184. Спеціальний платіжний засіб.

Спеціальний платіжний засіб - платіжна картка, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунку платника або банку а також інші операції, установлені договором.

Загальні засади емісії та здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів регулюються нормами законів України “Про Національний банк України” “Про банки і банківську діяльність”,

“Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”,

Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою

ПравлінняНаціонального банку України від 30.04.2010 № 223 (далі – Положення), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до Положення встановлено загальні вимоги Національного банку України до емісії банками, філіями іноземних банківспеціальних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням.

На території України застосовуються спеціальні платіжні засоби, емітовані членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжнихсистем (резидентами та нерезидентами).

Для здійснення емісії та еквайрингу спеціальних платіжних засобів, призначених для застосування в Україні та за її межами, банки мають право створювати внутрішньодержавні та міжнародні платіжні системи або укладати договори з платіжними організаціямиплатіжних систем про членство або про участь у цих системах.

Банки мають право здійснювати емісію спеціальних платіжних засобів та/або еквайринг на підставі внутрішньобанківських правил,розроблених відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно правових актів Національного банку і правил платіжнихсистем.

Внутрішньобанківські правила затверджуються органом управління банку, уповноваженим на це його статутом.

Банк зобов’язаний у порядку, установленому законодавством України, ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, ідержателів спеціальних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками.

Ідентифікація клієнтів банку не є обов’язковою під час здійснення кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікованийвідповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержанихзлочинним шляхом.

Банки, які здійснюють свою діяльність на території України, мають право на свій розсуд укладати договори з платіжними організаціямиплатіжних систем та/або отримувати ліцензії на діяльність з емісії спеціальних платіжних засобів та еквайрингу чи на діяльністьвиключно з емісії або еквайрингу.

Члени та учасники платіжних систем зобов’язані забезпечити прозорість умов та вимог до інформації,яка стосується наданняплатіжних послуг з використанням спеціальних платіжних засобів,для захисту прав споживачів таких послуг від незаконних дій чисумнівних операцій зі спеціальними платіжними засобами.

185. Розрахунки платіжними вимогами.

Платіжна вимога — це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути (інкасувати) вказану суму коштів з платника (боржника) і зарахувати на його рахунок. Зараз ця форма розрахунків застосовується рідко — лише у випадках безспірного стягнення та списання коштів без згоди (акцепту) з рахунків їх власників. Такі випадки можуть передбачатися законами України, а також визначатися рішеннями суду, арбітражного суду, виконавчими надписами нотаріусів. У всіх таких випадках стягувач коштів подає своєму банку платіжну вимогу, в якій має бути посилання на підставу платежу — назва і стаття закону, постанова суду тощо. Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість і правильність посилань у платіжній вимозі на підстави для безспірного та безакцептного стягнення коштів з платника. Без чіткого та обґрунтованого зазначення таких підстав банк не приймає платіжної вимоги до виконання.

Платіжні вимоги оплачуються банком негайно, якщо основний рахунок платника і рахунок стягувача ведуться в одній установі банку і на цьому рахунку платника є достатня сума коштів. Якщо рахунки ведуться в різних установах банків, то платіж здійснюється по каналах міжбанківських розрахунків. За відсутності чи недостатності коштів на основному рахунку платника банк приймає вимогу до виконання, залучаючи для її оплати кошти з додаткових рахунків платника. Для цього банк не пізніше наступного дня мусить повідомити платника про необхідність перерахування коштів з додаткових рахунків на основний для оплати платіжних вимог до основного рахунку або про оплату їх безпосередньо з додаткового рахунку.