціонерного товариства. Воно регламентує послідовність дій господарського товариства в разі реорганізації, що відбувається за участю хоча б одного АТ або хоча б одне АТ створюється в результаті реорганізації.6) - Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що торкаються інтересів населення певної території, має бути погоджена з відповідною радою народних депутатів.

52. Економічна безпека підприємства: сутність, складові, способи досягнення та методи вимірювання.

Економічна безпека фірми – такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам.

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об‘єктивною потребою кожного суб‘єкта господарювання у забезпеченні стабільного функціонування і досягнення цілей діяльності. Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функ­ціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать: забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінан­сової стійкості та незалежності підприємства (організації); забезпечення технологічної незалежності та досягнення висо­кої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання; досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією); досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелек­туального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР; мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-госпо­дарської діяльності на стан навколишнього середовища; якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприє­мства (організації); забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної тає­мниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечен­ня роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації; ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.Загальна схема процесу органі­зації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійсню­ються послідовно або одночасно: 1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування); 2) загальностратегічне прогнозування та планування економіч­ної безпеки за функціональними складовими; 3)стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації); 4) загально тактичне планування ЕК.б.за функціональними складовими; 5)тактичне планування;6)оперативне управління;7)здіснення функціонального аналізу рівня ЕК.б.8)заг.оцінка досягнутого рівня ЕК.б.Складові: фінансова(досягнення найефективнішого використання корпоративних ресурсів), інтелектуальна (збереження і розвиток інтелектуального потенціалу; ефективне управління персоналом), техніко-технологічна (ступінь відповідності застосовуваних технологій найліпшим світовим аналогам), політико-правова(всебічне правове забезпечення діяльності, дотримання законодавства), інформаційна(ефективне інформаціно-аналітичне забезпечення госп.діяльності підприємства), екологічна (дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля), силова (забезпечення фіз.безпеки працівників фірми і збереження майна).Рівень економічної безпеки підприємства пропонуєть­ся оцінювати на підставі визначення сукупного критерію за допомогою зважування й підсумовування окремих функціональ­них критеріїв, які розраховуються через порівняння (зіставлен­ня) величини загрози економічній безпеці та ефективності за­ходів для її відвернення. Сукупний критерій економічної безпеки підприємства kсебп=Сума(ki*di), де к. — величина окремого (поодинокого) критерію за і-ю функціональною складовою; д — питома вага значущості і-ї функціональної складової; п — кількість функціональних складових економічної безпе­ки підприємства.Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється по­рівнюванням розрахункових значень к_себп із реальними величи­нами цього показника, одержаними раніше щодо підприємства, а також (коли це можливо) щодо аналогічних суб'єктів господа­рювання відповідних галузей економіки.Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну k_себп здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки підприєм­ства.Результати функціонального аналізу звичайно офор­мляються у вигляді спеціальної карти. Заповнюючи таку таблицю-карту, нега­тивні явища, що впливають одразу на кілька складових еконо­мічної безпеки, ураховують окремо для кожної складової.