43. Методи кодування, їх характеристика.

Kодування — процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури. Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного угруповання чи об’єкта класифікації.

Метод, або система кодування ,являє собою сукупність правил, за якими присвоюються коди окремим об’ємам номенклатури.

Для кодування інформації в інформаційних системах застосовують порядковий, серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.

Порядковий — найпростіший і найпоширеніший. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів. Порядковий метод використовується під час кодування сталих та малозначних номенклатур, наприклад видів освіт, одиниць вимірювання, статті витрат, категорії персоналу тощо.

Серійно-порядковий – на кожну групу ознак має серію порядкових номерів із резервом номерів.

Послідовний – передбачає виокремлення певних розрядів коду під певні ознаки. Використовується для кодування великих і складних номенклатур з великою кількістю ознак. Код має велику інформативність, але код дуже громіздкий і складної структури. Його варто використовувати коли техніко-економічна інформація змінюється в незначних розмірах або зовсім не змінюється протягом тривалого часу використання класифікаторів. Метод широко використовується для розроблення загальнодержавних класифікаторів продукції, галузей тощо.

Паралельний – теж передбачає виокремлення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах. Структура коду відповідає фасетній формулі. Код класифікаційного угрупування, що об’єднує об’єкти характеризується 5 властивостями: : х – вид навчання; хх – факультет; хххх – спеціальність; х – курс; хх – група.

Приклад кодових позначень: УКВЕД — український класифікатор видів економічної діяльності. Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД виглядає так: ХХ — розділ; ХХ. Х — група; ХХ. ХХ — клас; ХХ. ХХ. ХХ — підклас.

Вибір даних методів повинен передбачати: можливість розширення кодової множини об’єктів і внесення відповідних змін; однозначність ідентифікованих об’єктів; мінімальну довжину коду; можливість обробки інформації на ПК; простоту методу кодування; застосування загальноприйнятих позначень.

44. Інформаційно-пошукові системи та їх застосування.

Інформаційно-пошукова система — це система, де зберігається інформація, з якої на вимогу користувача видається потрібна інформація, пошук якої здійснюється або вручну, або автоматично. Інформаційно-пошукова система складається з двох частин: великої, спеціально організованої сукупності даних (вона називається базою даних); програми, що дозволяє оперувати цими даними (СУБД — система управління базою даних).

Інформаційно –пошукові системи (ІПС) — це різновид автоматизованих інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається. Ці системи призначені для пошуку текстів (документів, їх частин, фактографічних записів) в сховищах (базах даних) за формальними характеристиками. Тому в роботі ІПС можна виділити два основних етапи: перший — збір і зберігання інформації, другий — пошук і видача інформації користувачам. В економіці ІПС можуть використовуватися для зберігання і пошуку нормативних, планових, бухгалтерських та інших документів, даних для наукових досліджень.

В даний час в світі створено сотні тисяч інформаційно-пошукових систем. Інформаційно-пошукова система База даних та СУБД, що її обслуговує, становлять інформаційно-пошукову систему, яка функціонує як одне ціле. Інформаційно-пошукова система забезпечує: задоволення інформаційних потреб користувачів; вірогідність і несуперечність інформації, що зберігається;доступ до даних тільки за спеціальним дозволом;видачу інформації у вигляді, встановленому користувачем;багаторазове використання одноразово введених даних.

Серед найбільш розповсюджених і загальновідомих інформаційно-пошукових систем можна назвати такі: систему продажу та бронювання залізничних квитків, систему обліку викрадених автомобілів, платників податків України, банківських платежів, базу даних законів України тощо.