4.Сутнісно-видова характеристика підприємств, мета та напрями їх діяльності.

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак. Кожне підприємство має свою місію. місією сучасного підприємства можна вважати виробництво продукції для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. Головні напрямки діяльності:- вивчення ринку товарів, (комплексне дослідження ринку, рівня конкурентноспроможності і ціни на продукцію) інноваційна діяльність (охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, - виробнича діяльність (обгрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; - комерційна діяльність (реклама, організація збуту продукції)- післяпродажний сервіс (гарантійне обслуговування, забезпечення запчастинами тощо) - економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, - соціальна діяльність.за формою власності майна: індивідуальне – засноване на приватній власності фіз. особи та виключно на її праці; сімейне – на власності та праці членів однієї сім”ї; приватне – на власності окремих громадянин; колективне – на власності кооперативу, труд. колективу п-ва, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації; державне комунальне – на власності адмін.-терит. одиниць;державне – на загальнодержавній власності; за належністю капіталу: національні;спільні – на поєднанні різних форм власності, в т.ч. із залученням інозем. капіталу; іноземні – на власності інозем. осіб; за правовим статусом і формою госп-ня: одноосібні(власність 1 особи або родини, несе відповідальність за свої зобов”язання усім своїм майном; кооперативні (добровіл.об”єднання громадян з метою спіл.діял-ті); орендні; господарські товариства: - повне товариство – всі учасники якого займ-ся спільною підприємн.діял-тю і несуть солідарну відповідальність за зобов”язання п-ва усім своїм майном. -з обмеженою відповідальністю –має статут.фонд, поділений на частини, розмір котрих визнач-ся засновницькими документами; його учасники несуть відповідальність в межах їх вкладів; -командитне – поряд з членами з повною відповідальністю, включає 1 чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим вкладом у майно такого п-ва; -акціонерне – відкрите, закрите; за масштабами діял-ті: малі:кількість працюючих-не більше 50 чол. і річний оборот до 500тис.євро;середні(50-1000\ 500-5млн$), великі. за метою і характером діял-ті: комерційні і не-; за наявністю влади на ринку: конкурентні, олігопольні, монопольні; за характером ек. діяльності: виробничі, торговельні, фін.-кредитні, посередницькі, науково-виробничі та ін.; за галузевим складом: пром., буд., с/г, транспортні, торг., страх., лізинг., банк., тур. та ін.; за технолог.(терит.) цілісністю і ступенем підпорядк-ті: гол.(материн.), дочірні, асоційовані, філії.

5.Характеристика змісту, переваг та недоліків основних організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності. Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання - це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. В організаційній структурі управління тим чи тим суб’єктом господарювання кожний її елемент має певне місце й відповідні зв’язки з ін елементами. Зв’язки цих елементів поділ на: Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління. Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування. Між функціональні-між підрозділами того самого рівня управління. Типи організаційної структури управління:Лінійна організаційна структура управління-між елементами існують лише одно канал взаємодії. Переваги структури: чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, надійний контроль; Функціональна організаційна структура - поділ управління між окремими підрозділами апарату управління, забезпечує компетентне керівництво стосовно кожної управлінь функції. Недоліки: можлива суперечливість розпоряджень, труднощі координації діяльності управлінь лужб, гальмування оперативності роботи органів управління; Лінійно-функціонал організаційна структура управління-розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Переваги: гнучке реагування на зміни в зовнішньому середовищі, швидке прийняття управлінських рішень та поліпшення їхньої якості. Але водночас вона потребує збільшення чисельності апарату управління і витрат на його утримання; Матрична організаційна структура - поряд із лінійними керівниками підприємства раціональним апаратом управління виокремлюють ще й тим час предметно-спеціалізовані ланки-проектні групи. Головна особливість-їхня винятково висока гнучкість та орієнтація на нововведення. Недоліки:збільшення чисельності управлінь персоналу, зростання кількості інформаційних зв’язків між працівниками підрозділів, можливі конфліктні ситуації між ними.Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс Україні, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", статут підприємства, Генеральна тарифна угода, колективний договір, Класифікація організаційно-правових форм господарювання та інші правові документи, що регулюють окремі напрями діяльності підприємства.Господарський кодекс України регламентує порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації підприємств; розкриває загальні принципи управління підприємством і самоврядуванням трудового колективу; розглядає механізм формування і використання майна підприємств; визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств; фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності; регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою.Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.Підприємство може бути ліквідоване (реорганізоване) у випад­ках: прийняття відповідного рішення власником майна, визнання його банкрутом, заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, створюваною власником або вповноваже­ним ним органом, а за банкрутства —- судом чи арбітражем. Про таку акцію повідомляється в пресі з визначенням строків претензій до підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно такого підприємства, розраховуватись з кре­диторами, скласти й передати власнику ліквідаційний баланс. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з момен­ту виключення його з державного реєстру України.Підприємство діє на основі статуту. Статут підприємства — це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачається статутом, загальними зборами та їх виборчим органом.Керівник підприємства наймається власником або обирається власниками майна. При наймі власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства. Керівника підприємства може бути звільнено з посади до закінчення строку контракту на підставах, передбачених контрактом або законодавством України.Колективний договір повинен укладатися на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом і не може суперечити чинному законодавству України.Господарський кодекс України, статут, колективний договір регламентують трудові доходи працівника підприємства. В них підкреслюється, що власник або уповноважений ним орган установлює фонд оплати праці на умовах, визначених колективним договором (угодою).Трудові доходи найманого працівника підприємства визначаються трудовим договором відповідно до законодавства України, а для інших працівників — угодою між ними. Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно з законодавством.Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими або генеральними угодами як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт.