42. Парабанківська система.

В сучасному економічному просторі попит породжує пропозицію. Установи парабанківської системи – установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження держави, фізичних та юридичних осіб, спеціалізуючись на виконанні обмеженого кола операцій. Специфічною рисою УПС є їх вузька спеціалізація.

Об’єктивною передумовою виникнення УПС є необхідність обслуговування окремих секторів ринку позичкового капіталу, які не обслуговуються банками.

Основні етапи виникнення і становлення УПС:

1) 15 ст. – початок формування СФКІ

2) 1 пол. 20 ст. – масштабний ріст пенсійних фондів, страхових компаній, кредитних установ

3) 2 пол. 20 ст. – поч.. 21 ст. – УПС перетворилися у найбільш вагомого конкурента банківської системи на ринку фінансових послуг

Основні напрямки розвитку УПС:

а) акумулювання заощаджень юридичних та фізичних осіб шляхом залучення коштів на вклади, випуском власних акцій, облігацій

б) забезпечення соціального захисту населення

в) фінансування окремих сфер економіки

г) здійснення операцій із кредитної взаємодопомоги

д) надання консалтингової допомоги клієнтам кредитної сфери.

43. Центральний банк в загальній системі державного регулювання економіки.

Головне призначення ЦБ - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Своє призначення івн реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль: 1) Емісійного банку; 2) банку банків; 3) органу державного управління. Правовий статус - це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово – кредитних відносин і банківської діяльності.

Осн. ф-ції ЦБ: емісійний центр готівкового обігу банк банків орган банк. регулюв. та нагляду, банкір і фін. агент урядупровідник монетар. політики ЦБ як банк банків забезп. касове, розрах. та кредитне обслуг. ком. банків. Ком. банки зберіг. частку своїх рез. в безгот. формі на рах. ЦБ, який видає їм готівку в обмін нба їх безгот. рез. Участь ЦБ в кред. обслуг.: 1) кредити ЦБ - 1 з інстр. впливу банку на гр. обіг; 2) ЦБ надає ком. банкам короткостр. кредити для підтрим. їх ліквідн.; 3) кредити ЦБ - засіб урегулюв. міжбанк. розрах. і забезп. таким чином безперебійного функціонув. платіжної сис-ми. Способи кредитув. ком. банків: 1) надання ломбардних кредитів; 2) купівля цінних паперів у ком. банків; 3) редисконтування векселів. Методи надання ломбардних кредитів: 1) прямий 2) тендерний - подаються заявки ЦБ, який організ. торги.

44. Грошово-кредитна політика та основні методи її реалізації.

Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Інструменти грошово - кредитної політики це: 1)інструменти прямого впливу на грошовий ринок та економічні процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового процента, процентна політика,

2) інструменти прямого впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків, установлення обмежень.

Політика "дешевих" грошей має на меті зробити кредит дешевим і легкодоступним, щоб збільшити обсяг сукупних витрат і зайнятості в умовах економічного спаду чи депресії. Політика "дорогих" грошей полягає в обмеженні пропозиції грошей, щоб зменшити сукупні витрати і стримати інфляцію. У першому випадку відображається кейнсіанські уявлення про грошово-кредитне регулювання, а у другому - неокласичні (монетаристські).

В умовах політики "дорогих" грошей банки виявляють, що їх резерви надто малі, щоб задовольнити передбачену законом норму обов'язкового резервного покриття, тобто їх поточні рахунки надто великі в порівнянні з їх резервами. Тому вони скорочують свої поточні рахунки, утримуючись від видачі нової позики після оплати старої.